Справа № 22-ц/824/13347/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Мазка Н.Б.
370/625/20 Доповідач-Чобіток А.О.
Іменем України
30 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
секретар - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Дурицького Андрія Петровича, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області в особі його Відділу у Макарівському районі про зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просивзобов'язати приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Дурицького А. П. видати йому свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 1.3225 га, кадастровий номер 3222783800:03:004:0035, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, яка була ним набута за результатами прилюдних торгів.При цьому зазначав, що 06.08.2019 року ним, як стягувачем по зведеному виконавчому провадженню №56451978 Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_2 боргів перед численними кредиторами, відповідно до постанови та акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складених на підставі протоколу №412759 від 18.06.2019 року про проведення електронних торгів нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 , отримана у власність земельна ділянка, площею 1.3525 га, кадастровий номер 3222783800:03:004:0035, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, цільове призначення - для індивідуального садівництва. У вказаних постанові та акті відділу ДВС зазначено, що ці документи є підставою для подальшого оформлення та реєстрації права власності на передане нерухоме майно - вказану земельну ділянкуза ним.Проте, постановою №31/02-31 від 15.02.2020 року приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Дурицького А.П., до якого він звернувся про видачу йому свідоцтва про право власності, відмовив у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з відсутністю в Державному земельному кадастрі інформації щодо реєстрації отриманої ним у власність земельної ділянки площею 1.3525 га, кадастровий номер - 3222783800:03:004:0035, на попереднього власника (боржника за зведеним виконавчим провадженням - ОСОБА_2 ), натомість міститься інформація про реєстрацію цієї земельної ділянки за ОСОБА_3 , яка була попереднім власником земельної ділянки та яка продала її ОСОБА_2 ..
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення його позову, указуючи про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що правовстановлюючим документом для попреденього власника, ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 1.3225 га, кадастровий номер 3222783800:03:004:0035, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада є договір купівлі-продажу від 07.10.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвською Н.В. і те, що ОСОБА_2 не зареєстрував своє право власності, не може позбавити його права на отримання свідоцтва про право власності на вказану земельну ділянку, зважаючи на ту обставину, що наразі відповідно до Постанови та Акту №56451978 від 06.08.2019 року, затверджених начальником Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу власником земельної ділянки є він.
Відзивів на дану апеляційну скаргу не надходило.
При розгляді даної справи судом першої інстанції установлено, що відповідно акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 06.08.2019 року №56451978, на підставі ст.62 Закону України „Про виконавче провадження" стягувач ОСОБА_1 , виявив бажання прийняти нереалізоване рухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 1.3525 га, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, сільська рада Липівська, за ціною нереалізованого майна після третіх торгів в сумі 309939,00 гривень, в рахунок погашення боргу за виконавчим документом.
На підставі викладеного та згідно з Наказом Міністерства юстиції України №2710/5 від 22.12.2015 року про затвердження порядку «Про реалізацію арештованого майна шляхом проведення електронних торгів», ст.62 Закону України „Про виконавче провадження" земельна ділянка, площею 1.3525 га, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, сільська рада Липівська, що належить ОСОБА_2 , передається у власність ОСОБА_1 у (а.с.7).
Постановою про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 06.08.2019 року, передано земельну ділянку площею 1.3525 га, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, сільська рада Липівська, що належить ОСОБА_2 , у власність ОСОБА_1 , за ціною нереалізованого майна після третіх торгів в розмірі 309939,00 гривень, з подальшою реєстрацією права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.8-9).
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвською Н.В., ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1.3525 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035, цільове призначення - для ведення садівництва (а.с.10).
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0003697012019 від 06.09.2019 року, власником земельної ділянки площею 1.3525 га, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, вказана ОСОБА_3 (а.с.11-15).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.02.2020 року №31/02-31, виданої приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Дурицьким Андрієм Петровичем, ОСОБА_1 у відмовлено у видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів на земельну ділянку площею 1.3525 га, кадастровий номер - 3222783800:03:004:0035, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, оскільки з інформації про земельну ділянку, її власником є ОСОБА_3 , а у відповідності до Акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу власником вказаної земельної ділянки мав би бути боржник - ОСОБА_2 (а.с.16).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права ( ч. 1 ст. 376 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши її матеріали, суд апеляційної інстанції уважає, що оскаржуване рішення суду неможна визнати законним та обґрунтованим, оскільки судом при розгляді даної справи порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції встановивши вищевказані обставини виходив з того, що позивачем до суду не надано жодного правовстановлюючого документу, який би підтверджував його право власності на земельну ділянку площею 1.3525 га, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада. Проте, в матеріалах справи міститься документи, які підтверджують передачу майна стягувачу ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу вказаної земельної ділянки. Позивачем у вказаному випадку було обрано неналежний спосіб захисту свої порушених прав.
Проте з таким висновком суду, суд апеляційної інстанції погодитись не може з наступних підстав.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Звернувшись з даним позовом, як на підставу до його задоволення, позивач зазначав, що він є власником земельної ділянки, площею 1.3225 га, кадастровий номер 3222783800:03:004:0035, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада на підставі Постанови та Акту №56451978 від 06.08.2019 року, затверджених начальником Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, проте нотаріус відмовив йому у видачі відповідного свідоцтва, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Згідно з частинами 1,2,5,6,7,8,9 статті 61 Закону України «Про виконаче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
Стягувачем по зведеному виконавчому провадженню №56451978, яке перебувало у провадженні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з примусового виконання виконавчих документів був ОСОБА_1 , а боржником ОСОБА_2 , який на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвською Н.В., придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1.3525 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035, цільове призначення - для ведення садівництва, яка була арештована в рамках вкзаного виконавчого провадження та виставлена на прилюдні торги, які не відбулися тричі.
