01 грудня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
адвоката, яка діє
в інтересах заявника
ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою адвоката, яка діє в інтересах заявника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42018000000002320 від 19.09.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ст.219, ч.3 ст.382, ч.2 ст.364-1, ч.4 ст.190, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205-1, ч.3 ст.365-2, ч.5 ст.191, ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України,-
28 вересня 2020 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42018000000002320 від 19.09.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ст.219, ч.3 ст.382, ч.2 ст.364-1, ч.4 ст.190, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205-1, ч.3 ст.365-2, ч.5 ст.191, ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України, а саме: на документи (в копіях та оригіналах), які складалися у зв'язку з кредитуванням ПАТ «Галичфарм» (код ЄДРПОУ 05800293), ПАТ «Київмедпрепарат» банківською установою АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) та які зберігаються в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», перелік яких зазначено в клопотанні.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року вказане клопотання прокурора задоволено.
Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя послався на врахування доведеності необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також запобігання відчуження майна.
На вказану ухвалу слідчого судді адвокат, яка діє в інтересах заявника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її такою, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки внаслідок судового рішення обмежується виконання основних завдань покладених на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Вказує, що слідчим суддею не застосовано Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нормами п.7 ч.2 ст.48 якого передбачено заборону накладення обтяжень чи обмежень на майно банку щодо якого розпочата процедура ліквідації. На думку апелянта, накладення арешту та заборона вчинення дій ліквідатором банківської установи обмежує виконання основних завдань покладених на уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та є тотожним забороні виконанню Фондом передбачених законом дій щодо реалізації майна банку. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 30 вересня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Заслухавши:
- доповідача - суддю апеляційного суду;
- прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги;
- адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу;
- ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів клопотання та ухвали слідчого судді, управлінням з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018000000002320 від 19.09.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ст.219, ч.3 ст.382, ч.2 ст.364-1, ч.4 ст.190, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205-1, ч.3 ст.365-2, ч.5 ст.191, ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України за обставинами вчинення службовими особами АТ «Банк «Фінанси та Кредит» шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою із посадовими особами ПАТ «Київмедпрепарат» та ПАТ «Галичфарм» розтрати коштів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у період часу з 19.09.2007 року по 15.11.2012 року, шляхом видачі кредитів пов'язаним із банком особам, а саме: ПАТ «Київмедпрепарат» та ПАТ «Галичфарм».
Органом досудового розслідування встановлено, що Правління Національного банку України постановою №612 від 17.09.2015 року визнало АТ «Банк «Фінанси та Кредит» неплатоспроможним, а виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №171 від 17.09.2015 року про запровадження процедури тимчасової адміністрації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осібна тимчасову адміністрацію.
Також встановлено, що АТ «Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «Київмедпрепарат», ПАТ «Галичфарм» та підприємства, які надали своє майно під заставу по вищевказаним кредитам, є пов'язаними особами між собою.
Постановою слідчого від 25.09.2020 року майнові права за кредитними договорами, документи (в копіях та оригіналах), які складалися у зв'язку з кредитуванням ПАТ «Київмедпрепарат», ПАТ «Галичфарм» банківською установою та зберігаються в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, адже вони є предметом вчинення кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року накладено арешт на документи (в копіях та оригіналах), які складалися у зв'язку з кредитуванням ПАТ «Галичфарм», ПАТ «Київмедпрепарат» банківською установою АТ «Банк «Фінанси та Кредит», та які зберігаються в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», з метою забезпечення збереження речових доказів.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Розглядаючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, у відповідності до ст.173 КПК України слідчий суддя правильно встановив обґрунтованість визнання вказаних об'єктів нерухомого майнаматеріальними об'єктами, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні та прийшов до правильного висновку про те, що незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об'єктивні підстави вважати документи такими, що являються матеріальними об'єктами, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки прокурором доведено, що документи (в копіях та оригіналах), які складалися у зв'язку з кредитуванням ПАТ «Галичфарм», ПАТ «Київмедпрепарат» банківською установоювідповідають критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, є матеріальними об'єктами, що містять відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, їх визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а метою їх арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.
При цьому є безпідставними доводи апелянта про те, що арешт на документи, які захід забезпечення кримінального провадження, не передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до положень ч.1 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Положеннями ч.10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-які валюті готівкою або безготівковій формі, в тому числі на кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Разом з цим, арешт накладено на документи, які складалися у зв'язку з кредитуванням підприємств банківською установою, та не є банківськими активами, а тому порушень норм абзацу 2 частини 1 статті 173 КПК України при винесенні ухвали слідчим суддею не допущено.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказані документи, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу адвоката, яка діє в інтересах заявника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ОСОБА_7 , необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року, залишити без змін, як законну та мотивовану.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката, яка діє в інтересах заявника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42018000000002320 від 19.09.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366, ст.219, ч.3 ст.382, ч.2 ст.364-1, ч.4 ст.190, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205-1, ч.3 ст.365-2, ч.5 ст.191, ч.5 ст.27, ч.2 ст.364 КК України, а саме: на документи (в копіях та оригіналах), які складалися у зв'язку з кредитуванням ПАТ «Галичфарм», ПАТ «Київмедпрепарат» банківською установою АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) та які зберігаються в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», перелік яких зазначено в клопотанні, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3