справа № 362/1933/20 Головуючий у 1 інстанції: Марчук О.Л.
провадження № 22-ц/824/13763/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
02 грудня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Олійника В.І.,
суддів: Кулікової С.В., Желепи О.В.,
при секретарі: Гоін В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Васильківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 про скасування рішення, -
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом про скасування рішення, який обґрунтовував тим, що він є власником 1/2 частини жилого будинку з відповідними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та є користувачем земельної ділянки, на якій розташований даний будинок.
Відповідно до витягу з рішення від 24.12.1999 року №342 про розгляд заяв громадян про передачу у приватну власність та надання у користування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, ведення особистого підсобного господарства, йому було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку у АДРЕСА_1 загальною прощею 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та додатково для ведення особистого підсобного господарства в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,02 га.
Вказував, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини жилого будинку з відповідними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та є правонаступницею права користування земельною ділянкою, яке належало ОСОБА_3 .
Земельна ділянка, на якій розташований даний будинок, знаходилась в користуванні співвласників та не була приватизована на час звернення до суду.
Між сторонами виник конфлікт щодо порядку користування земельною ділянкою, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .
Зазначав, що йому стало відомо про рішення Васильківської міської ради Київської області від 07 вересня 2018 року за номером 04.43-43-VІІ, яке стало підставою для виникнення права власності у ОСОБА_2 на земельну ділянку за даною адресою.
Порядок користування було встановлено відповідно до рішення Васильківського міського народного суду Київської області від 24 червня 1988 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл земельної ділянки. Даним рішенням було встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в межах установленого між ними порядку користування - ОСОБА_4 площа 500 кв.м., а ОСОБА_3 - 870 кв. м. (у висновку експертизи вказано червоним та синім кольорами), 50 кв.м. залишити в загальному користуванні співвласників.
Позивач стверджував, що незважаючи на рішення Васильківського міського народного суду Київської області від 24 червня 1988 року Васильківська міська рада 07 вересня 2018 року прийняла рішення, яким затвердила ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 . Також, відповідно до даного рішення їй передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,0635 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 .
Позивач вважав, що при винесенні даного рішення Кагарлицька міська рада не врахувала також той факт, що у погодженні акту про встановлення в натурі (на місцевості) та погодження меж земельних ділянок відсутній підпис суміжного землекористувача та співвласника 1/2 частини житлового будинку, який знаходиться на даній ділянці.
Посилаючись на порушення під час процедури приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 норм земельного законодавства, що полягало у непроведенні належного узгодження меж при складанні технічної документації спірної земельної ділянки площею 0,0635 га, позивач просив скасувати вищевказане рішення місцевої ради щодо земельної ділянки відповідача.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов задовольнити.
Скарга обґрунтована тим, що судом не були з'ясовані та не були встановлені всі обставини справи, порушені норми матеріального та процесуального права під час розгляду справи. Зазначає, що при ухваленні рішення судом не враховано порядок користування, встановлений рішенням Васильківського міського народного суду Київської області від 24 червня 1988 року.
ОСОБА_2 подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Зазначає, що нею було повністю дотримано процедуру оформлення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд згідно чинного законодавства України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено процедуру оформлення земельної ділянки у власність на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що 20 жовтня 2017 року на підставі договору про поділ житлового будинку від 18.07.2017 року державним нотаріусом Хоменко С.А. видано відповідачці витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на об'єкт житлової нерухомості, а саме: житловий будинок загальною площею 29,8 кв.м., що є виокремленою часткою в розмірі 1/1 та є приватною власністю відповідачки.
На виконання п.2 ст.78, ст.ст.116, 118, 122 ЗК України відповідачка звернулася із заявою до органу місцевого самоврядування на розробку технічної документації.
Судом встановлено, що 02 лютого 2018 року Васильківська міська рада Київської області прийняла рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 .
При розробці технічної документації на вказану земельну ділянку відповідно до норм статті 55 Закону України «Про землеустрій», встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
За частинами 1, 2 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлено статтями 186 і 186-1 ЗК України.
Частина 1 статті 106 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376 затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Згідно з пунктом 3.12 Інструкції закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ними особою.
Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно. Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцем знаходження земельної ділянки.
Як встановлено судом, відповідачкою належним чином здійснено повідомлення позивача про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Це підтверджується копією з газети «Наше місто» від 26.02.2018 року з оголошенням про проведення 10.03.2018 року о 12:00 годині робіт із землеустрою, але у вказаний день та час позивач не з'явився.
Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до п.49 - 54 цього Порядку.
Рішенням Васильківської міської ради від 07 вересня 2018 року, яке просить скасувати позивач, було затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування АДРЕСА_2 .
Після прийняття орган органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки та надання Держгеокадастру копії такого рішення, Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить кадастровий відповідні відомості Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (п.112 Порядку).
Внаслідок наведеного 05.10.2018 року відповідачкою отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна у вигляді земельної ділянки (кадастровий номер 3210700000:13:004:0107), площею 0,0635 га, що підтверджено відповідачкою копією документу, доданого до відзиву.
Вищенаведене спростовує порушення відповідачкою процедури оформлення земельної ділянки у власність на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
З огляду на вищенаведене, та оскільки Рішенням Васильківської міської ради від 07 вересня 2018 року поділ між сторонами відбувся по фактичному користуванні ними частинами земельних ділянок, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вважав, що рішення Васильківської міської ради від 07.09.2018 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд громадянці ОСОБА_2 є правомірним і таким, що прийнято відповідно до вимог законодавства, а тому були відсутні підстави для його скасування.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: