Справа № 753/1773/20 Головуючий в суді І інстанції - Скуба А.В.
Провадження № 33/824/3757 /2020 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
24 листопада 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він, 18 січня 2020 року о 04 годині 30 хвилин керував автомобілем "Ауді" номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Вербицького у м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння (не стійка хода, запах алкоголю з порожнини рота), від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з'ясовані неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Указав, що транспортним засобом, який був зупинений працівниками поліції керував не він, оскільки він випив декілька келихів пива, а драйвер. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, оскільки вважав, що пасажири не зобов'язані проходити даний огляд. Крім того, апелянт зазначив про те, що судовий розгляд відбувся без його участі та відповідно докази на підтвердження його доводів не були досліджені судом першої інстанції. Поряд з цим, апелянтом звернуто увагу на те, що свідки, які підписали протокол про адміністративне правопорушення були випадкові перехожі, які не були очевидцями події. Просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вислухавши пояснення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до оскаржуваної постанови у вину ОСОБА_1 поставлено вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Між тим, ці висновки судді зроблені на підставі неповно досліджених доказів та погодитись із ними не можливо.
Так, частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, серед іншого, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735. За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Аналіз об'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, вчиненого у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у поєднанні із вимогами зазначених вище нормативних документів дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі зазначеної категорії підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність у особи, яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду. Лише при наявності усіх зазначених обставин та доказів, які підтверджують ці обставини, поліцейських може складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП вчинене у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Вимог цих нормативних документів як у ході фіксації поліцейськими вчиненого адміністративного правопорушення, так і під час розгляду справи у суді першої інстанції дотримано не було.
За результатами розгляду справи у суді першої інстанції, на підставі досліджених доказів суддя дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Проте, суд вважає, що указані висновки суддею місцевого суду зроблені внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи, неналежної оцінки зібраних у справі доказів з точки зору їх допустимості та достатності та порушення вимог КУпАП в частині безпосередності дослідження доказів, а тому погодитись із цими висновками не можливо.
Як зазначено вище, факт керування особою, яка має ознаки алкогольного сп'яніння, транспортним засобом підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення за допомогою доказів, вичерпний перелік джерел яких визначений у ст. 251 КУпАП. Між тим, у справі не зібрано достатньої кількості доказів, які би указували на доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Так, з пояснень ОСОБА_1 , наданих в суді апеляційної інстанції вбачається, що він 18.01.2020 року дійсно вживав алкогольні напої. Однак за кермо автомобіля не сідав, а викликав іншого водія, а саме працівника служби «Таксі», щоб той доставив його додому. Він сів на пасажирське сидіння автомобіля, а викликаний ним водій - ОСОБА_2 пішов до свого автомобіля, щоб забрати документи. В цей час до його автомобіля під'їхали працівники поліції, які повідомили йому, що в нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння. Він від огляду відмовився, оскільки автомобілем не керував, а перебував у ньому в якості пасажира, на його намагання пояснити, що за кермом автомобіля був інший водій, якого він викликав, працівники поліції не реагували.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, вказаний відеозапис не містить доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Натомість, з вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пояснював працівникам поліції, що за кермом автомобіля був інший водій. Також з вказаного відеозапису вбачається, що особа, яка була викликана ОСОБА_1 щоб доставити його додому - ОСОБА_2 також пояснював працівникам поліції, що саме він був за кермом автомобіля. Крім того, з вказаного відеозапису вбачається, що свідки, які були запрошені працівниками поліції, також не бачили, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки були запрошені значно пізніше.
Таким чином, будь-яких доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, встановлених за допомогою об'єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону) матеріали справи не містять.
Наведене у свої сукупності указує на недоведеність у ході провадження у цій справі факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом із ознаками алкогольного сп'яніння.
З метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи до суду були викликані поліцейські, які складали протокол про адміністративне правопорушення. Не дивлячись на своєчасне отримання повідомлення про необхідність явки до суду апеляційної інстанції , до суду працівники поліції не з'явились.
Витлумачивши, відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви у цій частині обвинувачення на користь ОСОБА_1 суд приходить до висновку про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Неврахування цих обставин призвело до хибних висновків судді про доведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За наявності зазначених вище порушень закону постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
Оскільки зібраними у справі доказами не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, провадження у цій справі підлягає закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 21 лютого 2020 року щодоОСОБА_1 скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька