ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.11.2020Справа № 910/2650/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Концерну "Військторгсервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані"
третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство оборони України
про зобов'язання вчинити дії.
Представники учасників справи:
від позивача: Коломеєць І.В., в порядку самопредставництва;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Васильківський А.П., довіреність № 220/642/Д від 13.12.2019.
Концерн «Військторгсервіс» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані» про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про спільну діяльність (простого товариства) № 140/5/877 від 25.07.2005.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.
06.03.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.02.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.04.2020.
08.04.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
У судове засідання 13.04.2020 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 відкладено підготовче судове засідання на 12.05.2020.
04.05.2020 представником позивача подано відповідь на відзив.
08.05.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
12.05.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 12.05.2020 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 09.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
01.06.2020 представником позивача подано клопотання про залучення третьої особи.
02.06.2020 представником Міністерства оборони України подано клопотання про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи.
09.06.2020 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 09.06.2020 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 залучено до участі у справі Міністерство оборони України в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, підготовче засідання відкладено на 06.07.2020.
25.06.2020 третьою особою подано письмові пояснення.
25.06.2020 представником відповідача подано повторний відзив.
У судове засідання 06.07.2020 представники учасників справи з'явились.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 03.08.2020.
У судове засідання 03.08.2020 представники відповідача та третьої особи з'явились, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 14.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 14.09.2020 представники позивача та третьої особи з'явились, представник відповідача не з'явились.
За результатами судового засідання 14.09.2020, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.10.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судове засідання 05.10.2020 представники позивача та третьої особи з'явились, представник відповідача не з'явились.
За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.11.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.
Судове засідання 02.11.2020 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 розгляд справи по суті призначено на 30.11.2020.
У судове засідання 30.11.2020 представники позивача та третьої особи з'явились, представник відповідача не з'явився.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвал Господарського суду міста Києва.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник третьої особи надав усні пояснення по суті спору.
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 30.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25 липня 2005 року між Головним управлінням торгівлі Тилу Міністерства оборони України (далі - сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівський гарнізон» (далі - сторона-2) укладено Договір про спільну діяльність (простого товариства) №140/5/877 (далі - Договір), відповідно до умов якого, сторони за договором зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, що використовується у спільній діяльності, спільно діяти без створення юридичної особи в сфері організації виробничої та торгівельної діяльності, надання послуг у тому числі з перевалки, збереження майна (вантажів, товарів тощо), стоянки та збереження автотранспорту, надання майна в найм, а також здійснення інших видів діяльності не заборонених чинним законодавством для досягнення наступних спільних господарських цілей: отримання доходу (прибутку) з метою його використання на розвиток виробництва, підтримки у належному стані основних засобів, що спільно використовуються, а також використання частини прибутку на задоволення соціальних потреб трудових колективів сторін договору.
Відповідно до розділу 2 Договору, для швидкого досягнення цілей за даним договором сторони зобов'язуються: обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу; у випадку необхідності здійснювати взаємне кредитування та фінансування на безвідсотковій та безоплатній основі у відповідності до угод, що укладаються; виконувати спільні замовлення та замовлення один одного з предмету сумісної діяльності на пріоритетній та пільговій основі.
Розділом 3 договору встановлено обов'язки ГУТТ Міністерства оборони України, зокрема:
- після підписання договору передати ТОВ «Старокостянтинівський гарнізон» за актом прийому-передачі нежитлові приміщення, які розташовані у м. Старокостянтинів (далі - Об'єкти);
- у термін дії договору не відчужувати та не передавати будь-яким іншим порядком третім особам права володіння або управління майном, яке передано у спільну діяльність стороні-2 за договором;
- координувати здійснення спільної діяльності;
- надавати ТОВ «Старокостянтинівський гарнізон» відомості стосовно витрат, понесених ГУТТ Міністерства оборони України в межах здійснення спільної діяльності;
- передати стороні-2 права та обов'язки, які визначені у діючих на дату підписання цього договору договорах стосовно переданого у спільну діяльність майна, що були підписані балансоутримувачем чи іншими наділеними цим правом особами.
Згідно розділу 4 Договору сторона-1 має право:
- здійснювати контроль за діяльністю контроль за діяльністю сторони-2 в рамках Договору шляхом перевірки бухгалтерських та інших документів останньої;
- передавати стороні-2 у спільну діяльність в необхідних випадках, за домовленістю сторін інше майно, об'єкти інтелектуальної власності, а також фінансово-безпроцентну допомогу, як внесок у спільну діяльність;
- контролювати цільове використання приміщень об'єктів для досягнення спільних господарських цілей;
- контролювати виконання стороною-2 покладених на нею обов'язків Договором;
- виступати з пропозиціями по веденню спільної діяльності, внесення змін до діючого Договору, або продовження терміну його дії;
- до затвердження планів, кошторисів та інших документів вносити до нього обґрунтовані зауваження та зміни, які узгоджуються сторонами Договору;
- виступати з ініціативою проведення незалежними експертами аудиторської перевірки бухгалтерського обліку сторони-1, що стосується спільної діяльності.
Розділом 5 Договору встановлено обов'язки ТОВ «Старокостянтинівський гарнізон», а саме:
- після підписання договору прийняти від сторони-1 за актом прийому-передачі нежитлові приміщення об'єктів, які розташовані у м. Старокостянтинів;
- вжити заходів щодо найму відповідного персоналу для виконання робіт Договором;
- зареєструвати Договір у податковій інспекції за місцем реєстрації сторони-2 (у відповідності з умовами діючого законодавства України);
- вести бухгалтерський облік спільної діяльності з відображенням його доходів та видатків у окремому балансі;
- сплачувати податки і збори встановлені діючим законодавством для підприємств, які ведуть спільну господарську діяльність;
- організувати охорону приміщення об'єктів, здійснювати на її території та приміщеннях заходи протипожежної безпеки;
- прийняти від сторони-1 права та обов'язки, які визначені у діючих на дату підписання цього договору договорах стосовно переданого в спільну діяльність майна, що були підписані балансоутримувачем чи іншими наділеними таким правом особами;
- розробляти та подавати на затвердження стороні-1 плани проведення поточного капітального ремонту не житлових приміщень об'єктів;
- готувати та подавати на затвердження стороні-1 договори та кошториси на проведення поточних і капітальних робіт приміщень об'єктів;
- готувати та подавати на затвердження стороні-1 плани розвитку спільної виробничої та комерційної діяльності з використанням приміщенням об'єктів;
- у десятиденний термін розглядати пропозиції (подані усно, письмово, факсом) іншої сторони і надавати на них обґрунтовані відповіді;
- надавати стороні-1 (за її запитом) інформацію про перебіг виконання спільних проектів.
Розділом 6 Договору визначено, що має право за дозволом сторони-1 здавати тимчасово вільні площі у оренду третім особам.
У відповідності до п. 7.4 Договору сторона-2 діє на підставі довіреності, яку сторона-1 зобов'язується видати протягом десяти днів з моменту підписання Договору.
Пунктом 8.1 Договору визначено, що спільним майном за даним договором є майно і майнові права сторони-1 залишкова балансова вартість якого становить 948 916,55 грн., а також грошові кошти, майно, трудова участь, майнові права, залучені інвестиції, професійні та інші знання, навички й уміння, ділова репутація ділові зв'язки, підприємницька ініціатива та інші права, що належать стороні-2, що сторонами оцінено в 189 783,31 грн, а також майно, створене або придбане сторонами в результаті сумісної діяльності.
Відповідно до п. 9.1 Договору, всі доходи, що отримуються за даним договором у результаті сумісної діяльності використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних витрат.
Згідно з п. 9.2 Договору прибуток, що отримується сторонами від сумісної діяльності, підлягає розподілу у відношенні, пропорційно внескам сторін: стороні-1 - 80%, стороні-2 - 20%.
Підбиття підсумків сумісної діяльності і розподіл прибутку між сторонами здійснюється на підставі окремого балансу, який складає сторона-2, впродовж 10 днів після дати, встановленої для подання квартальної (річної) звітності (п. 9.3 Договору).
