Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
08 грудня 2020 р. Справа №200/11310/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Арестова Л.В. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
03 грудня 2020 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов'язків керівника обласної прокуратури № 1264-к від 28.09.2020 про скасування з 11.09.2020 начальникам управлінь, відділів, їх заступникам, прокурорам прокуратури Донецької області надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, встановлену на підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури» та наказів прокурора Донецької області;
- зобов'язання Донецької обласної прокуратури здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату та інші виплати, які виплачувалися до звільнення з посади прокурора відділу на підставі наказу прокурора Донецької області № 333-к від 22.04.2020, з урахуванням надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, що не виплачено з дати нарахування заробітної плати після поновлення на посаді наказом № 1602-к від 10.11.2020.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви разом, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 1 та 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, та чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
В порушення зазначених вимог, позивачем не зазначена адреса електронної пошти відповідача, у той час, як зауваження про те, що, нібито позивачу “адреса електронної пошти невідома” суд вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки позивач працювала та станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою працює саме в Донецькій обласній прокуратурі, та, з урахуванням кваліфікації та посади, беззаперечно має володіти відомостями про адресу електронної пошти органу, у якому вона (позивач) працює, у тому числі приймаючи до уваги, що така інформація зазначена на офіційному веб-сайті Донецької обласної прокуратури за посиланням https://don.gp.gov.ua.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
В порушення зазначеної вимоги, щодо другої позовної вимоги, позивачем не зазначено, які саме “інші виплати, які виплачувалися до звільнення з посади прокурора відділу на підставі наказу прокурора Донецької області № 333-к від 22.04.2020, з урахуванням надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, що не виплачено з дати нарахування заробітної плати після поновлення на посаді наказом № 1602-к від 10.11.2020” є спірними на думку позивача, не зазначений перелік таких виплат, період, за який такі виплати мають бути сплачені, та їх розмір.
Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судом встановлено, що позовна заява позивача містить дві позовні вимоги:
Перша вимога: визнати протиправним та скасування наказу виконувача обов'язків керівника обласної прокуратури № 1264-к від 28.09.2020 про скасування з 11.09.2020 начальникам управлінь, відділів, їх заступникам, прокурорам прокуратури Донецької області надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, встановлену на підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов праці працівників органів прокуратури» та наказів прокурора Донецької області.
Друга вимога: зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату та інші виплати, які виплачувалися до звільнення з посади прокурора відділу на підставі наказу прокурора Донецької області № 333-к від 22.04.2020, з урахуванням надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, що не виплачено з дати нарахування заробітної плати після поновлення на посаді наказом № 1602-к від 10.11.2020.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Статтями 1, 2 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.1995 визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, друга вимога позивача може бути визначена як вимога про стягнення заробітної плати, та, відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”.
У той же час, щодо першої вимоги, суд зазначає, що оскільки спірним наказом відповідача позивача не звільнено з роботи, факт видання такого спірного наказу відповідачем ніяким чином не вплинув на припинення трудових відносин позивача з відповідачем, така позовна вимога не може вважатися такою, що відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”.
Відповідно до частини п'ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Тобто, Верховний Суд прийшов до висновку, що п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» чітко визначено вимоги, які випливають з норм трудового законодавства, які не підлягають оплаті судовим збором при зверненні до суду.
Отже, суд дійшов висновку, що за першу позовну вимогу позивачем не сплачений судовий збір.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет” від 14 листопада 2019 року № 294-IX, розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу становить 2102 грн.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за позовні вимоги немайнового характеру, який подано фізичною особою в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 840,80 грн.
Суддя зазначає, що для зарахування до державного бюджету судового збору необхідно сплатити судовий збір за наступними реквізитами: отримувач коштів Слов'янське УК/м. Слов'янськ/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) 37803368; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку IBAN: UA408999980313121206084005075; код класифікації доходів бюджету 22030101. Призначення платежу: “Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 35099148 (суду, де розглядається справа)” та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України “Про судовий збір”.
Відповідно до частини чотири статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Виходячи з того, що, як зазначено вище, законом передбачені лише дві можливості для подачі письмових доказів - в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, суд може вважати додані до позовної заяви засвідчені позивачем копії з копій документів, зокрема, наказів відповідача № 1602-к від 10.11.2020 р. та № 1264-к від 28.09.2020 р. такими, що відповідають вимогам статті частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, суд зазначає, що в порушення вимог частини п'ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не зазначена дата засвідчення копій доданих до позову документів.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Таким чином, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом приведення позовної заяви у відповідність до вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, зазначення у позовній заяві електронної адреси відповідача, викладення позовних вимог відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, надання суду документа про сплату судового збору з одну позовну вимогу в сумі 840, 80 гривень, надання суду додатків до позовної заяви, що засвідчені належним чином.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Л.В. Арестова