21 жовтня 2020 року Справа № 160/11288/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.09.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення у відповіді за № 0400-0319-8/35249 від 01.06.2020 року, за № 0400-0319-8/64755 від 05.08.2020 року Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України, які полягають у не зарахуванні до загального та пільгового стажу період часу відбуття ОСОБА_1 покарання у вигляді виправних робіт з 01.01.2002 року по 01.07.2002 року до загального трудового стажу та пільгового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до списку № 1, затвердженого Постановами Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року, № 36 від 16.01.2003 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , час відбуття покарання у вигляді виправних робіт з 01.01.2002 року по 01.07.2002 року до загального трудового стажу, та до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до списку № 1, затвердженого Постановами Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року, № 36 від 16.01.2003 року, та призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до ч.3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 19 травня 2020 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що позивач 19.05.2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, проте позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з не зарахуванням часу відбуття ОСОБА_1 покарання у вигляді виправних робіт з 01.01.2002 року по 01.07.2002 року до загального трудового стажу та пільгового стажу. Позивач вважає, що законодавчими актами передбачено можливість зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального трудового стажу, а професія машиніста електровозу підземного з повним робочим днем під землею, на якій працював позивач у спірний період включена до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим КМУ. Відповідачем протиправно не враховано період роботи позивача з 01.01.2002 року по 01.07.2002 року за списком №1, оскільки у позивача наявні всі необхідні документи для зарахування вказаного періоду та призначення пенсії на пільгових умовах.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.
20.10.2020 року від представника відповідача засобами електронного зв'язку до суду надійшов відзив на позов.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відзиві на позов позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке:
- ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 19.05.2020 року про призначення пенсії за віком, листом від 01.06.2020 №0400-0319-8/35249 Головне управління повідомило заявника про відмову в призначенні пенсії;
- згідно дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 Позивач з 12.01.1999 та по теперішній час працює на шахті "Самарська "ВСП "Шахтоуправління Тернівське" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля";
- відповідно до довідки №262 від 11.05.2020 про підтвердження наявного трудового стажу протягом періоду з 01.01.2002 по 01.07.2002 ОСОБА_1 відбував покарання у вигляді виправно-трудових робіт;
- на підставі положень ч.4 ст.24 Закону №1058 та ч.3 ст.103 Виправно-трудового кодексу, який діяв в період з 01.06.1971 до 01.01.2004, Головне управління не має законних підстав для зарахування позивачеві періоду роботи з 01.01.2002 по 01.07.2002 (відбування покарання у виді виправних робіт до загального та пільго стажу;
- відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) станом на 18.05.2020 загальний стаж роботи ОСОБА_1 з урахуванням додаткових років за списком №1 становить 43 роки 3 місяці 27 днів, в тому числі пільговий стаж з урахуванням кратності (провідні професії) складає - 23 роки 4 місяця, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах згіно ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (25 років).
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
19.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
01.06.2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом №0400-0319-8/35249, якою повідомлено, що згідно даних системи персоніфікованого обліку про застраховану особу станом на 11.05.2020 року відсутні дані нарахування заробітної плати за 2000 рік, у зв'язку з чим період з 01.01.2000 по 31.12.2000 зарахувати до пільгового стажу немає законних підстав. Не зараховано до пільгового стажу виправно-трудові роботи за період з 01.01.2002 по 01.07.2002. Стаж роботи в підземних умовах, який враховується для визначення права на пільгову пенсію незалежно від віку відповідно до статті 114 Закону станом на 19.05.2020 складає 23 роки 4 місяці (менше 25 років), що недостатньо для призначення пільгової пенсії.
27.07.2020 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з наданням додаткових документів.
Листом від 05.08.2020 №0400-0319-8/64755 відповідач відмовив в призначенні пенсії ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та повідомив, що період з 01.01.2002 по 01.07.2002 - виправно-трудові роботи не зараховано до загального та пільгового стажу на підставі положень ч.3 ст.103 Виправно-трудового кодексу, який діяв в період з 01.06.1971 до 01.01.2004. Стаж роботи в підземних умовах, який враховується для визначення права на пільгову пенсію незалежно від віку відповідно до статті 114 Закону станом на 19.05.2020 складає 24 роки 6 місяців 5 днів (менше 25 років), що недостатньо для призначення пільгової пенсії.
Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Пунктом 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486 (далі - Положення №№28-2), Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У частині 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-ІV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За приписами ст. 40 Закону №1058-ІV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок № 637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно з відомостями, які містяться в дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (копія міститься у матеріалах справи), у період не зарахований відповідачем позивач працював:
- з 17.02.2000 до 10.05.2004 - машиністом електровозу підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті.
Період роботи позивача з 01.01.2002 року по 01.07.2002 року не зарахований до загального та пільгового стажу позивача, що надає право для призначення пенсії на пільгових умовах.
Судом встановлено, що підставою для не зарахування вказаного періоду є те, що з 01.01.2002 року по 01.07.2002 року ОСОБА_1 відбував покарання у вигляді виправно-трудових робіт.
Вироком Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 22.08.2001 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним за ч.1 ст. 106 КК України та призначено покарання у вигляді 6 (шести) місяців виправних робіт без позбавлення волі, за місцем роботи з утриманням в дохід держави 10% заробітної плати щомісячно.
Відповідно до наказу директора шахти "Самарська "ВСП "Шахтоуправління Тернівське" ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" Сологуб В.В. від 24.10.2002 №1092-к прийнято рішення час відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі 01.01.2002 року по 01.07.2002 року не зараховувати в загальний та безперервний стаж машиністу електровоза підземного ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України, (яким регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та який був чинним у період відбування позивачем виправних робіт) час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.
Положеннями частини четвертої статті 95 Виправно-трудового кодексу України, визначалось, що час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.
Згідно з частиною третьої статті 42 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
В свою чергу, згідно зі статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.
Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХIIвід 05.11.1991 року до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 54 та тексті свого рішення у справі "Пічкур проти України" від 07 лютого 2014 року (заява № 10441/06) різниця в поводженні, є порушенням статі 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Оскільки законодавчими актами, як тим, що діяли на час відбування позивачем покарання, так і тими, що діють на теперішній час, передбачено можливість зарахування періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального трудового стажу, суд прийшов до висновку про можливість зарахувати період відбування покарання у вигляді виправних робіт ОСОБА_1 з 01.01.2002 року по 01.07.2002 року включно до загального трудового стажу.
Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 30.01.2018 року по справі № 211/1432/17 та враховуються при прийнятті рішення у цій справі.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме щодо:
- визнання протиправними та скасувати рішення, викладені у відповіді за № 0400-0319-8/35249 від 01.06.2020 року, за № 0400-0319-8/64755 від 05.08.2020 року Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 ;
- визнання протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України, які полягають у не зарахуванні періоду часу відбуття ОСОБА_1 покарання у вигляді виправних робіт з 01.01.2002 року по 01.07.2002 року до загального трудового стажу;
- зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , час відбуття покарання у вигляді виправних робіт з 01.01.2002 року по 01.07.2002 року до загального трудового стажу.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до ч.3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 19 травня 2020 року суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , проте вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та відновити порушені права позивача шляхом:
- зобов'язання головного управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області вчинити дії, а саме: повторно розглянути заяву позивача від 19.05.2020 року про призначення пенсії та провести розрахунок стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 14.09.2020 року №0.0.1834407975, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 560,53 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49024, м.Дніпро вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення, викладені у відповіді за № 0400-0319-8/35249 від 01.06.2020 року, за № 0400-0319-8/64755 від 05.08.2020 року Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України, які полягають у не зарахуванні періоду часу відбуття ОСОБА_1 покарання у вигляді виправних робіт з 01.01.2002 року по 01.07.2002 року до загального трудового стажу.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , час відбуття покарання у вигляді виправних робіт з 01.01.2002 року по 01.07.2002 року до загального трудового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області вчинити дії, а саме: повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2020 року про призначення пенсії та провести розрахунок стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 560,53 грн. (п'ятсот шістдесят гривень п'ятдесят три копійки).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно