Справа № 11-cc/824/6234/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 752/20272/20
30 листопада 2020 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, з використанням відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор», апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.11.2020 року задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про катування та інші серйозні порушення прав громадян з боку правоохоронних органів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07.01.2021 року включно, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Обухів Обухівського району Київської області, українця, громадянина України, не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину 2019 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146-1, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 152 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.11.2020 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання підозрюваного, за адресою: АДРЕСА_1 , із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник стверджує, що при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, прокурором та слідчим не доведені, а судом не перевірені обставини, передбачені п. 2,3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а тому, на думку апелянта, оскаржуване рішення ґрунтується виключно на припущеннях.
Захисник зазначає, що слідчим суддею безпідставно не було враховано даних, характеризуючих особу підозрюваного, зокрема, наявності постійного місця проживання, перебування на утриманні у підозрюваного доньки ОСОБА_10 2019 року народження, дружини та матері-пенсіонера, того факту, що підозрюваний добровільно надав усі біологічні зразки, які були необхідні для здійснення експертиз у кримінальному провадженню та сприяє слідству.
Захисник стверджує, що ОСОБА_7 не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування, знищувати чи спотворювати речі та документи, що мають значення для досудового розслідування, незаконно впливати на свідків чи потерпілого, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У вказаному кримінальному провадженні вилучені та передані усі речі, що визнані речовими доказами, а уникнути інших ризиків можливо поклавши на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку захисника, з часу застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, на які посилається сторона обвинувачення, перестають існувати, а тяжкість покарання, яке загрожуватиме ОСОБА_7 у разі визнання його винним у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, не може бути основоположною для прийняття рішення про продовження дії найсуворішого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів, наданих до апеляційного суду вбачається, що Другим слідчим відділом ТУ ДБР в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № № 42020111190000004 від 11.01.2020 року за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 146-1, ч. 2 ст. 146-1, ч. 2 ст. 127, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК України.
25.05.2020 року о 04 год. 20 хв. ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
25.05.2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК України.
29.05.2020 року ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 152 КК України.
01.07.2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.
19.10.2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26.05.2020 року щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 23 липня 2020 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.06.2020 року вищевказана ухвала залишена без змін.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суд м. Києва від 21.07.2020 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до шести місяців, тобто до 24.11.2020 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.07.2020 року продовжено щодо ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 18.09.2020 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.09.2020 року строк тримання під вартою щодо ОСОБА_7 продовжено до 14.11.2020 року.
Згідно ухвали слідчого судді, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2020 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до восьми місяців, тобто до 24.01.2021 року.
03.11.2020 року слідчий Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про катування та інші серйозні порушення прав громадян з боку правоохоронних органів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.11.2020 року задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про катування та інші серйозні порушення прав громадян з боку правоохоронних органів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою та продовжено щодо підозрюваного ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07.01.2021 року включно.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, на думку колегії суддів, правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 146-1, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 152 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання та технічного запису, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя, дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п.110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі», тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, яка - незважаючи на презумпцію невинуватості - переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
Згідно повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри від 19.10.2020 року, дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 146-1, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 152 КК України, при цьому наведено виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень у вчиненні яких останній підозрюється.
Отже, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , на тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, та конкретні обставини кримінального провадження.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається орган досудового розслідування у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що заявлені ризики з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та існують на теперішній час, а тому доводи сторони захисту в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, слідчим у поданому клопотанні зазначено, що для завершення досудового розслідування, у кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, які виконати раніше, в межах шестимісячного строку досудового розслідування, не виявилося можливим, оскільки вони виконуються послідовно, по мірі необхідності проведення комплексу інших необхідних слідчих (розшукових) дій та після встановлення слідством нових даних щодо вчинення злочинів, а також зважаючи на великий обсяг запланованих слідчих (розшукових) дій, потреба у здійсненні яких безпосередньо пов'язана з перевіркою показань учасників кримінального провадження та інших отриманих доказів і зумовлена метою забезпечення повноти, всебічності та неупередженості дослідження обставин кримінального провадження.
Водночас, орган досудового розслідування стверджує, що вказані у клопотанні слідчі, процесуальні дії мають суттєве значення для встановлення істини у цьому провадженні, отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, крім того, такі дії є необхідними для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, які вчинили злочини у співучасті з підозрюваними.
Дослідивши належним чином всі матеріали провадження, дані, які характеризують особу підозрюваного, інші, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, слідчий суддя, всупереч доводам захисника, навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, а тому підстав для застосування щодо ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Врахувавши встановлені підстави, а також конкретні обставини кримінального правопорушення, слідчий суддя постановив правильне рішення, не визначивши ОСОБА_7 заставу в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи те, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства.
На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням слідчого судді місцевого суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він, всупереч доводам захисника, довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про катування та інші серйозні порушення прав громадян з боку правоохоронних органів Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про продовження строку тримання під вартою та продовжено щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 07 січня 2021 року включно, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4