ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.11.2020Справа № 910/17768/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс"
про стягнення штрафних санкцій в розмірі 372 561,32 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Фадєєв О.П., ордер серія ХВ № 1775000132;
від прокуратури: Синюк І.А., службове посвідчення № 050950.
Керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вема Кідс» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 372 561,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 1670 від 24.07.2018, в частині поставки товару в обумовлені Договором строки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
08.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.02.2020.
30.01.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
03.02.2020 представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судове засідання 10.02.2020 представники прокуратури та відповідача з'явились, представник позивача не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 зупинено провадження у справі № 910/17768/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 912/2385/18.
10.08.2020 представником прокуратури подано клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 21.09.2020.
17.08.2020 представником прокуратури подано клопотання про поновлення провадження у справі.
У судове засідання 21.09.2020 представники прокуратури та відповідача з'явились, представник позивача не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні подав письмові пояснення.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 12.10.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
12.10.2020 представником відповідача подано заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України та клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 12.10.2020 представник прокуратури з'явився, інші учасники судового процесу не з'явились.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 09.11.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 09.11.2020 представники прокуратури та відповідача з'явились, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.11.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 30.11.2020 представники відповідача та прокуратури з'явились, представник позивача не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475999084.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Представники прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив та просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 30.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.07.2018 між Департаментом освіти Маріупольської міської ради (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вема Кідс» (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір поставки № 1670 (далі - договір), відповідно до умов якого, постачальник передає у власність замовнику, а замовник приймає та оплачує товар по цінах, в кількості, асортименті що вказані в додатку № 1 (специфікації), що є невід'ємною частиною цього договору.
Найменування товару: Приладдя для рукоділля для навчальних кабінетів початкової школи за кодом ДК 021:2015 37810000-9 - Приладдя для рукоділля (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору строк (термін) поставки до 27.08.2018.
Згідно з п. 2.2 Договору, місце поставки: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру 70. Фактичне місце поставки узгоджено сторонами - згідно додатку 2 до Договору (дислокація).
У відповідності до п. 2.3 Договору передача товару здійснюється за товарними накладними, що є підставою для оплати замовником. Разом з товаром постачальник повинен передати замовнику документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 2.5 Договору узгоджено, що датою поставки товару є дата, коли товар був переданий в повному обсязі у власність замовника в місці поставки (призначення), що підтверджується відповідними документами, з цього моменту зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаними у повному обсязі.
Постачальник повинен поставити замовнику товар, якість якого відповідає технічним вимогам замовника (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору разом з товаром постачальник повинен передати замовнику документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи, документи, що засвідчують якість товару (гігієнічний висновок, сертифікат якості, сертифікат відповідності, тощо), технічна документація виробника, а також документи, що підтверджують гарантії на експлуатацію товару.
Згідно з п. 4.1 Договору ціна договору становить 2 670 680,00 грн.
За умовами п. 4.4 Договору замовник зобов'язаний повністю оплатити товар протягом тридцяти календарних днів з дати підписання видаткової накладної. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 15 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на свій реєстраційний рахунок, але не пізніше дев'яносто календарних днів з дати передачі товару замовнику. При цьому замовник повинен довести документально факт затримки бюджетного фінансування видатків за цим Договором.
Пунктом 5.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний своєчасно забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.
У відповідності до п. 7.2.1 Договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад п'яти днів додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Згідно з п. 7.2.2 Договору у разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов'язань, зобов'язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом п'яти банківських днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов'язань за Договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв'язком, з подальшим направленням оригіналу із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в Договорі.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення дії цього Договору не звільняє сторони від його виконання та відповідальності за порушення його умов (п. 8.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору сторонами викладено Специфікацію.
Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено Дислокацію.
31 серпня 2018 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони внесли зміни в Специфікацію та Дислокацію, виклавши їх в новій редакції, а також внесли зміни в п. 4.1 Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.08.2018) ціна цього Договору становить 1 670 678,40 грн. в т.ч. ПДВ 278 446,40 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором в частині своєчасної поставки товару за Договором, позивач звернувся до відповідача із Претензією № 39.10-44607-39.1 від 28.08.2018, у якій просив сплатити пеню за несвоєчасну поставку товару або повідомити про обставини, що є підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору.
