09 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/2103/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
у складі судді Мандриченка О. В.
від 13.02.2020 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Ткаченко Б. О., Майданевич В. В., Сулім В. В.
від 12.05.2020
за скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ Коваль Л.І.
у справі № 910/2103/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 41 949,80 грн,
Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 07.12.2020 № 29.3-02/3294 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/2103/19 у зв'язку із обранням судді Ткача І.В. до Великої Палати Верховного Суду.
Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.12.2020 для розгляду справи № 910/2103/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.
1. Короткий зміст вимог скаржника
11.01.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця, у якій скаржник просив суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Коваль Л.І. щодо винесення постанови у виконавчому провадженні №60680629 про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2019;
- скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Коваль Л.І. про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2019 у виконавчому провадженні №60680629.
Обґрунтовуючи подану скаргу, відповідач зазначив, що Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" встановлена пряма заборона вчиняти виконавчі дії, у тому числі і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів з боржників та до переліку об'єктів права держаної власності, що не підлягають приватизації, включені дані щодо боржника - Акціонерного товариства "Українська залізниця", у зв'язку з чим, станом на 20.10.2019, усі виконавчі провадження, в тому числі виконавче провадження №60680629, де боржником є Акціонерне товариство "Українська залізниця", підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду
Ухвалою від 13.02.2020 у справі № 910/2103/19, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020, Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ Коваль Л. І.
Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
- оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" збитки у грошовому вимірі, тобто грошові кошти, заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", не поширюється на виконання рішення у справі № 910/2103/19 про стягнення грошових коштів;
- чіткий перелік випадків за яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання встановлений частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", при цьому у вказаній статті відсутня така підстава, як заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника;
- державний виконавець не мав повноважень відмовляти стягувачу у відкритті виконавчого провадження, а тому його дії відповідають Закону України "Про виконавче провадження". До того ж, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не призводить до безпосереднього стягнення з боржника будь-яких грошових коштів;
- доказів вчинення державним виконавцем інших виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на майно або кошти Акціонерного товариства "Українська залізниця", або на відчуження майна боржника у виконавчому провадженні № 60680629 скаржник не надав, а матеріали справи не містять.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі № 910/2103/19 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії та бездіяльність державного виконавця.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пряму норму Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" стосовно встановленої законодавчої заборони на вчинення виконавчих дій згідно із Законом України "Про виконавче провадження", щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації," протягом трьох років з дня набрання чинності цього Закону, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами;
- висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях суперечать висновку щодо застосування норми права викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/5697/18 щодо застосування до аналогічних правовідносин пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
5. Узагальнені доводи інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" подало відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
6. Позиція Верховного Суду
Як визначено статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" заборонено вчиняти виконавчі дії щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
В постанові від 20.11.2020 у справі № 910/12809/19 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступаючи від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/5697/18 (на не врахування якого посилається скаржник у касаційній скарзі), зазначила, що положення щодо заборони вчинення виконавчих дій, передбачені пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" слід застосовувати таким чином, що така заборона не поширюється на стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені.
Частиною 2 статті 315 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
З огляду на викладене, у цій справі суди попередніх інстанцій правильно застосували приписи пункту 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та дійшли вірного висновку стосовно можливості стягнення грошових коштів з підприємства, що включене до затвердженого цим Законом Переліку, зокрема Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено підстав для повернення виконавчого документу, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Київ Коваль Л. І.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін.
8. Судові витрати
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 у справі № 910/2103/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді С.В. Бакуліна
О.А. Кролевець