Відповідно до п. 9.5 Договору фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку стороні-1 та утримання відповідної частки прибутку стороною-2.
Згідно з п.п. 11.1., 11.2 Договору, останній укладено терміном на 5 років і його термін дії становить з моменту підписання до 24.07.2010. Договір може бути пролонгований (продовжений) сторонами за взаємною згодою на визначений або невизначений термін.
У випадку припинення дії даного договору, після відшкодування сторонами у встановленому порядку боргів, повернення сторонам внесеного ними майна, кошти та майно, що залишились, розподіляються між сторонами у співвідношенні 80% на 20% (п. 11.4. Договору).
У відповідності до п. 12.2 Договору за порушення ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності, що призвело до заниження обсягів прибутку, що підлягає розподілу, штраф у розмірі подвійної величини частини прибутку, який припадав би стороні-1.
Додатковою угодою від 01.03.2006 до Договору, сторони погодили, що у зв'язку з припиненням діяльності ГУТТ Міністерства оборони України, як юридичної особи та його реорганізації шляхом приєднання до державного господарського об'єднання «Концерн «Військторгсервіс», який є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків зазначеного управління, усі права та обов'язки за договором, які виконувало ГУТТ Міністерства оборони України, переходять до його правонаступника - Державного господарського об'єднання «Концерн «Військторгсервіс».
Пунктом 2.1 Додаткової угоди від 01.03.2006 до Договору сторони домовились у тексті договору замінити ГУТТ Міністерства оборони України на Державне господарське об'єднання «Концерн «Військторгсервіс» у всіх відмінках.
Дана угода набирає чинності з 01.03.2006 (п. 3 Додаткової угоди від 01.03.2006 до Договору).
30 жовтня 2009 року сторонами укладено Угоду про внесення змін до Договору, відповідно до якої сторони дійшли до взаємної згоди продовжити правовідносини, що визначені договором, та виклали п. 11.1 Договору в наступній редакції: Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і термін його дії становить з дати його підписання і діє до 24.07.2020 включно.
Відповідно до п. 1. Додаткової угоди від 26.04.2011 про внесення змін та доповнень до Договору, Концерн «Військторгсервіс», ТОВ «Інтерінвестгруп» та ТОВ «ДПА Компані» вирішили у тексті договору назву сторони-2 «Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерінвестгруп» замінити на назву «Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані» у всіх відмінках.
Крім того, п. 2 Додаткової угоди від 26.04.2011 сторони виключили розділ 15 Договору та відповідно визначили, що розділи 16 і 17 є розділами 15 та 16.
01.04.2013 на виконання умов договору сторони підписали Акт приймання-передачі основних фондів в спільну діяльність ТОВ «ДПА Компані».
20 листопада 2018 року позивач звернувся до відповідача із Листом № 07/2394 від 14.11.2018, у якому просив відповідача надати:
- інформацію про використання майна переданого за Договором у спільну діяльність (простого товариства) № 140/5/877 від 25.07.2005;
- звіт про прибуток за 2015-2017 та 9 місяців 2018 року разом з доказами перерахування його частини Концерну «Військторгсервіс»;
- плани розвитку спільної виробничої та комерційної діяльності на 2015-2018 роки та 2019 рік, в порядку визначеному розділом 4 Договору;
- завірені копії всіх укладених ТОВ «ДПА Компані» договорі спільної діяльності, оренди, або будь-яких інших договорів, які дають право на використання майна переданого за Договором про спільну діяльність № 140/5/877 від 25.07.2005 іншими сторонніми особами, в порядку визначеному розділом 4 Договором;
- завірену копію довіреності виданої Концерном «Військторгсервіс» в порядку визначеному п. 7.4 Договору про спільну діяльність № 140/5/877 від 25.07.2005, і яка дає право ТОВ «ДПА Компані» здійснювати керівництво сумісною діяльністю за даним Договором;
- завірені копії всіх дозволів наданих ТОВ «ДПА Компані» Концерном «Військторгсервіс» на здавання тимчасово вільних площ у оренду третім особам, в порядку визначеному розділом 6 Договору;
- інформацію про здійснення всіх поточних та капітальних робіт (ремонту) не житлових приміщень об'єктів, які передані за Договором про спільну діяльність та копії всіх погоджень Концерну «Військторгсервіс» кошторисів та договорів про проведення поточного та капітального ремонту, в порядку визначеному розділом 4 Договору;
- завірені копії договорів про організацію охорони приміщень об'єктів переданих за договором про спільну діяльність та договорів на організацію належних заходів протипожежної безпеки приміщень об'єктів переданих за договором про спільну діяльність;
- інформацію з наданням відповідних виписок про фінансові операції за 2015-2017 та 9 місяців 2018 року, здійсненні на виконання Договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2015 № 140/5/877;
- завірені копії окремих балансів спільної діяльності за всі звітні періоди 2015-2018 років;
- інформацію про всі понесені матеріальні витрати, які виникли у ТОВ «ДПА Компані» під час виконання Договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005 № 140/5/877.
22 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із Листом № 07/3043 від 22.11.2019 у якому просив надати:
- інформацію про використання майна переданого за Договором у спільну діяльність (простого товариства) № 140/5/877 від 25.07.2005;
- звіт про прибуток за 2015-2017 та 9 місяців 2018 року разом з доказами перерахування його частини Концерну «Військторгсервіс»;
- плани розвитку спільної виробничої та комерційної діяльності на 2015-2018 роки та 2019 рік, в порядку визначеному розділом 4 Договору;
- завірені копії всіх укладених ТОВ «ДПА Компані» договорі спільної діяльності, оренди, або будь-яких інших договорів, які дають право на використання майна переданого за Договором про спільну діяльність № 140/5/877 від 25.07.2005 іншими сторонніми особами, в порядку визначеному розділом 4 Договором;
- завірену копію довіреності виданої Концерном «Військторгсервіс» в порядку визначеному п. 7.4 Договору про спільну діяльність № 140/5/877 від 25.07.2005, і яка дає право ТОВ «ДПА Компані» здійснювати керівництво сумісною діяльністю за даним Договором;
- завірені копії всіх дозволів наданих ТОВ «ДПА Компані» Концерном «Військторгсервіс» на здавання тимчасово вільних площ у оренду третім особам, в порядку визначеному розділом 6 Договору;
- інформацію про здійснення всіх поточних та капітальних робіт (ремонту) не житлових приміщень об'єктів, які передані за Договором про спільну діяльність та копії всіх погоджень Концерну «Військторгсервіс» кошторисів та договорів про проведення поточного та капітального ремонту, в порядку визначеному розділом 4 Договору;
- завірені копії договорів про організацію охорони приміщень об'єктів переданих за договором про спільну діяльність та договорів на організацію належних заходів протипожежної безпеки приміщень об'єктів переданих за договором про спільну діяльність;
- інформацію та докази належної сплати податків і зборів встановлену діючим законодавством для підприємств, які ведуть спільну господарську діяльність (в порядку визначеному розділом 5 Договору про спільну діяльність);
- інформацію з наданням відповідних виписок про фінансові операції за 2015-2017 та 9 місяців 2018 року, здійсненні на виконання Договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2015 № 140/5/877;
- завірені копії окремих балансів спільної діяльності за всі звітні періоди 2015-2018 років;
- інформацію про всі понесені матеріальні витрати, які виникли у ТОВ «ДПА Компані» під час виконання Договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005 № 140/5/877.
