08 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/13780/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Глобус Транс» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Приватне підприємство «Глобус Транс» (далі - ПП «Глобус Транс») звернулося з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2020 №UA204000/2020/000115/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП «Глобус Транс» 15.06.2020 з метою декларування товарів, в тому числі транспортний засіб - сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування марки RENAULT 460, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 10837 см3, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015 рік, на митний пост «Рівне» Поліської митниці ДMC подано митну декларацію (МД) №UA204020/2020/220375. Крім того, декларантом були заявлені та надані до митного оформлення в паперовому вигляді документи, на підставі яких транспортний засіб був куплений та доставлений до митного кордону України. Проте відповідачем було безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2020 №UA204000/2020/000115/2.
Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом), не містять розбіжностей та підтвердженні визначеними частиною другою статті 53 МК України документами для підтвердження числових значень складових митної вартості.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією від 15.06.2020 №UA204020/2020/220375, встановлено наступне:
- згідно розділу 4 контракту №04/06-20 від 04.06.2020 розрахунки за товар здійснюються на умовах 100 відсоткової передоплати, проте декларантом до митного оформлення підтвердження паперової оплати не надано;
- використана позивачем попередньо оформлена митна декларація на подібний товар від 01.04.2020 №UA204020/20/214571 в якості джерела інформації щодо митної вартості є митною декларацією, за якою здійснено митне оформлення транспортного засобу, імпортованого з Західної Європи (Німеччина), що відрізняється від умов продажу оцінюваного транспортного засобу (Східна Європа), використання даного джерела в якості розрахункового для визначення митної вартості, є не коректним;
- митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих із імпортованим за призначенням, виробником, країною виробництва, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (МД від 08.05.2020 №UA209270/2020/4503, №UA209270/2020/4504 - 16 069,00 EUR, пропозиції щодо продажу в Інтернет майданчику - 19 900,00 EUR.
Представник відповідача вказав, що на письмову вимогу митниці 16.06.2020 декларантом надіслано лист №16/06/01 із додатковими документами, який містив прохання врахувати надані документи та прийняти рішення згідно статей 54-55 МК України без врахування термінів, передбачених статтею 53 МК України. При цьому, додатково надані документи містять розбіжності, зокрема, надані на вимогу митниці копії платіжних доручень в графі 70 «Призначення платежу» містять лише посилання на контракт та не кореспондуються із конкретним транспортним засобом, а надана декларантом на вимогу митного оформлення копія митної декларації країни експорту - видана митними органами Королівства Бельгія, проте декларантом в графі 15 МД «Країна відправлення» зазначена Словаччина, що протирічить наданому документу. Вважає, що вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.
Представник відповідача зазначив, що враховуючи факт ненадання декларантом усіх документів згідно переліку, у митного органу наявні достатні підстави вважати про надання декларантом неточних та неповних відомостей щодо числових значень складових митної вартості транспортного засобу, тому Поліською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2020 №UA204000/2020/000115/2. А також за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.
При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці. Вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо рівнів митної вартості товарів, схожих із імпортованим за призначенням, виробником, країною виробництва (МД від 08.05.2020 №№UA209270/2020/4503, UA209270/2020/4504) - 16 069,00 EUR.
Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 485 475,0211 грн., або у валюті фактури - 16 069,00 EUR. Випуск транспортного засобу у вільний обіг здійснено за МД від 16.06.2020 №UA204020/2020/220621, з врахуванням частини 7 статі 55 МК України. Сума додатково нарахованих митних платежів становить 8 705,43 грн. (за курсом НБУ на день випуску товару у вільний обіг).
У відповіді на відзив позивач зазначив, що з твердженнями та запереченнями відповідача не погоджується, оскільки вказані сумніви митного органу, які не підтверджені документально, ніяким чином не можуть бути підставою для невизнання заявленої митної вартості товарів, та не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Позивач вказав, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. Позивач вважає, що митний орган крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, зобов'язаний також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів. Проте, митним органом такого розшифрування не було зроблено, тому посилання на дані бази ЄАІС Держмитслужби є не цілком логічним та немає ніяких підстав для сумнівів щодо заявленої позивачем митної вартості товарів.
Щодо сумнівів митного органу про заявлення митної вартості імпортованого транспортного засобу у зв'язку із наявністю на комерційному сайті mobile.de інформації щодо вартості транспортного засобу 19 900,00 EUR. Позивач з такими твердженнями не погоджується та вказує, що інформація із комерційних сайтів є нічим іншим як висновком про якісні та вартісні характеристики товару та митний орган ніяким чином не аргументував наявність у таких зовнішніх джерел відповідної ліцензії на право здійснення будь-якої оціночної діяльності із визначення вартості транспортних засобів, також не посилається митний орган на нормативно-правовий акт, відомчий наказ, міжурядову угоду чи міжнародний договір тощо, які б надавали права митним органам Державної митної служби України замовляти та використовувати відповідну оцінку автомобілів.
Крім цього, позивач зазначив, що вказаний інформаційний ресурс, з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими первинними документами про товар, що свідчить про недоведеність митним органом обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного розрахунку митної вартості товару за ціною інвойсу, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митних деклараціях.
Щодо оплати за імпортований транспортний засіб, позивач зазначив, що оплата відбулась згідно зовнішньоекономічного контракту та рахунку-фактури, будь-яких порушень зі сторони ПП «Глобус Транс» щодо нібито неналежного виконання зобов'язання не знаходить свого підтвердження. Для підтвердження оплати за імпортований транспортний засіб надавались копії платіжних доручень №12, №13 від 10.06.2020 та від 11.06.2020 на суму 11 000,00 EUR та 3 500,00 EUR. З огляду на те, що оплата за імпортований транспортний засіб була проведена у повному обсязі, позивач вважає, що вимога митного органу про надання додаткових документів, які б підтверджували оплату, є недоцільною.
Щодо експортної декларації №20ВЕЕ0000023757063, у якій відправником вказано експортера - Am Trading s.r.o., а отримувачем ПП «Глобус Транс», представник позивача зазначив, що усі числові значення узгоджується між собою, тому не повинні викликати ніяких сумнівів у їх достовірності.
Щодо тверджень про те, що «Виписка з бухгалтерської документації виробника стосовно механізму формування ціни на імпортований транспортний засіб» нібито свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, позивач зауважив, що виписка сформована продавцем транспортного засобу, а саме компанією - Am Trading s.r.o., підписана уповноваженою цієї компанії особою, тому нести відповідальність за відомості, що містяться у виписках іноземних компаній ПП «Глобус Транс» не може, оскільки для зазначеної компанії розголошення інформації стосовно механізму формування ціни на імпортований товар є комерційною таємницею та не підлягає розголошенню, про що було вказано у виписці.
Представник позивача зазначив, що митний орган не мав жодних обґрунтованих підстав, які б давали можливість дійти висновку про зазначення неправдивих відомостей щодо митної вартості імпортованого сідельного тягача. Окрім того, митним органом не обґрунтовано, що саме свідчить про ризики заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, які саме ризики спрацювали і чи спрацювали взагалі. Усі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за основним методом, у зв'язку із цим та зважаючи на наведену у відповіді на відзив практику та правові висновки Верховного Суду, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA204000/2020/000115/2 від 16.06.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ПП «Глобус Транс» відповідно до рахунку-фактури від 04.06.2020 №5020200251 придбало у компанії «Am Trading s.r.o.» сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування марки RENAULT 460, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 10837 cm3, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015 рік, за ціною 14 500,00 EUR (а.с.51-52).
З метою митного оформлення вказаного товару 15.06.2020 декларантом в інтересах позивача було подано митну декларацію №UA204020/2020/220375, у якій вартість транспортного засобу була визначена за основним методом, а саме за фактурною вартістю у розмірі 14 500,00 EUR.
До митної декларації декларантом додано, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) №5020200251 від 04.06.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.12.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) №04/06-20 від 04.06.2020; договір про надання послуг митного брокера від 01.06.2020; сертифікат з перевезення євро-1.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого транспортного засобу декларанту позивача 15.06.2020 направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи відповідно до приписів частини 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування цін на товари на заявлених комерційних умовах поставки; бухгалтерські та банківські документи, що стосуються оплати постачальнику за придбаний товар; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а також наголошено, що у відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Декларантом на повідомлення митниці 16.06.2020 надано наступні документи: копії платіжних доручень №12, №13 від 10.06.2020 та від 11.06.2020 на суму 11 000,00 EUR та 3 500,00 EUR на підтвердження оплати за імпортований транспортний засіб; копію експортної декларації №20ВЕЕ0000023757063, у якій відправником вказано експортера - Am Trading s.r.o., а отримувачем ПП «Глобус-Транс»; копію додаткової угоди; переклад виписки; виписку із бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни на імпортований транспортний засіб; та просив прийняти рішення у відповідності до частини третьої, четвертої статті 54 без врахування термінів передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (а.с.34-35).
16.06.2020 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2020/000115/2 (а.с.19-20).
Підставою для прийняття рішення, як зазначено в останньому, є те, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за заявленим декларантом рівнем, у зв'язку з:
1. Відмовою в наданні усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частин другої-четвертої статті 53 МК України та у відповідності до частини п'ятої статті 54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.
2. При проведенні перевірки правильності розрахунку митної вартості товару, заявленої декларантом за другорядним методом визначення митної вартості на підставі інформації щодо рівня митної вартості транспортного засобу, схожого за маркою моделлю, роком виготовлення на рівні 14628 EUR відповідно до МД від 01.04.2020 №UA204020/2020/220375. Зважаючи на те, що за даною МД здійснено митне оформлення транспортного засобу, імпортованого з Західної Європи (Німеччина), що відрізняється від умов продажу оцінюваного транспортного засобу (Східна Європа), використання даного джерела в якості розрахункового для визначення митної вартості, є не коректним.
3. Наданий на вимогу митниці копії платіжних доручень в графі 70 Призначення платежу містять посилання лише на контракт та не кореспондуються із конкретним транспортним засобом.
4. Надана декларантом на вимогу митного оформлення копія митної декларації країни експорту - видана митними органами Королівства Бельгія, проте декларантом в графі 15 МД «Країна відправлення» зазначена Словаччина, що протирічить наданому документу.
Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.
II. Митниця володіє інформацією щодо рівнів митної вартості товарів, схожих із імпортованим за призначенням, виробником, країною виробництва, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів (МД від 08.05.2020 №UA209270/2020/4503, №UA209270/2020/4504 - 16069 EUR.
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, таких як:
1. виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування цін на товари на заявлених комерційних умовах поставки;
2. висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначання митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці. Вартість транспортного засобу визначено на підставі інформації щодо рівнів митної вартості товарів, схожих із імпортованим за призначенням, виробником, країною виробництва (МД від 08.05.2020 №№UA209270/2020/4503, UA209270/2020/4504) - 16069 EUR. Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 485 475,0211 грн., або у валюті фактури - 16069 EUR.
Вважаючи вказане рішення митного органу протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
За правилами частини першої статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша).
Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин другої, третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - сідельний тягач для перевезення напівпричепів по дорогах загального користування марки RENAULT 460, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 10837 см3, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015 рік, за ціною 14 500,00 EUR та ненадання відповідачу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Так, до митної декларації декларантом додано, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) №5020200251 від 04.06.2020; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 11.12.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) №04/06-20 від 04.06.2020; договір про надання послуг митного брокера від 01.06.2020; сертифікат з перевезення євро-1.
Крім того, додатково на вимогу митниці декларантом надано відповідачу виписку із бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни на імпортований транспортний засіб, переклад виписки, копію додаткової угоди, експортну декларацію країни відправлення, платіжні доручення №12, №13. Позивач також надав суду переклад товаросупровідних документів, з яких вбачається, що вартість придбаного та задекларованого товару становить 14 500,00 EUR.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
15.09.2011 Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 №3018-VI).
Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) «Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки». Із цього правила, зокрема, випливає, що «для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції» (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці.
Частиною першою статті 320 МК України передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.
Згідно з частиною другою статті 361 цього ж Кодексу органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 №435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що «заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну».
За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №597).
При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, якими, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів: контроль правильності визначення митної вартості товарів (код митної формальності - 105-2); витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів (код митної формальності - 106-2).
Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються співробітниками митниці на основі власного досвіду чи інтуїції.
Згаданий Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.
Таким чином, правові акти суб'єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до митної декларації.
Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, і лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 №689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина четверта статті 53 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Як вказано у пункті 2 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками, які виявлені митним органом, та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, з метою надання декларанту реальної можливості їх усунути шляхом подання додаткових документів.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митниця вказала, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, у відповідності до частини другої статті 53 МК України, містять окремі неточності. При цьому, митниця володіла інформацією щодо рівня митної вартості товару, подібного із імпортованим за призначенням, виробником, країною виробництва, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, у відповідності до чого митну вартість визначено з врахуванням МД від 08.05.2020 №UA209270/2020/4503, №UA209270/2020/4504 на рівні 16 069,00 EUR.
Внаслідок цього здійснено випуск транспортного засобу у вільний обіг за МД від 16.06.2020 №UA204020/2020/220621, з врахуванням частини 7 статі 55 МК України.
Сума додатково нарахованих митних платежів становить 8 705,43 грн. (за курсом НБУ на день випуску товару у вільний обіг).
Проте суд із такими мотивами оскаржуваного рішення не погоджується, враховуючи таке.
Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 МК України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №808/9123/15, від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Щодо витребування у позивача додаткових документів суд зазначає наступне.
