Справа №2-1036/12
Апеляційне провадження №22-ц/824/14530/2020
02 грудня 2020 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Гуля В.В., Суханової Є.М., із участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі №2-1036/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів по кредитному договору,
05 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва, виданого 16 травня 2013 року по цивільній справі №2-1036/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів за кредитним договором №046-2900/840-0842 від 28.12.2007 року у розмірі 219 219, 33 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 1 752 220,10 грн, таким, що не підлягає виконанню.
На обґрунтування заявлених вимог зазначив про те, що копію виконавчого документу не отримував і дізнався про його існування лише 09 жовтня 2019 року.
Окрім цього, виконавчий лист, в порушення вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», не містить номеру рішення, згідно з яким його видано, справжнього місця проживання боржника, його дати народження, місця роботи, місцезнаходження майна, рахунків, рахунку стягувача,
Посилається і на закінчення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, унаслідок чого 27 травня 2015 року неправомірно відкрито виконавче провадження.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі №2-1036/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення коштів по кредитному договору відмовлено.
На обґрунтування ухваленого судового рішення судом першої інстанції зазначено про те, що боржник був обізнаний про розгляд справи про стягнення кредитної заборгованості, про наявність рішення з цього приводу, його оскарження до апеляційної інстанції, набрання законної сили судовим рішенням, відсутність обставин, які б звільнили ОСОБА_1 від його ( рішення ) виконання.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.
Просить ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення заявлених ним вимог.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
За положеннями ст. 431 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2013 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №046-2900/840-0842 від 28.12.2007 року у розмірі 219 219,33 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 1 752 220,10 грн та витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 3 339,00 грн ( а.с. 258-261 т. 1, а.с. 26-27 т. 2 ).
На підставі зазначеного судового рішення 16 травня 2013 року місцевим судом виданий виконавчий лист ( а.с. 37-38, 55-56, 85-86, 143-144, 145-146, 166-167 т. 2 ), який 25 липня 2013 року пред'явлений до виконання ( а.с. 39, 57 т.2 ).
07 серпня 2013 року державним виконавцем з виконання названого виконавчого листа відкрито провадження ВП №39262141 ( а.с. 40, 58 т. 2 ).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 року Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» видано дублікат виконавчого листа за вказаним рішенням та поновлено строк для пред'явлення його до виконання ( а.с. 71-72 т. 2 ).
А 09 березня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП 50704020 з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 1 752220,10 грн ( а.с. 169 т. 2 ), а копія постанови направлена боржнику ( а.с. 170 т. 2 ).
Виконавчі дії із зазначеного провадження проводяться і донині ( а.с. 164-213 т. 2 ).
Належних, допустимих, достовірних та достаніх доказів, відповідно до положень ст.ст. 77-81 ЦПК України, на підтвердження протиправності відкриття виконачого провадження з виконання зазначеного рішення суду, проведення виконавчих дій з цього приводу, ОСОБА_1 не надав, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.
Таким чином, як встановлено апеляційним судом, заявлені вимоги не ґрунтуються на матеріалах справи та положеннях чинного законодавства.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 259, 263-265, 431, 432 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про залишення без задоволення заявлених вимог щодо визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права та неправильне застосування норма матеріального права при його ухваленні, зокрема, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 9 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 18, 19, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 13, 245, 259, 263, 431, 432 ЦПК України, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.
Посилання апелянта на те, що місцевим судом не дотримано тайни нарадчої кімнати, з точки зору суду другої інстанції, не є належною правовою підставою для задоволення апеляційних вимог щодо зазначеного судового рішення, оскільки будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин, передбачених ст.ст. 77-80 ЦПК України, апелянтом не надано.
Окрім цього, зазначене твердження повністю спростовується протоколом судового засідання ( а.с. 218-220 т. 2 ), згідно якого суд вийшов до нарадчої кімнати в 12:28:39, а в 12:39:54 - оголосив вступну та резолютивну частину ухвали.
А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
При цьому, апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 вересня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі №2-1036/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення коштів по кредитному договору - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: В.В. Гуль
Є.М. Суханова