Як зазначає позивач, відповіді на запити позивача ТОВ «ДПА Компані» надано не було», що є порушенням умов Договору, в зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись з позовом до суду про зобов'язання відповідача надати:
- звіт про використання майна переданого за Договором про спільну діяльність (простого товариства) № 140/5/877 від 25.07.2005;
- звіт про прибуток за 2015-2019 роки, разом з доказами перерахування його частини позивачу;
- плани розвитку спільної виробничої та комерційної діяльності на 2015 та 2019 роки (в порядку визначеному розділом 4 Договору);
- інформацію про здійснення всіх поточних та капітальних робіт (ремонту) нежитлових приміщень об'єктів, які передані за Договором про спільну діяльність та копії всіх погоджень Концерну «Військторгсервіс» кошторисів та Договорів на проведення поточного та капітального ремонту (в порядку визначеному розділом 4 Договору);
- інформацію та докази належної сплати податків і зборів встановлених діючим законодавством для підприємств, які ведуть спільну господарську діяльність (в порядку визначеному розділом 5 Договору);
- інформацію з наданням відповідних виписок про фінансові операції за 2015-2019 роки, здійснені на виконання Договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005 № 140/5/877;
- інформацію про всі понесені матеріальні витрати, які виникли у ТОВ «ДПА Компані» під час виконання Договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2015 № 140/5/877;
- завірені копії всіх укладених ТОВ «ДПА Компані» Договорів про спільної діяльності, оренди, або будь-яких інших Договорів, які дають право на використання переданого за Договором про спільну діяльність № 140/5/877 від 25.07.2005 іншими сторонніми особами (в порядку визначеному розділом 4 Договору);
- завірену копію Довіреності виданої концерном «Військторгсервіс» в порядку визначеному п. 7.4 Договору про спільну діяльність № 140/5/877 від 25.07.2005 і яка дає право ТОВ «ДПА Компані» здійснювати керівництво сумісною діяльністю за даним Договором;
- завірені копії всіх дозволів наданих ТОВ «ДПА Компані» Концерном «Військторгсервіс» на здавання тимчасово вільних площ у орендну третім особам ((в порядку визначеному розділом 4 Договору);
- завірені копії Договорів про організацію охорони приміщень об'єктів переданих за Договором про спільну діяльність та Договорів на організацію належних заходів протипожежної безпеки приміщень об'єктів переданих за Договором про спільну діяльність;
- завірені копії окремих балансів спільної діяльності за всі звітні періоди 2015-2019 років.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що вимоги про надання: звіту про використання майна переданого за Договором про спільну діяльність (простого товариства) № 140/5/877 від 25.07.2005; завірених копій всіх укладених ТОВ «ДПА Компані» Договорів про спільної діяльності, оренди, або будь-яких інших Договорів, які дають право на використання переданого за Договором про спільну діяльність № 140/5/877 від 25.07.2005 іншими сторонніми особами (в порядку визначеному розділом 4 Договору); завірених копій Договорів про організацію охорони приміщень об'єктів переданих за Договором про спільну діяльність та Договорів на організацію належних заходів протипожежної безпеки приміщень об'єктів переданих за Договором про спільну діяльність, не підлягають задоволенню, оскільки надання таких документів не передбачено умовами Договору. Заперечуючи проти вимоги про надання звіту про прибуток за 2015-2019 роки, разом з доказами перерахування його частини позивачу, відповідач зазначає, що докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо перерахування частини прибутку за Договором вже були отримані відповідачем і досліджувались судами, а факт нібито порушення не знайшов свого підтвердження, що встановлено рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2017 у справі № 924/1180/16, постановою Рівненського господарського суду від 18.07.2017 у справі № 924/1180/16, постановою Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 924/1180/16, постановою Київського апеляційного господарського суд від 10.12.2015 у справі № 910/1094/14. В частині заявлено вимоги про надання плану розвитку спільної виробничої та комерційної діяльності на 2015 та 2019 роки (в порядку визначеному розділом 4 Договору), відповідач зазначає, що пропозицій по веденню спільної діяльності від позивача не надходило, оскільки з 01.04.2013 позивач ініціює позови про розірвання Договору. Заперечуючи проти позову в частині вимог про надання інформації та доказів належної сплати податків і зборів встановлених діючим законодавством для підприємств, які ведуть спільну господарську діяльність (в порядку визначеному розділом 4 Договору); інформації з наданням відповідних виписок про фінансові операції за 2015-2019 роки, здійснені на виконання Договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005 № 140/5/877; інформації про всі понесені матеріальні витрати, які виникли у ТОВ «ДПА Компані» під час виконання Договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2015 № 140/5/877, відповідач зазначає, що така інформація