23 листопада 2020 року Справа № 915/168/20
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.,
представника прокуратури: Дзюбан О.В., посв.№056932 від 25.08.2020,
представника позивача-1: не з'явився,
представника позивача-2: не з'явився,
представників відповідача: Віштал Л.В., дов.б/н від 09.09.2020, Жуковського В.Й., керівник,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника прокурора Миколаївської області
(54030, м.Миколаїв, вул.Спаська, буд.28)
в інтересах держави в особі:
позивача-1: Державного агентства рибного господарства України
(04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.45-А; ідент.код 37472282),
позивача-2: Державного підприємства «Укрриба»
(04050, м.Київ, вул.Тургенєвська, буд.82-А; ідент.код 25592421),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю
Об'єднана рибна компанія «Юг-Аквапром»
(54025, м.Миколаїв, вул.Флотська, буд.163; ідент.код 31821444),
про: розірвання договору оренди державного майна,-
14.02.2020 Заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України та Державного підприємства «Укрриба» звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить розірвати договір оренди нерухомого майна №РОФ-135 від 01.02.2002, з урахуванням додаткових угод від 22.01.2003, від 29.07.2003, від 11.04.2007 та від 07.05.2008, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Миколаївській області, в подальшому між Державним підприємством «Укрриба» та Товариством з обмеженою відповідальністю Об'єднана рибна компанія «Юг-Аквапром».
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за спірним договором оренди державного майна щодо використання об'єкта оренди - ставка з гідроспорудами за призначенням, оскільки відсутність дозволу на спецводокористування унеможливлює використання такого майна за призначенням - для вирощування риби, та не виконує взяті на себе зобов'язання щодо подання звітної документації щодо ефективного використання орендованого майна.
Враховуючи викладене, прокурор стверджує, що відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.2 ст. 651 ЦК України та п.10.4 спірного договору наявні підстави для його розірвання.
Прокурор зазначає, що Державне агентство рибного господарства, як орган управління, та ДП «Укрриба», яке одночасно є балансоутримувачем та орендодавцем, уповноважені державою на здійснення контролю за ефективним використанням державного майна та вправі ініціювати питання щодо розірвання договору внаслідок невиконання орендарем умов договору та порушення природоохоронного законодавства. Однак, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, ні Державним агентством рибного господарства, ні ДП «Укрриба» не вжито заходів для їх захисту у суді шляхом пред'явлення позову про розірвання договору оренди державного майна, в зв'язку з чим інтереси держави залишаються порушеними та не захищеними.
Ухвалою суду від 19.02.2020 позов залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.03.2020 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.04.2020.
Ухвалою суду від 02.04.2020 відкладено розгляд справи без визначення дати судового засідання у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідач у відзиві на позов за вхід.№4810/20 від 16.04.2020 не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити у їх задоволені посилаючись на те, що прокурором не визначено, з якої саме правової підстави необхідно розірвати договір оренди. Чи це випадок коли, причинено істотну шкоду та держава не отримує на те, що вона розраховувала при укладенні договору оренди, чи це випадок, коли розірвання передбачено законом або така можливість визначена у договорі оренди?
Відповідач вказує, що істотної шкоди орендодавцю ним не нанесено, орендодавець отримує всі суми, які передбачені договором оренди, орендні платежі надходять до нього, тобто усі можливі правові підставі для розірвання договору відсутні.
Відповідач зазначає, що прокурором не вказано у чому полягає істотність порушення зобов'язання по договору оренди, та не зазначено, яких збитків зазнав орендодавець через відсутності спеціальних дозволів.
Також, відповідач вказує на те, що прокурором та позивачами не дотриманий досудовий порядок розірвання господарських договорів, встановлений ст.188 ГК України, оскільки ними не направлялась відповідачу пропозиція щодо розірвання договору.
Відповідач стверджує, що обов'язок по інформуванню орендодавця по ефективному використанню орендованого майна виконується ним у повному обсязі. Звітна документація про сплату орендної плати (платіжні доручення, розрахунки з урахуванням індексів інфляції), яка ототожнюється з документацією щодо ефективного використання майна, своєчасно надаються орендодавцю та регіональному фонду державного майна по Миколаївської області.
Щодо необхідності отримання дозволу на спеціальне водокористування, відповідач зазначає, що ця умова не є істотною умовою договору оренди нерухомості, а об'єктом дозволу на спеціальне водокористування для рибогосподарських потреб є встановлення лімітів забору та використання води, необхідних для поповнення штучних водних об'єктів за допомогою споруд або технічних пристроїв, що відповідачем не здійснюється, внаслідок чого Державним агентством водних ресурсів надано роз'яснення, що у даному випадку такий дозвіл не може бути виданий через відсутність забору та скидання води.
Позивач-2 - ДП «Укрриба» у письмових поясненнях за вх. №5477/20 від 05.05.2020 позов прокуратури не підтримує та просить у його задоволенні відмовити, з огляду на те, що істотне порушення умов договору в даному випадку відсутнє. Користування об'єктом нерухомості жодним чином не ставиться в залежність від оформлення права на спеціальне водокористування. Орендодавець та держава в особі регіонального відділення фонду державного майна отримує орендні платежі відповідно до умов договору, а майно перебуває у належному стані. Подання щоквартальної звітності також не являється істотною умовою договору, у разі порушення якої договір підлягав би розірванню.
У зв'язку з послабленням карантинних заходів ухвалою суду від 22.06.2020 справу призначено до розгляду на 15.07.2020.
Ухвалою суду від 15.07.2020 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.
Ухвалою суду від 18.08.2020 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.09.2020.
Ухвалою суду від 10.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2020. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов'язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.
15.10.2020 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. на лікарняному.
Ухвалою суду від 30.10.2020 призначено розгляд справи на 23.11.2020.
09.11.2020 за вхід.№14117/20 від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів щодо виконання контрольних функцій з боку держави в особі ДП «Укрриба» з питання перевірки належного використання державного майна переданого в оренду за спірним договором, а саме щорічні інвентаризаційні описи основних засобів гідротехнічних споруд, розташованих в с.Андрієво-Зорине Березанського р-ну Миколаївської області, за три останні роки.
В ході розгляду справи прокурор та представники відповідача підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
Позивачі явку повноважних представників у судове засідання 23.11.2020 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач-2 - ДП «Укрриба» у письмових поясненнях за вхід.№5477/20 від 05.05.2020 та у клопотанні за вхід.№10620/20 від 31.08.2020 просив розглядати справу без участі його представника.
Судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників позивачів.
У судовому засіданні 23.11.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до Плану приватизації Миколаївського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства, затвердженого 11.12.1998 начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, до основних засобів вказаного підприємства, які не підлягають приватизації, є власністю держави і залишаються на балансі підприємства (Розділ ІІІ, п.п.3.8.1) належить в тому числі ставок Березанського лиману за інвентарним №104 (а.с.24-28).
Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Миколаївській області №1110-п від 15.12.1998 було затверджено рішення про перетворення у процесі приватизації Миколаївського обласного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства у ВАТ «Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» та затверджено Статут такого товариства. Відповідно до п.8.1.1 даного рішення майно згідно п.3.8.1 Плану приватизації залишено на балансі ВАТ, передано об'єкт - ставок Березанського лиману за інв.№104, який є власністю держави (а.с.29,30).
01.02.2002 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Об'єднана рибна компанія «Юг-Аквапром», як орендарем, укладено Договір №РОФ-135 оренди нерухомого майна, яке знаходиться на балансі ВАТ «Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство», розташованого за адресою: с.Андрієво-Зоріно Березанського р-ну Миколаївської обл. (а.с.17-19), відповідно умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - ставок з гідроспорудами, інв.№104, площею 980 га, розташований за адресою: с.Андрієво-Зоріно Березанського р-ну Миколаївської обл., що знаходиться на балансі ВАТ «Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство», загальна вартість якого дорівнює - 304600,00 грн, згідно з експертною оцінкою станом на 31.12.2001, без права передачі в суборенду.
Майно передається в оренду з метою використання під ставок для вирощування риби (п.1.1 договору).
У відповідності до п.п.2.1, 2.2 Договору №РОФ-135, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п.10.1. Договору №РОФ-135, сторони узгодили, що цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.02.2002 до 01.02.2003 включно.
Зазначене майно за договором було передано, що зафіксовано в Акті приймання-передачі б/н від 01.02.2002 (т.1 а.с.20).
У зв'язку з передачею орендованого майна на баланс Державного підприємства «Укрриба» на підставі наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України №126/752 від 06.05.2003 «Про передачу гідротехнічних споруд», додатковою угодою до договору від 29.07.2003 змінено орендодавця з Регіонального відділення Фонду державного майна по Миколаївській області на Державне підприємство «Укрриба» (а.с.21).
Дія договору щоразу подовжувалася та в останнє додатковою угодою до договору від 07.05.2008 строк дії договору подовжено на 15 років з 01.02.2008 до 01.02.2023 включно (а.с.23).
У період з 03.04.2018 по 06.04.2018 Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, за результатами якої встановлено факт провадження ТОВ ОРК «Юг-Аквапром» господарської діяльності, а саме риборозведення, без дозволу на спеціальне водокористування (акт №03/16) (а.с.41-44), в зв'язку з чим, інспекцією 10.04.2018 відповідачу внесено припис №03/16, у тому числі щодо необхідності отримання дозволу на спеціальне водокористування до 10.05.2018 (а.с.45).
Згідно акту перевірки №03/39 від 22.06.2018 (а.с.46-49) вимоги щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування відповідачем не виконано.
Прокурор вказує, що зазначене стало підставою для звернення Державної екологічної інспекції у Миколаївській області до суду з вимогою про зупинення використання рибогосподарського водного об'єкту.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі №1440/2194/18 зупинено використання Товариством з обмеженою відповідальністю Об'єднана рибна компанія «Юг-Аквапром» рибогосподарського водного об'єкту (ставка) за межами с.Андрієво-Зоріно Березанського району Миколаївської області площею водного дзеркала 980 об'єднаного гідротехнічною спорудою - греблею до отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області в листі №07/1544 від 11.09.2019 (а.с.54) повідомляє, що ТОВ ОРК «Юг-Аквапром» не має дозволу на спеціальне водокористування та документи щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування від територіального органу у Миколаївській області до РОВР у Миколаївській області не надходило.
Завідувач сектору Державного агентства водних ресурсів України у Миколаївській області в листі №400/МЛ/21-19 від 09.12.2019 (а.с.55) повідомляє, що з 04.06.2017 по 10.12.2019 ТОВ ОРК «Юг-Аквапром» до сектору для оформлення дозволу на спеціальне водокористування не зверталось та дозвіл не видавався.
Відповідно до листа-відповіді Державного агентства водних ресурсів України №7350/9/11-19 від 13.12.2019 (а.с.40) на звернення ТОВ ОРК «Юг-Аквапром» №14/11 від 20.11.2019 про необхідність оформлення дозволу на спеціальне водокористування агентством надано роз'яснення, що в сучасних умовах ведення рибогосподарської діяльності на технологічній водоймі при відсутності поверхневого стоку річки Березань і відповідно природному водообміну із основною частиною Березанського лиману оформлення водокористування не доцільне.
Державне агентство рибного господарства України в листі №10-11.1-9/6770-19 від 06.12.2019 (а.с.62) вказує, що за інформацією ДП «Укрриба», ТОВ ОРК «Юг-Аквапром» належним чином виконує умови, передбачені договором оренди державного майна №РОВ-135 від 01.02.2002, що підтверджується, зокрема, й актом обстеження гідротехнічних споруд від 16.04.2018 (а.с.63).
З матеріалів справи вбачається, що Державним підприємством «Укрриба» 16.04.2018, 06.05.2019 здійснювались інвентаризаційні описи №УР-0000078, №УР-0000060 основних засобів (а.с.205, 206), що значаться на рахунку №103 за ТОВ ОРК «Юг-Аквапром» - «Ставок Березанського лиману», інв.№104.
На думку прокуратури, неподання звітної документації щодо ефективного використання орендованого майна та користування об'єктом оренди - ставка з гідроспорудами, без оформлення дозволу на спецводокористування є істотним порушенням умов договору оренди державного майна, що відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.2 ст. 651 ЦК України та п.10.4 спірного договору та є підставою для його розірвання.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
За приписами ст.193 ГК України, ст.ст.526, 629 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, суд зазначає, що укладений між позивачем-2 та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму).
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1 ст.283 ГК України).
З огляду на те, що орендоване майно є державною власністю, до правовідносин, що склалися між суб'єктами господарювання за договором оренди, застосовуються положення спеціального законодавчого акту у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду, яким є Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX від 03.10.2019, що набрав чинності з 01.02.2020, та Закон України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992, який втратив чинність з 01.02.2020, однак, був чинним станом на час укладення вказаного договору.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Приписами ст.180 ГК України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч.1 ст.284 ГК України).
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ч.1 ст.291 ГК України).
Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч.3 ст.291 ГК України).
Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - “значної міри” позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Отже, у застосуванні відповідних положень ст. 651 Цивільного кодексу України встановленню підлягає не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, а її розмір не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також встановити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
За приписами ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX, договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Прокурор вказує, що неподання звітної документації щодо ефективного використання орендованого майна та користування об'єктом оренди - ставка з гідроспорудами, без оформлення дозволу на спецводокористування є істотним порушенням умов договору оренди державного майна, що відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.2 ст.651 ЦК України та п.10.4 спірного договору є підставою для його розірвання.
Слід зазначити, що вищезазначені положення чинного законодавства та умови спірного договору оренди не визначають отримання орендарем дозволу на спецводокористування та подання звітної документації щодо ефективного використання орендованого майна, істотними умовами договору оренди.
Крім того, відповідно до ст.1 Водного кодексу України, рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів. Для розведення риби використовують природні або штучні водойми.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів.
Згідно ст.48 Водного кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Судом встановлено, що відповідно до листа-відповіді Державного агентства водних ресурсів України №7350/9/11-19 від 13.12.2019 (а.с.40) на звернення ТОВ ОРК «Юг-Аквапром» №14/11 від 20.11.2019 про необхідність оформлення дозволу на спеціальне водокористування агентством надано роз'яснення, що в сучасних умовах ведення рибогосподарської діяльності на технологічній водоймі при відсутності поверхневого стоку річки Березань і відповідно природному водообміну із основною частиною Березанського лиману оформлення водокористування не доцільне.
Вказане спростовує доводи прокурора про те, що неотримання дозволу на спецводокористування призводить до несанкціонованого забору води та може призвести до наднормативного скидання забруднюючих речовин до водного об'єкту та подальшого забруднення підземних вод, оскільки рибогосподарська діяльність ТОВ ОРК «Юг-Аквапром» без використання водопідпірних споруд для акумуляції води та пристроїв, що регулюють рівень води у верхньому б'єфі штучних водних об'єктів, а також без штучного збільшення площ з яких випаровується та фільтрується вода не належить до спеціального водокористування.
Щодо неподання звітної документації щодо ефективного використання орендованого майна, суд зазначає, що наявними в матеріалах справи актом обстеження гідротехнічних споруд від 16.04.2018 (а.с.63), інвентаризаційними описами основних засобів №УР-0000078 від 16.04.2018, №УР-0000060 від 06.05.2019 (а.с.205, 206), що значаться на рахунку №103 за ТОВ ОРК «Юг-Аквапром» - «Ставок Березанського лиману», інв.№104, підтверджується виконання контрольних функцій з боку держави в особі ДП «Укрриба» з питання перевірки належного використання державного майна переданого в оренду за спірним договором, та сам факт належного та ефективного використання відповідачем такого державного майна.
Тобто, з викладеного вбачається, що відповідач належним чином та ефективно використовує передане в оренду майно, що встановлюється спільно орендарем та орендодавцем у вказаних вище документах, а тому не подання щоквартальної звітної документації щодо ефективного використання орендованого майна жодним чином не порушує законних прав та інтересів як орендодавця, так і Держави.
Також, судом приймається до уваги, що орендодавець - ДП «Укрриба» вказує про відсутність порушення істотних умов договору, оскільки орендодавець та держава в особі регіонального відділення фонду державного майна отримує орендні платежі відповідно до умов договору, а майно перебуває у належному стані.
Тобто, недоведеним є недосягнення мети договору у вигляді одержання орендної плати, в розмірі, визначеному договором, оскільки жодних доказів існування заборгованості до суду надано не було.
Отже, прокуратурою, всупереч приписам статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту істотного порушення умов договору як підстави для розірвання договору в судовому порядку; не доведено використання орендованого майна не за цільовим призначенням, а також наявності шкоди, що не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а наявні в матеріалах справи документи, надані прокурором на підтвердження порушення відповідачем умов вказаної угоди не можуть вважатись належними та допустимими доказами цих фактів.
Окремо, слід зауважити, що правом ініціювати питання про розірвання договору в судовому порядку з огляду на положення ст.651 Цивільного кодексу України наділені виключно сторони такого правочину. Однак, орендодавцем - ДП «Укрриба» позовні вимоги прокуратури не підтримані.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.
У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати у разі відмови в позові підлягають покладенню на Прокуратуру Миколаївської області.
Керуючись ст.ст.73,74,76-79,91,129,210,220,232,233,238,240,241 ГПК України, суд,-
1. В задоволені позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 03.12.2020 року.
Суддя М.В. Мавродієва