У відповідь на означену претензію, відповідач Листом вих. № 002/10 від 03.10.2018 повідомив позивача, що мали місце форс-мажорні обставини - пожежа у виробничо-складських приміщеннях, які стали обґрунтованою причиною для затримки поставки товару, на підтвердження чого надав акт про пожежу від 07.08.2018, складений у складі комісії провідного інспектора Ірпінського МВ Яцишина О.О., керуючого ТОВ "Фабрика Рент" Терещенко В.В. та директора ТОВ "Вема кідс" Гуральчука Г.Я.
05 жовтня 2018 року Департамент освіти Маріупольської міської ради повторно звернувся до відповідача з Претензією № 39-52562-39.1 від 03.10.2018 про сплату нарахованих штрафу та пені за неналежне виконання зобов'язань за Договором, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
В подальшому, на виконання умов Договору, ТОВ «Вема Кідс» поставило, а Департамент освіти Маріупольської міської ради прийняв товар згідно видаткових накладних № ВК000000078 від 01.10.2018 на суму 614 460,00 грн., № 452 від 01.10.2018 на суму 595 478,40 грн. та № ВК000000657 від 16.10.2018 на суму 23 940,00 грн.
Як зазначає прокурор у позовній заяві, ТОВ «Вема Кідс» не виконало свої договірні зобов'язання в частині поставки товару у строки, обумовлені у Договорі, в зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 38 425,64 грн. та штраф в розмірі 334 135,68 грн.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що предмет спірних правовідносин не має жодного відношення до «порушення інтересів держави», оскільки освітні заклади отримали товар, який було замовлено у повному обсязі, належної номенклатури та належної якості, бюджетні кошти які було витрачено на придбання посібників використано за цільовим призначенням, без будь-яких зловживань, привласнень тощо, жодних значних збитків інтересам держави, громади, департаменту освіти, освітнім закладам міста Маріуполь не нанесено, а отже у даному випадку немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутись до суду за захистом інтересів держави.
Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч.4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнено висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18. А також відступлено від висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18; постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18; постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18; постанова Верховного Суду від 07 грудня 2018 у справі № 924/1256/17.
У вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловлену такі правові позиції, які згідно приписів статті 236 ГПК України суди повинні враховувати.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Укладаючи Договір на визначених у ньому умовах сторони розраховують або на належне його виконання, або на справедливу компенсацію (штрафні санкції) у випадку порушення його умов, і ці санкції з одного боку, зможуть компенсувати завдану другою стороною шкоду порушенням взятих на себе зобов'язань, а з іншого - стимулювати сторону до належного та вчасного цих зобов'язань виконання.
За Договором передбачалась поставка школам на замовлення Департаменту освіти Маріупольської міської ради комплектів приладдя для рукоділля до початку навчального року, тобто, від вчасного та повного виконання його умов відповідачем безпосередньо залежало матеріальне забезпечення початку навчального процесу у школах. Натомість, несвоєчасною поставкою комплектів посібників у школи міста Маріуполя, відповідач порушив нормальний початок навчального процесу у школах, чим безпосередньо завдав шкоди інтересам держави, в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради, яка (держава) згідно Конституції України гарантувала усім рівне право на освіту та зобов'язувалась її забезпечити. Відповідно до ст.53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Компетентним органом щодо захисту зазначених інтересів держави у бюджетній сфері, згідно з Положенням, затвердженим рішенням Маріупольської міської ради від 19.04.2017 №7/17-1341 є Департамент освіти Маріупольської міської ради (позивач), який є головним розпорядником бюджетних коштів, і як розпорядник бюджетних коштів, забезпечує в межах повноважень ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
Так, відповідно до ч.3 ст.26 Бюджетного кодексу України, Департамент освіти Маріупольської міської ради, як розпорядник бюджетних коштів мав би організувати внутрішній контроль для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.
Всупереч покладеним обов'язкам Департаментом освіти Маріупольської міської ради не було вжито достатніх та належних заходів до стягнення суми штрафних санкцій за невиконання умов Договору у примусовому порядку з відповідача, оскільки відповідний позов до суду пред'явлено не було.
При цьому листування у претензійному порядку стягнення штрафних санкцій не гарантує та не забезпечує.