Примусова реалізація майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України "Про виконавче провадження", Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обв'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких можуть бути інші юридичні факти (п. 4 ч. 2 вказаної статті).
З огляду на зазначене, передбачена ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, правочином, що є законною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України) ( постанови Верховного Суду України від 16.11.2016 року №6-1655цс16, від 14.06.2017 року №6-1804цс16, від висновків якого Велика Палата Верховного Суду не знайшла правових підстав для відступупостанова №752/1115/17 від 12.06.2019 року).
Стягувач ОСОБА_1 виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, належне боржнику ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 1.3525 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035, наслідком чого стало складення виконавчою службою відповідної Постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 06.08.2019 року та Акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 06.08.20919 року №56451978, які є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
Видача свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися врегульовано статтею72 Закону України «Про нотаріат», відповідно до частини 1 якої, придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження.
Аналіз вищевказаних норм закону у їх сукупності свідчить про те, що правовстановлюючими документами у випадку придбання майна з прилюдних торгів є постанова та акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, які є правочином, а свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Свідоцтво про право власності не породжує виникнення у суб'єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
Отже, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1.3525 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035 на підставі Постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 06.08.2019 року та Акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 06.08.20919 року №56451978.
Відмовляючи ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися, приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Дурицький А. П. зазначив про те, що згідно з інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 1.3525 га, кадастровий номер - 3222783800:03:004:0035, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, її власником є ОСОБА_3 , а у відповідності до Акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу власником вказаної земельної ділянки мав би бути боржник - ОСОБА_2 . При цьому нотаріус послався на абзац 2 п. 2 ст. 38 Закону України «Про державний земельний кадастр», відповідно до якого отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).
Проте, з такими діями нотаріуса, суд апеляційної інстанції погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто, державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав ( постанова Верховного Суду від 03.06.2020 року в справі №363/4852/17 ).
Статтею 204 цього Кодексу передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Будь-які докази того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.10.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвською Н.В., відповідно до якого ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1.3525 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035, цільове призначення - для ведення садівництва, є недійсним в силу закону або визнаний судом недійсним, відсутні, а отже сам факт реєстрації вказаної земельної ділянки за попереднім власником, за умов презумпції правомірності зазначеного правочину, не може бути підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.
З огляду на норми ст. 204 ЦК України є правомірним і правочин набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 1.3525 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035, цільове призначення - для ведення садівництва, оскільки доказів зворотнього матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави для відмови у видачі йому відповідного свідоцтва за вказаною нотаріусом підставою.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в даному випадку нотаріус не посвідчував правочин, а повинен був видачею свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися, підтвердити факт набуття ОСОБА_1 у власність земельної ділянки на підставі, наданого ним правочину: Постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 06.08.2019 року та Акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 06.08.20919 року №56451978, унаслідок чого посиланна нотаріуса на абзац 2 п. 2 ст. 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» при відмові у видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися , є незаконним.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт можуть бути оскаржені до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Строк оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії визначається, відповідно до ст.257 ЦК України, тривалістю у три роки.
Скарга на відмову у вчиненні нотаріальної дії подається до суду за правилами позовного провадження за місцем розташування нотаріальної контори, державного нотаріального архіву або за місцезнаходженням робочого місця приватного нотаріуса.
Позивач, у відповідності до Закону, скористався своїм правом на оскарження постанови приватного нотаріуса і його право не може бути обмежене, а заявлена позивачем вимога розглянута судом по суті.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав, розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Так, згідно частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позивачем заявлено вимогу до суду про зобов'язання нотаріуса видати йому свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 1.3525 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035, цільове призначення - для ведення садівництва.
Проте, з огляду на положення статей 4, 16 ЦК України, статей 72 Закону України «Про нотаріат», а також Правил ведення нотаріального діловодства, відповідно до яких на підставі постанови та акту державного виконавця нотаріус видає стягувачу свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону),
якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися(вся) про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за формою № 28 додатка 25 до вказаних Правил, суд приходить до висновку, що законом не передбачено такий спосіб захисту як зобов'язання нотаріуса на здійснення конкретних нотаріальних дій із зазначенням конкретного рішення, яке повинно бути ухвалено.
Однак, відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08. 2018 у справі № 925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та, з урахуванням конкретних обставин справи, враховуючи встановлену законодавством норму Закону про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, суд приходить до висновку щодо необхідності обрання у даному випадку ефективного способу захисту порушеного права позивача - зобов'язання приватного нотаріуса вирішити питання щодо видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися.
Дана правова позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у подібних правовідносинах у постанові від 19.03.2018 року в справі №754/16825/15.
Проте, на вказане суд першої інстанції уваги не звернув, унаслідок чого прийшов до безпідставного висновку про те, що позивачем у вказаному випадку було обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість рішення ухваленого в даній справі, унаслідок чого воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_1 ..
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 31 серпня 2020 року скасувати та прийняти постанову.
Зобов'язати приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Дурицького Андрія Петровича вирішити питання щодо видачі свідоцтвапро право власності (придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися) ОСОБА_1 у наземельну ділянку площею 1.3525 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, Липівська сільська рада, кадастровий номер: 3222783800:03:004:0035, відповідно донорм діючого законодавства.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А. О. Чобіток
Судді: О. В. Немировська
Т. І. Ящук