є інформацією з обмеженим доступом відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» і подається виключно контролюючим органом, при цьому, відповідач зазначає, що доказом належного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати податків і зборів є відсутність у позивача рішень про стягнення податкового боргу з відповідача. В частині вимоги про надання завіреної копії Довіреності виданої концерном «Військторгсервіс» в порядку визначеному п. 7.4 Договору про спільну діяльність № 140/5/877 від 25.07.2005 і яка дає право ТОВ «ДПА Компані» здійснювати керівництво сумісною діяльністю за даним Договором та завірених копій всіх дозволів наданих ТОВ «ДПА Компані» Концерном «Військторгсервіс» на здавання тимчасово вільних площ у орендну третім особам (в порядку визначеному розділом 4 Договору), відповідач зазначає, що позивачу вже надавалась копія довіреності під час судового розгляду справи № 910/1094/14, при цьому, Київський апеляційний господарський суд в постанові від 10.12.2015, залишеній без змін постаново Верховного Суду від 13.02.2018 встанови, що «У матеріалах справи є довіреність від 26.04.2011, відповідно до якої Концерн уповноважив ТОВ «ДПА Компані» на введення спільних справ за договором № 140/5/877 від 25.07.2005 про спільну діяльність в тому числі: здавати в оренду третім особам тимчасово вільні площі майна ( а.с.37т.4). Вказане свідчить про те, що, видана довіреність підтверджує надання згоди позивачем на передачу вільних площ в оренду чи суборенду третім особами». Заперечуючи проти вимоги про надання завірених копій окремих балансів спільної діяльності за всі звітні періоди 2015-2019 років, відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачено надання такої фінансово звітності оператора спільної діяльності до органів статистики та фіскальної служби, при цьому, відповідач зазначає, що сума прибутку, отриманого кожним учасником договору у межах спільної діяльності є доходом кожного учасника та підлягає включенню з метою оподаткування до складу доходу такої окремої юридичної особи.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 1130 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 176 ГК України, суб'єкти господарювання мають права разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання на умовах, визначених договором про спільну діяльність.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі вищевказаного договору у позивача та відповідача виникли правовідносини, пов'язані зі спільною діяльністю в сфері організації виробничої та торгівельної діяльності, надання послуг у тому числі з перевалки, збереження майна (вантажів, товарів тощо), стоянки та збереження автотранспорту, надання майна в найм, а також здійснення інших видів діяльності не заборонених чинним законодавством для досягнення спільних господарських цілей, зокрема, отримання доходу (прибутку) з метою його використання на розвиток виробництва, підтримки у належному стані основних засобів, що спільно використовуються, а також використання частини прибутку на задоволення соціальних потреб трудових колективів сторін договору.
Отже, укладений між сторонами договір за своєю правою природою є договором про спільну діяльність, який регулюється положеннями глави 77 ЦК України.
Частиною 2 ст. 1130 ЦК України визначено, що спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Відповідно до ст. 1132 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Згідно з ч. 1 ст. 1135 ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.
В силу вимог ст. 1139 ЦК України, прибуток одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.
Статтями 1137 та 1139 ЦК України встановлено порядок відшкодування витрат та збитків учасників та розподіл прибутку за договором про спільну діяльність.
Так, порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.
Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.
Підпунктом 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.
Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.
Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.
Порядок податкового обліку та звітності про результати спільної діяльності встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Починаючи з 1 січня 2015 року, згідно із змінами, внесеними до ПК України Законом №71-VIII від 28.12.2014, вилучені статті 143-161 ПК України, в тому числі стаття 153, зокрема пункт 153.14 «Оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи», тобто законодавцем договори про спільну діяльність без створення юридичної особи виключено з кола платників податку на прибуток.
Згідно з пунктом 64.6 ПК України на обліку у контролюючих органах повинні перебувати угоди про розподіл продукції, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абзацу другого підпункту 5 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами (угодами), визначені цим Кодексом.
У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов'язки платника податків самостійно.
Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.
Частиною 2 ст. 1134 ЦК України передбачено, що ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників.
Порядок бухобліку та розкриття у фінзвітності доходів та витрат, набутих учасниками у результаті здійснення спільної діяльності, визначаються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 №91 (далі - ПБО).
Бухгалтерський облік спільної господарської діяльності без створення юридичної особи веде оператор спільної діяльності окремо від результатів власної господарської діяльності і складає окремий баланс та відповідні форми фінзвітності спільної діяльності без створення юридичної особи (п. 20 цього ПБО).
Відтак, чинним законодавством не передбачено надання такої фінансової звітності оператора спільної діяльності до органів статистки та фіскальної служби.
Оскільки положення ПК України не містять особливостей окремого обліку операцій із спільної діяльності, учасники спільної діяльності без створення юридичної особи - платники податку на прибуток, у тому числі оператор, подають фінансову звітність та податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, в якій прибуток, кожного учасника, отриманий у межах спільної діяльності, враховується при визначенні-фінансового результату до оподаткування такого учасника згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Таким чином, прибуток, одержаний учасниками в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно.
Сума прибутку, отриманого кожним учасником договору у межах спільної діяльності є доходом кожного учасника та підлягає включенню з метою оподаткування до складу доходу такої окремої юридичної особи.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про зобов'язання відповідача надати звіт про прибуток за 2015-2019 роки, разом з доказами перерахування його частини позивачу та інформацію та докази належної сплати податків і зборів встановлених діючим законодавством для підприємств, які ведуть спільну господарську діяльність та інформації з наданням відповідних виписок про фінансові операції за 2015-2019 роки, здійснені на виконання Договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2005 № 140/5/877, завірених копій окремих балансів спільної діяльності за всі звітні періоди 2015-2019 років є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
При цьому, обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що обов'язок з надання
планів розвитку спільної виробничої та комерційної діяльності на 2015 та 2019 роки; інформації про здійснення всіх поточних та капітальних робіт (ремонту) нежитлових приміщень об'єктів, які передані за Договором про спільну діяльність та копії всіх погоджень Концерну «Військторгсервіс» кошторисів та Договорів на проведення поточного та капітального ремонту; завірених копій всіх укладених ТОВ «ДПА Компані» Договорів про спільної діяльності, оренди, або будь-яких інших Договорів, які дають право на використання переданого за Договором про спільну діяльність № 140/5/877 від 25.07.2005 іншими сторонніми особами передбачений розділом 4 Договору, в свою чергу обов'язок з надання завірених копій всіх дозволів наданих ТОВ «ДПА Компані» Концерном «Військторгсервіс» на здавання тимчасово вільних площ у орендну третім особам розділом 6 Договору.
Згідно розділу 4 Договору сторона-1 має право:
- здійснювати контроль за діяльністю контроль за діяльністю сторони-2 в рамках Договору шляхом перевірки бухгалтерських та інших документів останньої;
- передавати стороні-2 у спільну діяльність в необхідних випадках, за домовленістю сторін інше майно, об'єкти інтелектуальної власності, а також фінансово-безпроцентну допомогу, як внесок у спільну діяльність;
- контролювати цільове використання приміщень об'єктів для досягнення спільних господарських цілей;
- контролювати виконання стороною-2 покладених на нею обов'язків Договором;
- виступати з пропозиціями по веденню спільної діяльності, внесення змін до діючого Договору, або продовження терміну його дії;
- до затвердження планів, кошторисів та інших документів вносити до нього обґрунтовані зауваження та зміни, які узгоджуються сторонами Договору;
- виступати з ініціативою проведення незалежними експертами аудиторської перевірки бухгалтерського обліку сторони-1, що стосується спільної діяльності.
Розділом 6 Договору визначено, що має право за дозволом сторони-1 здавати тимчасово вільні площі у оренду третім особам.
Таким чином, розділ 4 Договору визначає права позивача, а не обов'язки відповідача, як і розділ 6 Договору, який визначає права відповідача, а не його обов'язки, а отже означені розділу Договору не створюють обов'язки для відповідача, в свою чергу жодних доказів та обґрунтувань наявності у відповідача саме обов'язку з надання таких документів, позивачем не наведено.
Водночас, розділом 5 Договору встановлено обов'язки сторони-2, а саме:
- після підписання договору прийняти від сторони-1 за актом прийому-передачі нежитлові приміщення об'єктів, які розташовані у м. Старокостянтинів;
- вжити заходів щодо найму відповідного персоналу для виконання робіт Договором;
- зареєструвати Договір у податковій інспекції за місцем реєстрації сторони-2 (у відповідності з умовами діючого законодавства України);
- вести бухгалтерський облік спільної діяльності з відображенням його доходів та видатків у окремому балансі;
- сплачувати податки і збори встановлені діючим законодавством для підприємств, які ведуть спільну господарську діяльність;
- організувати охорону приміщення об'єктів, здійснювати на її території та приміщеннях заходи протипожежної безпеки;
- прийняти від сторони-1 права та обов'язки, які визначені у діючих на дату підписання цього договору договорах стосовно переданого в спільну діяльність майна, що були підписані балансоутримувачем чи іншими наділеними таким правом особами;
- розробляти та подавати на затвердження стороні-1 плани проведення поточного капітального ремонту не житлових приміщень об'єктів;
- готувати та подавати на затвердження стороні-1 договори та кошториси на проведення поточних і капітальних робіт приміщень об'єктів;
- готувати та подавати на затвердження стороні-1 плани розвитку спільної виробничої та комерційної діяльності з використанням приміщенням об'єктів;
- у десятиденний термін розглядати пропозиції (подані усно, письмово, факсом) іншої сторони і надавати на них обґрунтовані відповіді;
- надавати стороні-1 (за її запитом) інформацію про перебіг виконання спільних проектів.
Однак, жодних доказів наявності планів розвитку спільної виробничої та комерційної діяльності на 2015 та 2019 роки, здійснення поточних та капітальних робіт (ремонту) нежитлових приміщень об'єктів, які передані за Договором про спільну діяльність матеріали справи не містять, а позивачем не наведено, що унеможливлює надання фактично відсутніх документів як таких.
При цьому, частина документів, які позивач просить зобов'язати надати відповідача, є власне документами самого позивача, відсутність яких у останнього не може створювати обов'язок для відповідача з їх надання.
Зокрема, заявляючи вимогу про надання завіреної копії Довіреності виданої концерном «Військторгсервіс» в порядку визначеному п. 7.4 Договору про спільну діяльність № 140/5/877 від 25.07.2005 і яка дає право ТОВ «ДПА Компані» здійснювати керівництво сумісною діяльністю за даним Договором позивач не наводить жодних обґрунтувань щодо витребування у відповідача Довіреності, виданої позивачем, як і не конкретизує дату та номер довіреності, та не зазначає про причини відсутності такої довіреності у позивача.
В свою чергу, в обґрунтування вимог про надання звіту про використання майна переданого за Договором про спільну діяльність (простого товариства) № 140/5/877 від 25.07.2005; інформації про всі понесені матеріальні витрати, які виникли у ТОВ «ДПА Компані» під час виконання Договору про спільну діяльність (простого товариства) від 25.07.2015 № 140/5/877; завірених копій Договорів про організацію охорони приміщень об'єктів переданих за Договором про спільну діяльність та Договорів на організацію належних заходів протипожежної безпеки приміщень об'єктів переданих за Договором про спільну діяльність; позивачем не наведено обставин щодо наявності у відповідача обов'язку з надання таких документів позивачу.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має. значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, ай охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, ай охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл.
Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки викладено в абзаці 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 No 3рп/2003.
Отже, до господарського суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, при цьому має бути визначено які права позивача порушені відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті.
Частиною 2 ст. 14 ЦК України визначено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
У постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19 зазначено, що відсутність порушення прав та інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.
Так чином, оскільки позивачем визначено обов'язки для відповідача на власний розсуд, що суперечить приписам ч. 2 ст. 14 ЦК України та відповідно свідчить про недоведеність позивачем наявності суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 09.12.2020
Суддя О.А. Грєхова