В якості причин не звернення позивача з відповідним позовом прокурором вказано те, що Департамент освіти Маріупольської міської ради звернувся до Маріупольської місцевої прокуратури №2 з листом № 39-4412-39.1 від 27.02.2019, в якому просив останню забезпечити представництво інтересів Департаменту освіти Маріупольської міської ради в суді з метою стягнення сум штрафних санкцій за укладеним договором з ТОВ "Вема кідс", зазначаючи про неможливість самостійного звернення до суду з позовом, у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань на сплату судового збору в необхідному розмірі, на підтвердження чого надано копію кошторису на 2019 рік, відповідно до якого коштів на сплату судового збору не передбачено. Вказаний лист був отриманий прокуратурою 28.02.2018 за вх. № 910вх-19.
Отже, оскільки позивач як орган, на якого покладено відповідні повноваження забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів для організації освітнього процесу для громадян, що являє собою державні інтереси, не належним чином здійснював свої повноваження, що проявилось у неподанні позову самостійно до відповідача, а причини такого неподання протягом розумного строку полягають у відсутності бюджетного фінансування на сплату судового збору за подання позову (об'єктивна причина, що перешкоджає такому зверненню), про що позивач повідомив прокуратуру, прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в особі Маріупольської міської ради.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 910/5699/19.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.1 Договору строк (термін) поставки до 27.08.2018.
Таким чином, враховуючи строки поставки товару, узгоджені сторонами, суд дійшов висновку, що кінцевим строком для виконання відповідачем свого обов'язку з поставки продукції було 27.08.2018.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Пунктом 2.5 Договору узгоджено, що датою поставки товару є дата, коли товар був переданий в повному обсязі у власність замовника в місці поставки (призначення), що підтверджується відповідними документами, з цього моменту зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаними у повному обсязі.
На виконання умов Договору, ТОВ «Вема Кідс» поставило, а Департамент освіти Маріупольської міської ради прийняв товар згідно видаткових накладних № ВК000000078 від 01.10.2018 на суму 614 460,00 грн., № 452 від 01.10.2018 на суму 595 478,40 грн. та № ВК000000657 від 16.10.2018 на суму 23 940,00 грн.
Таким чином, відповідачем поставлено товар з порушенням строків, узгоджених сторонами у Договорі.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, як встановлено судом, відповідачем було прострочено виконання обов'язку з поставки продукції за Договором на загальну суму 1 670 678,40 грн., а отже, має місце несвоєчасне виконання обов'язку (порушення строку виконання) з поставки товару, обумовленого договором.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 7.2.1 Договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у даному Договорі, останній сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад п'яти днів додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 38 425,64 грн.
В свою чергу, оскільки відповідачем порушено строки поставки товару вартістю 1 670 678,40 грн. на строк понад п'ять днів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 334 135,68 грн.
Водночас суд враховує подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності, у зв'язку з чим зазначає наступне.
Згідно із статтею 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частинами 3 та 4 статті 267 ЦК України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Як вбачається з позовної заяви прокурора, означена заява була направлена засобами поштового зв'язку 11.12.2019, а відтак, нарахування пені та штрафу до 11.12.2018, здійснені поза межами річного строку.
Посилання прокурора на переривання строку позовної давності, з огляду на звернення до суду з позовом, провадження за яким було відкрито у справі № 910/5701/19 від 03.06.2019, судом відхиляються, оскільки за змістом частини другої статті 264 Цивільного кодексу України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову має місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив, повернув її, або залишив без розгляду, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами, що узгоджується з аналогічними правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-1763цс16, Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №903/509/17, від 29.05.2018 у справі № 911/4235/16, від 11.09.2018 у справі № 904/191/18, від 10.02.2020 у справі № 916/888/19.
В свою чергу, як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 № 910/5701/19 позов Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Департаменту освіти Маріупольської міської ради звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вема Кідс" про стягнення 372561,32 грн. залишено без розгляду, оскільки в позовній заяві прокурор належними та допустимими доказами не обґрунтував та не довів наявність підстав, з яких у прокуратури виникає процесуальна дієздатність для звернення до суду з даним позовом, що свідчить про те, що прокурором не було додержано вимог процесуального закону, при звернення з позовом, провадження за яким було відкрито згідно ухвали № 910/5701/19 від 03.06.2019, а отже перебіг позовної давності у даному випадку не переривався.
Таким чином, оскільки пеня нарахована за період з 28.08.2018 по 19.09.2018, а право на стягнення штрафу виникло - 02.09.2018, означені вимоги заявлено поза межами річного строку позовної давності, в зв'язку з чим, задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з покладенням судового збору на прокуратуру в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 09.12.2020
Суддя О.А. Грєхова