08 грудня 2020 року Справа № 160/10930/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу та рішення, -
10.09.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2872-58 У від 05.11.2019 року.
Позов мотивовано тим, позивач звітів про нарахування єдиного внеску не подавав, актів документальних перевірок та вимог про сплату боргу не отримував. Позивач, у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, є застрахованою особою, за яку сплачується у встановленому законом порядку єдиний внесок. Місце основної роботи позивача - комунальне підприємство «Нікопольводоканал». Згідно ст. 4 Закону № 2464 вказане підприємство, як роботодавець, є платником єдиного внеску, та у встановленому законом порядку сплачує за позивача єдиний соціальний внесок.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу та рішення - залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в адміністративній справі №160/10930/20, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
06.11.2020 року до судом отримано відзив ГУ ДФС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви.
В обґрунтування відзиву зазначено, що ОСОБА_1 був взятий на облік контролюючих органів як адвокат 06.08.2013 року на підставі самостійно поданої ним заяви. З 01.01.2017 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, які перебувають на загальній системі оподаткування зобов'язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) чи ні. У випадку, якщо фізична особа - підприємець не отримувала дохід (прибуток) від підприємницької діяльності, вона повинна нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі 22 відсотки від мінімальної заробітної плати. Позивачеві нараховано за період 2017 рік, 2018 рік, три квартали 2019 року єдиний соціальний внесок у розмірі 26539,26 грн., складено вимогу про сплату боргу № Ф-2872-58У від 05.11.2019 року. На дату формування оскаржуваної вимоги ОСОБА_1 не перебував у стані припинення адвокатської діяльності. Таким чином, дії відповідача щодо нарахування єдиногоь внеску та вимога про сплату боргу є правомірними.
16.11.2020 судом отримано відповідь на відзив, в якій позивач повторює доводи, викладені ним у позовній заяві та просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї з сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 23 липня 2012 року по теперішній час працює на посаді юрисконсульта в комунальному підприємстві «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради.
З 05.09.2013 року перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Нікопольська ДПІ (Нікопольський р-н) як адвокат.
05 листопада 2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2872-58 У, згідно з якою на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів ОСОБА_1 нараховано суму боргу (недоїмки) у розмірі 26 539,26 грн. відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вважаючи вимогу незаконною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». (далі - Закон № 2464-VI)
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Разом з тим, відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Однак, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для правового висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можливо дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2020 року у справі №824/509/19-а.
За приписами ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період 2017 -2019 року, за які йому нараховано мінімальний страховий внесок з ЄСВ дійсно був зареєстрований як самозайнята особа - адвокат, перебував на обліку в органах ДПС, однак підприємницьку діяльність не проводив.
При цьому, він весь цей час працював на посаді юрисконсульта в комунальному підприємстві «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради, а підприємство, як податковий агент, щомісячно сплачувало за позивача ЄСВ.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що нарахування контролюючим органом позивачу, як фізичній особі-підприємцю (який господарську діяльність не здійснює і доходи не отримує), та, який одночасно перебуває у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем).
Таким чином, донарахування позивачу суми єдиного внеску за 2017-2019 роки, порушує мету забезпечення захисту прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) та спричиняє подвійну його сплату.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач здійснив донарахування позивачу з порушенням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2872-58 У від 05.11.2019 року, підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 840,80 грн., який підлягав сплаті за подання позову, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу та рішення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2872-58 У від 05.11.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49005, КОД ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна