ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.12.2020Справа № 910/13595/20
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
про стягнення штрафу та збитків,
Представники сторін:
від позивача: Рибченко Н.М.,
від відповідача: Тарасенков В.В.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення штрафу та збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № БО065-19 на брокерське обслуговування від 05.04.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 № 910/13595/20 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.09.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та заява про уточнення прохальної частини позову.
21.09.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, у якій останні просив залишити без задоволення подані ним 16.09.2020 заяви та прийняти уточнений позов.
Отже, подані 16.09.2020 заяви позивача суд залишив без розгляду та в якості усунення недоліків прийняв уточнену позовну заяву, подану 21.09.2020, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7 500,00 євро та збитки у розмірі 1 519,26 євро.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/13595/20, судове засідання призначено на 28.10.2020.
19.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзиві на позов.
22.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В судове засідання 28.10.2020 з'явилися представники сторін.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити у зв'язку з безпідставністю.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 25.11.2020.
23.11.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
25.11.2020 через загальний відділ діловодства суду позивач подав клопотання про витребування доказів.
В судове засідання 25.11.2020 з'явилися представники сторін.
Представник позивача заявив клопотання про витребування у Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику, а також правила фінансового моніторингу, програми проведення первинного фінансового моніторингу та інші внутрішні документи з питань фінансового моніторингу, передбачені Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, що затверджене постановою Правління Національного банку України 19.05.2020 № 65.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив залишити без задоволення вказані клопотання позивача про витребування доказів на підставі ч. 1 ст. 81 ГПК України у зв'язку з пропуском строку для їх заявлення.
Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 02.12.2020.
02.12.2020 через загальний відділ діловодства суду позивач подав заперечення на заперечення та заяву про те, що докази сплати судових витрат будуть подані ним протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
В судовому засіданні 02.12.2020 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 02.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
05.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (довіритель) та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" (повірений) укладено договір № БО065-109 на брокерське обслуговування (надалі також - договір), відповідно до п. 1.1 якого Повірений за дорученням Довірителя зобов'язується надавати послуги щодо купівлі, продажу цінних паперів (надалі - ЦП) на підставі разових замовлень (надалі за текстом - Замовлення). Всі операції Повірений проводить від імені, за рахунок та в інтересах Довірителя.
Відповідно до п. 1.2 Договору Замовлення складається Довірителем у письмовій формі згідно з Додатком №1 цього Договору та є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 1.3 Договору, складене належним чином та підписане уповноваженим на те представником Довірителя Замовлення за цим договором надається Повіреному в письмовій формі в один із способів, зазначених в п. 4.6 цього договору.
Згідно з підпунктом 1.4.1 п. 1.4 договору за цим Договором можуть виконуватися Замовлення, зокрема, такого виду - ринкове замовлення на купівлю - замовлення купити цінні папери за найкращою (мінімальною) ціною.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що при укладанні цього Договору Сторони керуються цим Договором, Замовленням Довірителя, яке вважається невід'ємною частиною цього Договору та підлягає реєстрації у відповідному журналі обліку, що є складовою внутрішнього обліку, з обов'язковим зазначенням часу та дати отримання такого Замовлення(Додаток№ 1) та Декларацією про фактори ризиків (Додаток №2).
У п. 2.4 договору встановлено, що перед виконанням Замовлення Повірений здійснює перевірку правильності його оформлення та встановлює права Довірителя стосовно цінних паперів, які є об'єктом цивільних прав за договором/Замовленням.
Згідно з п. 2.5 договору, умовами виконання Повіреним Замовлення Довірителя є:
2.5.1. наявність достатньої для виконання замовлення суми грошових коштів на рахунку Повіреного, наданих Довірителем при здійсненні операцій щодо купівлі цінних паперів;
2.5.2. наявність достатньої для виконання замовлення кількості цінних паперів на рахунку у цінних паперах у депозитарній установі при здійсненні операцій з продажу.
Відповідно до п. 2.6 договору, Замовлення Довірителя вважається чинним або до моменту його виконання Повіреним, або до його скасування за взаємною згодою, або до закінчення його дії, якщо Замовлення діє протягом встановленого в ньому строку (до встановленого терміну).
У разі придбання ЦП Довіритель надає Повіреному відповідне Замовлення, де, зокрема, вказуються умови оплати, а саме, попереднє зарахуванням коштів па рахунок, зазначений в Замовленні Довіритель зобов'язаний не пізніше наступного банківського дня після надання відповідного Замовлення здійснити перерахування коштів на рахунок, зазначений в Замовленні, у сумі, необхідній для йото виконай виконання. (п. 2.9 договору)
Згідно з п. 4.1 договору, Замовлення надається Довірителем Повіреному та містить розпорядження на визначених умовах виконати певну операцію з конкретними цінними паперами і інтересах Довірителя довідно до договору на брокерське обслуговування.
У п.4.2 договору вказано, що замовлення оформлюється згідно за примірною формою (Додаток 1) та має містити відомості, які наведені в договорі.
Відповідно до п. 4.6 договору, замовлення може надаватись Повіреному Довірителем: особисто; з використанням засобів поштової або кур'єрської доставки; з використанням засобів факсимільного зв'язку; з використанням засобів електронного зв'язку.
Згідно з п. 4.8 договору Довіритель веде реєстр Разових замовлень Клієнта у формі та в порядку, визначеному законодавством.
Замовлення вважається виконаним з моменту виконання Повіреним Договору на виконання. (п. 4.9 договору)
Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань Сторони несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України та цього Договору.
Відповідно до п. 7.3 договору у випадку односторонньої необґрунтованої відмови однією із Сторін від виконання зобов'язань по Договору/Замовленню, у тому числі одностороннього скасування Довірителем Замовлення, прийнятого Повіреним до виконання, винна сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі 10% від загальної суми, яка зазначена у Замовленні.
Пунктом 7.5 та 7.6 Договору встановлено, що неустойка за цим Договором або у зв'язку з ним підлягає сплаті протягом семи робочих днів з моменту отримання вимоги відповідної Сторони. Збитки, спричинені невиконанням або неналежним виконанням, стягуються з винної Сторони понад суму неустойки, що підлягає сплаті.
Сплата неустойки не звільняє Сторону, що порушила свої зобов'язання, від виконання зобов'язань за цим Договором.
На виконання умов договору 05.06.2020 позивач з використанням засобів електронного зв'язку (електронної пошти) надав відповідачу Разове замовлення № 10/БО065-19 на купівлю цінних паперів (надалі також - Замовлення): вид/тип/різновид/найменування ЦП - облігація внутрішніх позик України, бездокументарна, іменна; емітент - Міністерство фінансів України; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN) - UA4000208490, дата розміщення 09.06.2020, погашення 13.05.2021; кількість ЦП - 75 штук; номінальна вартість одного ЦП - 1 000,00 євро; загальна номінальна вартість ЦП - 75 000,00 євро.
На вказане Замовлення в цей же день засобами електронного зв'язку відповідач надав відповідь такого змісту: «На жаль, ми не можемо взяти Ваше замовлення в роботу, оскільки на сьогодні проведення даної операції не погоджено фінансовим моніторингом».
17.06.2020 позивач направив відповідачу вимогу № 2 від 17.6.2020 про сплату штрафу у розмірі 7 500,00 євро - 10% від загальної суми, що зазначена у Разовому замовленні № 10/БО065-19, у зв'язку з невиконанням цього замовлення. (опис вкладення у цінний лист, накладна та фіскальний чек долучені до позову).
18.06.2020 Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" надано позивачу повідомлення № 20.1.0.0.0/7-20200618/1495 про прийняте Банком рішення, керуючись ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 10 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" неприйнятно високого рівня ризику, внаслідок чого будуть розірвані укладені договори та будуть закриті поточні рахунки.
Відповідно до листа Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" від 30.06.2020 № Е.11.0.0.0/4-109593БТ, наданого позивачу у відповідь на запит №1 від 11.06.2020, Разове замовлення № 10/БО065-19 від 05.06.2020 не було прийнято в роботу у зв'язку з ненаданням позивачем запитуваних банком документів, необхідних для здійснення фінансового моніторингу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором № БО065-109 на брокерське обслуговування від 05.04.2019, оскільки не виконав Разове замовлення № 10/БО065-19 на купівлю цінних паперів, у зв'язку має понести відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 7 500,00 євро на підставі п. 7.3 договору. Крім того, невиконання вказаного замовлення призвело до понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 1 519,26 євро. У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7 500,00 євро та збитки у розмірі 1 519,26 євро.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про відсутність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення штрафу у зв'язку з неподанням позивачем належним чином оформленого замовлення та не прийняттям його до виконання відповідачем. Також відповідач посилається на неналежне виконання умов договору позивачем щодо подання витребуваної банком інформації. Крім того, відповідач зазначає про недоведення позивачем понесення ним збитків у вигляді упущеної вигоди.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір № БО065-19 на брокерське обслуговування від 05.04.2019 є договором доручення, а тому правовідносини сторін підпадають під правове регулювання глави 68 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
За приписами ст. 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Статтею 1004 ЦК України встановлено, що повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
З поданих матеріалів судом встановлено, що на виконання умов договору 05.06.2020 позивач з використанням засобів електронного зв'язку (електронної пошти) надав відповідачу Разове замовлення № 10/БО065-19 на купівлю цінних паперів: вид/тип/різновид/найменування ЦП - облігація внутрішніх позик України, бездокументарна, іменна; емітент - Міністерство фінансів України; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN) - UA4000208490, дата розміщення 09.06.2020, погашення 13.05.2021; кількість ЦП - 75 штук; номінальна вартість одного ЦП - 1 000,00 євро; загальна номінальна вартість ЦП - 75 000,00 євро.
Порядок, спосіб надання та форма вказаного Замовлення відповідає вимогам розділу 4 договору.
Згідно з п. 2.5 договору, умовами виконання Повіреним Замовлення Довірителя є, зокрема, наявність достатньої для виконання замовлення суми грошових коштів на рахунку Повіреного, наданих Довірителем при здійсненні операцій щодо купівлі цінних паперів;
Наявність достатньої для виконання Замовлення суми коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" станом на 05.06.2020 підтверджується банківською випискою по рахунку позивача та не заперечується відповідачем.
Обов'язком повіреного згідно з п. 3.1 договору є, зокрема, здійснення операції з ЦП довірителя відповідно до наданих замовлень.
Проте, на вказане Замовлення в день його подання 05.06.2020 засобами електронного зв'язку відповідач надав відповідь такого змісту: «На жаль, ми не можемо взяти Ваше замовлення в роботу, оскільки на сьогодні проведення даної операції не погоджено фінансовим моніторингом».
При цьому, будь-яких документів щодо конкретизації та підтвердження вказаної відмови відповідач позивачу не надав, обмежившись лише наведеним поясненням.
Суд зазначає, що відповідно до змісту договору, належним чином оформлене та надане замовлення є невід'ємною частиною договору та, за існування передбачених п. 2.2 умов, має бути прийнято повіреним до виконання.
При цьому, відмовити довірителю у виконанні його замовлення повірений зобов'язаний, зокрема, у випадку, якщо повірений вбачає наявність ознак маніпулювання цінами на фондовому ринку. (п. 3.1.9 договору).
Інших підстав для відмови повіреному у виконанні його замовлення укладеним між сторонами договором не передбачено.
Натомість, лише 30.06.2020 Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" надано позивачу на його ж запит №1 від 11.06.2020 лист, у якому вказано, що Разове замовлення № 10/БО065-19 від 05.06.2020 не було прийнято в роботу у зв'язку з ненаданням позивачем запитуваних банком документів, необхідних для здійснення фінансового моніторингу.
Як встановлено судом, позивач підтверджує, що 28.04.2020 засобами електронного зв'язку отримав від банку запит № 20.1.0.0.0/7-200428/8724 від 28.04.2020 про надання додаткових документів щодо підприємства, який позивач виконав відповідно до листа № 58 від 30.04.2020. Цей лист з документами відповідач отримав 04.05.2020, що підтверджується відміткою на листі та печаткою банківської установи. Жодних претензій, додаткових запитів чи повідомлень від банку щодо неповноти чи неналежного виконання запиту № 20.1.0.0.0/7-200428/8724 від 28.04.2020 позивачу не надходило.
Тобто, доказів на підтвердження неналежного виконання позивачем вказаного запиту Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу, що відповідно до наявних у справі документів, вказана причина (неподання документів) не була наведена відповідачем у відмові 05.06.2020, натомість, єдиною, доведеною до відома позивача, причиною невиконання його Замовлення було відсутність погодження фінансовим моніторингом.
У зв'язку з викладеним, суд відхиляє наведені відповідачем у межах цієї справи доводи щодо неправильного оформлення разового замовлення (вказівка рахунка, відкритого для цілей виконання іншого договору, невірне зазначення ідентифікаційного коду отримувача, невиконання п. 2.10 договору), оскільки це не було вказано причиною неприйняття замовлення до виконання.
Крім того, знову ж таки лише після звернення позивача 18.06.2020 Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" надано позивачу повідомлення № 20.1.0.0.0/7-20200618/1495 про прийняте Банком рішення, керуючись ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 10 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" неприйнятно високого рівня ризику, внаслідок чого будуть розірвані укладені договори та будуть закриті поточні рахунки.
Так, відповідно до статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на банки покладено обов'язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.
Згідно з частиною п'ятою статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку надано право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу; від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
Проаналізувавши зміст ст.64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статті 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", суд зазначає, що банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
Водночас, вказане право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин не є необмеженим. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/3245/19.
Хоч підстави та обґрунтованість рішення про встановлення клієнту вказаної категорії ризику не є предметом позову, однак, відповідач не надав жодних внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, які б підтверджували існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику позивачеві.
В будь-якому разі, виходячи з обставин справи та пояснень сторін, встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" неприйнятно високого рівня ризику не являлося підставою відмови банку від виконання спірного Замовлення позивача. Відповідне повідомлення датоване лише 18.06.2020 та надійшло позивачу вже після настання строку виконання Замовлення.
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не мав обґрунтованих та підтверджених правових підстав для відмови у виконанні Замовлення позивача, а отже, не прийнявши його до виконання, порушив свої зобов'язання за договором.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У п. 7.3 договору сторони погодили, що у випадку односторонньої необґрунтованої відмови однією із Сторін від виконання зобов'язань по Договору/Замовленню, у тому числі одностороннього скасування Довірителем Замовлення, прийнятого Повіреним до виконання, винна сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі 10% від загальної суми, яка зазначена у Замовленні.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його відповідність вказаній умові договору та арифметичну правильність, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 7 500,00 євро підлягають задоволенню.
Підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання в порядку закону чи договору відповідач не навів.
Щодо заявлених позивачем збитків у розмірі 1 519,26 євро, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків; вина заподіювача збитків; причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Пунктом 7.5 Договору встановлено, що збитки, спричинені невиконанням або неналежним виконанням, стягуються з винної Сторони понад суму неустойки, що підлягає сплаті.
Як встановлено судом вище, за Замовленням позивача відповідач мав здійснити придбання цінних паперів, а саме, облігацій внутрішніх державних позик України з кодом UA4000208490 загальною номінальною вартістю 75 000,00 євро, проведення розміщення яких 09.06.2020 через ETC (Bloomberg) було оголошено Міністерством фінансів України (офіційний веб-сайт https://mof.gov.ua/uk/ogoloshennja-ta-rezultati-aukcioniv).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення).
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути визначена в іноземній валюті.
Як встановлено у ст. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» погашення емісійних цінних паперів - сукупність дій емітента та власників цінних паперів, що здійснюються в установленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку та пов'язані з виконанням емітентом зобов'язань за борговими емісійними цінними паперами та іншими емісійними цінними паперами в установлених законом випадках шляхом виплати власникам таких цінних паперів номінальної вартості цінних паперів та доходу за такими цінними паперами (якщо це передбачено проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів) або постачання (надання) товарів (послуг), або конвертації цінних паперів у строки, передбачені проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів, та скасування реєстрації випуску цінних паперів
Відповідно до результатів проведення розміщень облігацій внутрішньої державної позики 09.06.2020 рівень дохідності облігацій UA4000208490 встановлено в розмірі 2,2%, дати сплати відсотків - 12.11.2020, 13.05.2021, термін обігу - 337 днів, дата погашення - 13.05.2021 (офіційний веб-сайт https://mof.gov.ua/uk/ogoloshennja-ta-rezultati-aukcioniv).
Отже, враховуючи наведене, у випадку придбання вказаних цінних паперів, позивач мав би беззастережно отримати дохід у розмірі 1 519,26 євро. (75 000,00 євро х 2,20% х 337/366).
Суд зазначає, що наведених позивачем відомостей та наданих доказів достатньо для висновку про можливість реального отримання доходів у вказаному розмірі 1 519,26 євро.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Отже, у зв'язку з обґрунтованістю та доведеністю позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд також зазначає, що оскільки штраф та збитки є відповідальністю, що розраховується за невиконання відповідачем зобов'язання з купівлі облігацій в євро, суд не позбавлений права на ухвалення рішення про стягнення штрафу та збитків в цій іноземній валюті.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Заперечення відповідача суд відхиляє як такі, що спростовуються встановленими вище обставинами та здійсненими судом висновками.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд звертає увагу, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було надано договір № 213 про надання правової допомоги від 29.08.2020, укладений з Адвокатом Рибченко Наталією Миколаївною, розрахунок платної правової допомоги до договору, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 31.09.2020, рахунок-фактуру №213 від 19.08.2020 на суму 15 000,00 грн, платіжне доручення №407 від 31.08.2020 на суму 15 000,00 грн.
Приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої заяви відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи сукупність наданих заявником доказів, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн є доказово обґрунтованими та підлягають розподілу шляхом покладення їх в повному обсязі на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (вул. Лісна, 1, с. Петрушки, Києво-Свяошинський р-н, Київська обл., 08113, ідентифікаційний код 30367782) штраф у розмірі 7 500,00 євро, збитки у розмірі 1 519,26 євро, судовий збір у розмірі 4 450,33 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08.12.2020
Суддя Т. Ю. Трофименко