На запит митниці позивач надав відповідачу «Виписку із бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни на імпортований транспортний засіб» експортної компанії Am Trading s.r.o. від 16.06.2020. Як зазначено у даній виписці, така інформація щодо ціни товару ґрунтується на основі внутрішньої калькуляції собівартості товарів, ціноутворення товарів ґрунтується з врахуванням механізму розрахунку вартості товару, його споживчої властивості (корисності), його зношення, року виготовлення, загального стану, справності, з дотриманням усіх законодавчих норм та рекомендацій. Така виписка підписана компанією (експортером) у встановленому законом порядку. При цьому, продавець товару у виписці товару зазначив, що надання будь-якої іншої інформації є неможливим, адже становить комерційну таємницю компанії, тому не підлягає розголошенню.
На думку суду позивач виконав вимогу митниці щодо надання такої виписки, оскільки ненадання іншої інформації про формування числового значення ціни товару відбулося не з вини позивача, який вжив всіх від нього залежних заходів.
Відносно ненадання бухгалтерських та банківських документів, що стосуються оплати постачальнику за придбаний товар, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ПП «Глобус Транс» придбало імпортований транспортний засіб у експортної компанії Am Trading s.r.o. у відповідності до контракту №04/06-20 від 04.06.2020 та рахунку-фактури (інвойсу) №5020200251 від 04.06.2020.
Як зазначив позивач, за умовами вказаного контракту продавець продає та зобов'язується доставити транспортний засіб покупцю на умовах DAP згідно з міжнародними правилами Інкотермс -2010 та статтею 4 даного Контракту передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах післяоплати протягом 180 календарних днів з моменту поставки.
У рахунку-фактурі (інвойсі) №5020200251 від 04.06.2020 визначено умову поставки - DAP-Рівне, при цьому інших умов оплати за товар, відмінних від контракту, не визначено.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що зважаючи на те, що 180 днів з моменту поставки ще не пройшло, тому надання документів щодо оплати за імпортований сідельний тягач не є обов'язковим, адже повністю стверджується умовами завнішньоекономічного контракту, та більше того у вантажно-митній декларації у графі 48 «Відстрочення платежів» є відомості, що оплата повинна бути проведена до 14.09.2020.
На думку суду, неподання декларантом бухгалтерських та банківських документів, що стосуються оплати постачальнику за придбаний товар з об'єктивних причин у зв'язку з їх відсутністю, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
Щодо ненадання позивачем висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару. З цього приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного транспортного засову за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Частиною другою статті 64 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відтак, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
10.04.2008 Законом України №250-VІ ратифіковано протокол про вступ України до Світової організації торгівлі та про приєднання України до угоди про Світову організацію торгівлі.
Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.
Відповідно до статті VІІ п. 2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних цінах.
Пунктом 2 (b) даної статті Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року передбачено, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений (пункт 2 (с)).
Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.
Отже, за правилами ГАТТ для цілей митного оформлення товару за резервним методом під митною вартістю товару розуміється ціна такого товару, за яку він продається чи пропонується до продажу в імпортуючій країні.
Частиною шостою статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частина перша статті 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Наявність лише посилання на митні декларації від 08.05.2020 №UA209270/2020/4503, №UA209270/2020/4504, вказана в яких митна вартість була взята за основу для визначення спірної митної вартості без наведення пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.
Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Контролюючий орган не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 16 069,00 євро. Крім того, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо непідтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не суб'єкта владних повноважень. Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 16.06.2020 №UA204000/2020/000115/2 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 102,00 грн., що був сплачений платіжним дорученням №4189 від 04.09.2020.
Щодо заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., то суд приходить до таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
Так, з матеріалів справи слідує, що 15.06.2020 між ТзОВ «Глобус Транс» та адвокатом Крючковим В.О. був укладений договір про надання правової допомоги. Вказаним договором передбачено, що розмір, строки та порядок виплати гонорару встановлюється за домовленістю сторін та формується акт приймання-передачі наданих послуг.
Згідно акту здачі - приймання робіт (наданих послуг) №1-000000110 від 16.09.2020 слідує, що виконавцем були проведені роботи (надані послуги) в розмірі 5 000,00 грн., що також підтверджується попереднім (орієнтовним) розрахунком суми витрат на професійну правничу допомогу від 18.09.2020 №18/09 та квитанцією №1-к від 17.09.2020.
У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «атрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Крім того, як встановлено частинами другою, третьою статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні, без проведення судового засідання), суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5 000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а тому дійшов висновку про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 2 500,00 грн.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в загальній сумі 4 602,00 грн., що складаються із суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, а решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 16 червня 2020 року №UA204000/2020/000115/2.
Стягнути на користь приватного підприємства «Глобус Транс» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Захарова, будинок 7В, код ЄДРПОУ 38527379) за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104, код ЄДРПОУ 43350097) судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок та 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук