04 грудня 2020 року Справа № 160/9419/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
за участі секретаря судового засіданняЛогвиненко В.М.
за участі:
представника позивача представника відповідача Погуралова А.О. Зайцевої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
13.08.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.09.2020 року, просить: визнати протиправними та скасувати у повному обсязі:
- податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №2649-1303;
- податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №2650-1303;
- податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №2652-1303;
- податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №2651-1303;
- податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №2648-1303;
- податкове повідомлення-рішення від 07.06.2018 року №993876-1309-0462;
- податкове повідомлення-рішення від 07.06.2018 року №993877-1309-0462;
- податкове повідомлення-рішення від 21.04.2020 року №23663-5140-0462 на суму 15 853,36 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 21.04.2020 року №23662-5140-0462 на суму 990,84 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху на усунення недоліків позовної заяви, зокрема, подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
09.09.2020 року позивач повідомив суд про виконання вимог ухвали від 18.08.2020 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року поновлено позивачу строк на звернення до суду з даною позовною заявою, відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 06.10.2020 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним дійсно не сплачено орендну плату з фізичних осіб, оскільки на момент настання строку оплати по відношенню до ділянки, він вже не був як платником земельної плати за землю, так і орендарем чи землекористувачем, оскільки нежитлові приміщення, під обслуговування яких відведені земельні ділянки, за нотаріально посвідченим актом приймання-передачі від 31.12.2015 року були внесені до статутного капіталу ТОВ «Реал Естейт Днепр-Сич», на підставі чого у 2016 році були внесені відповідні зміни щодо власника нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Крім того, відповідні зміни також були внесені до балансу та статуту ТОВ «Реал Естейт Днепр-Сич», яким сплачується орендна плата за використання земельних ділянок. Крім того, ТОВ «Реал Естейт Днепр- Сич повідомлено відповідача про факт володіння приміщеннями шляхом надсилання повідомлень за формою 20-ОПП про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність. За таких обставин, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв безпідставно та необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню.
02.11.2020 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до інформації, наданої Дніпровською міською радою, договори оренди земельних ділянок, що укладені з ОСОБА_1 , діють до 04.05.2021 року, отже звільнення його від зобов'язання по сплаті земельного податку з фізичних осіб неможливе, оскільки договори оренди не припинили дію в цілому. На підставі п.288.2. та п.288.3. ст.288 ПК України, позивачу, як орендарю земельних ділянок, винесено податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 року та 07.06.2018 року, якими визначено податкові зобов'язання з орендної плати з 2016 року по 2018 рік. Таким чином, при нарахуванні орендної плати з фізичних осіб за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25.11.2020 року представником відповідача подано додаткові пояснення на заяву про збільшення розміру позовних вимог, в яких зазначено про правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень 21.04.2020 року з орендної плати з тих же підстав.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов з підстав, зазначених в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримала, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку в Соборному управлінні ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник земельного податку з фізичних осіб та орендної плати з фізичних осіб.
У власності ОСОБА_1 перебували нежитлові приміщення, що знаходяться у м. Дніпрі за наступними адресами:
- АДРЕСА_2 , з 17.02.2016 року, номер запису №13351818;
- АДРЕСА_3 , з 29.03.20216 року, номер запису №14011268;
- АДРЕСА_4 , з 25.06.2016 року, номер запису №15139703;
- АДРЕСА_1 , з 25.06.2016 року, номер запису №20146449.
У зв'язку з володінням нерухомим майном, між Дніпровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено ряд договорів з оренди землі, а саме:
- від 30.01.2006 року №539, згідно з яким Дніпровська міська рада передає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0011 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для фактичного розміщення магазину продовольчих товарів;
- від 30.01.2006 року №538, згідно з яким Дніпровська міська рада передає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0176 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для фактичного розміщення магазину продовольчих товарів;
- від 28.12.2001 року №2035, згідно з яким Дніпровська міська рада передає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0715 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для фактичного розміщення магазину продовольчих товарів;
- від 03.12.2001 року №1854, згідно з яким Дніпровська міська рада передає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0020 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для фактичного розміщення аптеки;
- від 08.02.2002 року №256, згідно з яким Дніпровська міська рада передає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 0,0038 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , для фактичного розміщення магазину та аптеки.
За нотаріально посвідченим актом приймання-передачі від 31.12.2015 року всі об'єкти нерухомого майна, що належали ОСОБА_1 на праві власності, були передані останнім до статутного капіталу ТОВ «Реал Естейт Днепр-Сич», що підтверджується копіями інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що містяться в матеріалах справи.
Проте, 29.06.2016 року, 07.06.2018 року та 21.04.2020 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2016 -2020 роки, до термінів дії договорів оренди, тобто до 04.05.2021 року.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо визначення суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).
Згідно ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 14.1.136 и. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 - 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України).
Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161 «Про оренду землі», іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.
Частинами 1 та 2 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У той же час, частинами першою та другою статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Положеннями ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Також, частиною третьою ст. 7 Закону України «Про оренду землі» визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
З аналізу наведених правових норм діючого законодавства вбачається, що у разі виникнення у іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду право попереднього користувача на земельну ділянку припиняється з огляду на закон, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Ця норма є імперативною, відхід від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, а тільки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки.
Таким чином, з часу коли ТОВ «Реал Естейт Днепр-Сич» набуло у власність об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресами АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 , у ОСОБА_1 в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України припинилося право користування земельними ділянками, на яких розташовані ці об'єкти.
Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2018 року у справі №825/308/17.
За таких обставин, оскільки судом встановлено, що з 2016 року об'єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , пр. Б. Хмельницького, 119, АДРЕСА_1 , перебували у приватній власності ТОВ «Реал Естейт Днепр-Сич», право власності якого було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, то після відчуження даних об'єктів нерухомості та реєстрації права власності на них за іншою юридичною особою, позивач не повинен сплачувати орендну плату за земельні ділянки, користувачем яких він не є.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №2649-1303. від 29.06.2016 року №2650-1303, від 29.06.2016 року №2652-1303, від 29.06.2016 року №2651-1303, від 29.06.2016 року №2648-1303, від 07.06.2018 року №993876-1309-0462, від 07.06.2018 року №993877-1309-0462, від 21.04.2020 року №23663-5140-0462, від 21.04.2020 року №23662-5140-0462, прийняті відповідачем не обґрунтовано, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 1164,72 грн., що документально підтверджується квитанціями № 0.0.1795502203.1 від 10.08.2020 року на суму 966,27 грн. та №0.0.1844266385.1 від 21.08.2020 року на суму 168.45 грн.
Враховуючи, що позовну заяву задоволено, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1164,72 грн. підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17 А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №2649-1303;
- податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №2650-1303;
- податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №2652-1303;
- податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №2651-1303;
- податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №2648-1303;
- податкове повідомлення-рішення від 07.06.2018 року №993876-1309-0462;
- податкове повідомлення-рішення від 07.06.2018 року №993877-1309-0462;
- податкове повідомлення-рішення від 21.04.2020 року №23663-5140-0462;
- податкове повідомлення-рішення від 21.04.2020 року №23662-5140-0462.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17 А, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 1164,72 грн. (одна тисяча сто шістдесят чотири гривні сімдесят дві копійки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 09 грудня 2020 року.
Суддя Н.Є. Сліпець