08 грудня 2020 року м. Чернівці Справа № 722/735/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.,
секретар: Герман Я.І.,
позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Побережної О.Д., дата виготовлення повного тексту рішення невідома, -
У травні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 41 015,76 грн та судових витрат.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася в банк, у зв'язку із чим підписала заяву №б/н від 14.09.2016 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із подальшим збільшенням ліміту до 17 000 грн, чим підтвердила свою згоду на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та була повністю проінформована про умови кредитування. Позивач зазначив, що вказаними Умовами та Правилами передбачено повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, пені та штрафів.
Відповідачка зобов'язання належним чином не виконувала, а тому станом на 04.05.2020 року заборгованість за договором становила 41 015,76 грн, з яких: 22 457,65 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8 071,32 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, 8 057,47 грн - нарахована пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 929,32 грн. - штраф (процентна складова).
Оскільки заборгованість в добровільному порядку відповідачка не погашає, тому позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Провадження №22-ц/822/915/20
Заочним рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2020 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість по кредитному договору №б/н від 14.09.2016 року в розмірі 22 457,65 грн (тіло кредиту).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання відносно розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, пенею та штрафами АТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати у вказаній частині та задовольнити відповідні позовні вимоги.
В обґрунтування вказано на те, що відповідач не скористалася своїми процесуальними правами, не надала відзиву та не заперечувала, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи, викладені не в тій редакції, діяла на час підписання анкети-заяви, а тому висновок ВП ВС у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 застосовано безпідставно.
Вказує, що відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що свідчить про згоду, що анкета-заява разом з Умови та правила надання банківських послуг, Тарифами Банку, правилами користування карткою, основними умовами обслуговування складають договір про надання банківських послуг, також відповідач зобов'язалася самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті Банку.
Щодо заборгованості за відсотками, нарахованими згідно ст.625 ЦК України, банк зазначає, що 01.03.2019 року Банком внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг та згідно п.2.1.1.2.12. Сторони дійшли згоди, що в разі: неповернення Клієнтом кредиту в строк, зазначений в п.2.1.1.2.4. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, та/або в разі, якщо Клієнт не виконав вимогу Банку щодо усунення порушення, в порядку, передбаченому п. 2.1.1.6.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, встановленого вимогою Банку, та/або в разі несвоєчасної сплати Клієнтом мінімального обов'язкового платежу в строк, зазначений в п.2.1.1.3.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку платежу, та/або - в разі настання обставин, передбачених п.2.1.1.3.5. Договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, та/або - в разі настання обставин, передбачених п.2.1.1.6.5. Договору, починаючи з 32-го дня з дня направлення повідомлення Банком Клієнту, останній зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: - 86,4% для картки «Універсальна»; - 84,0% для картки «Універсальна голд»; - 74,4% для преміальних карток: Platinum. World Black Edition. World Elite. Infinite. VISA Signature.
Відмовивши у задоволенні стягнення з відповідача відсотків по кредиту, судом не враховано ст.49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої надання безпроцентних кредитів забороняється за винятком, передбачених законом.
Щодо нарахування пені та штрафів банк вказує, що у відповідності до п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил при порушенні позичальником зобов'язань позичальником сплачується пеня, а згідно п. 2.1.1.7.6 штраф, порядок нарахування яких сторони погодили в тарифах та Умовах та правилах надання банківських послуг.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Таким чином, дана справа, у якій переглядається рішення суду по справі з ціною позову 41 015,76 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, що є підставою для відмови в участі представника апелянта в перегляді судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачений ч.13 ст.7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позовній заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).
В той же час, ураховуючи, що згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Чернівецького апеляційного суду.
У відповідності до приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині наведеним вимогам закону не відповідає.
Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 вересня 2016 року ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.23).
В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, погодилася на отримання примірника договору шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua.
Згідно з наданим банком розрахунком, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 14.09.2016 року, станом на 04.05.2020 року становить 41 015,76 грн та складається з: 22 457,65 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8 071,32 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, 8 057,47 грн - нарахована пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 929,32 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.10).
З виписки за договором б/н станом на 06.05.2020 року вбачається рух коштів по рахунку з 17.09.2016 року по (а.с.11-20, 108-117).
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 було надано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 (дата відкриття 26.04.2017 року, терміном дії до 12/19), НОМЕР_2 (дата відкриття 24.04.2016 року, терміном дії до 04/20), НОМЕР_3 (дата відкриття 19.09.2016 року, терміном дії до 07/20), НОМЕР_4 (дата відкриття 19.07.2018 року, терміном дії до 05/22) (а.с.22, 107).
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с.25-78).
Саме на підставі пунктів Умов та правил банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Банком було нараховано відображені у розрахунку проценти за користування кредитом, пеню та комісію.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В силу ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення відсотків на прострочений кредит по ст.625 ЦК України, пені і штрафів суд першої інстанції застосував правовий висновок ВП ВС, викладений в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, згідно якого «…пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору…»
З урахуванням цього суд вважав, що позивач не довів саме таких умов кредитування, на підставі яких нараховані зазначені суми.
Проте, поза увагою суду першої інстанції залишилися обставини справи, при яких ВП ВС у вказаній постанові прийшла до таких правових висновків. Так, крім цього, ВП ВС зазначила, що «…надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору...»
Таким чином, враховуючи наявність сукупних умов для обов'язковості зазначеного правового висновку, а також засади диспозитивності та змагальності цивільного процесу, відповідач будучи обізнаною про наявне судове провадження щодо невиконаних кредитних зобов'язань (а.с.131) не надала суду заперечень відносно умов кредитування та відомостей про її фаховий рівень освіти, що би давало суду підстави застосувати вказану вище правову позицію та віднести відповідача до пересічного громадянина без фахової фінансової чи юридичної освіти, що не створює в сукупності обставин, за якими була висловлена правова позиція у постанові ВП ВС від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
Помилкові висновки суду за результатом розгляду справи були наслідком невірного встановлення судом обставин та застосування ним норм матеріального права.
Розглядаючи по суті заявлених вимог в частині стягнення відсотків та неустойки колегія суддів виходить з наступного.
Звертаючись до суду з позовом, який був уточнений 11.06.2020 року, банк просив стягнути з відповідача 8 071,32 грн заборгованості за договірними відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, встановлених Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Так, згідно п.2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг сторони дійшли згоди, що в разі: неповернення Клієнтом кредиту в строк, зазначений в п.2.1.1.2.4. цього Договору, починаючи з дня. що є наступним за днем спливу строку, та/або - в разі, якщо Клієнт не виконав вимогу Банку щодо усунення порушення, в порядку, передбаченому п.2.1.1.6.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, встановленого вимогою Банку, та/або - в разі несвоєчасної сплати Клієнтом мінімального обов'язкового платежу в строк, зазначений в п.2.1.1.3.1. цього Договору, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строк' платежу, та/або - в разі настання обставин, передбачених п.2.1.1.3.5. Договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, та/або - в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.6.5. Договору, починаючи з 32-го дня з дня направлення повідомлення Банком Клієнту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд»; - 74,4% - для преміальних карток: Platinum. World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature.
Про те, в самій позовній заяві та апеляційній скарзі банк вказує, що п.2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг почав діяти з 01.03.2019 року, при тому, що договір приєднання був укладений в 14.09.2016 року зі строком дії карткового рахунку (останній 05/22 - травень 2022 року включно), отже відсутні відомості про ознайомлення позичальника з ними, погодження ним таких змін та прийняття до виконання, що виключає їх дію за договором (умовами та правилами кредитування згідно заяви про приєднання).
У постанові ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Разом з тим, у позові позивач просить стягнути заборгованість по відсотках нарахованих на прострочений кредит відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі 8 071,32 грн за період 01.10.2019 року по 29.02.2020 року. При цьому, право вимагати від відповідача сплати процентів згідно ст.625 ЦК України у позивача виникло тільки з часу пред'явлення позовної заяви з травня 2020 року.
Оскільки банк звернувся до суду із цим позовом в травні 2020 року під час дії договору та на підтвердження обставин дострокового припинення договірних відносин раніше пред'явленого позову доказів не надав, захисту його порушене право на підставі ч.2 ст.625 ЦК України не підлягає.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку, що застосована правова позиція ВП ВС від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 не є тотожною обставинам цієї справи, то за відсутності заперечень відповідача щодо них діють Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку на час підписання заяви-приєднання від 14.09.20167 року, надані Банком до позовної заяви.
З витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», вбачається, що за несвоєчасне погашення заборгованості пеня = 0,24% від суми заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. Пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн другий місяць поспіль і більше.
Штраф 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с.24).
Оскільки відповідачка не заперечила зазначеної довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», що є частиною кредитного договору, а тому вимоги банку про стягнення заборгованості за пенею та штрафом є неспростованими.
Хоча умови даного кредитного договору передбачають застосування штрафних санкцій при порушенні фінансової дисципліни, але позовні вимоги в частині пені за прострочене зобов'язання не можуть бути задоволені, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Аналогічна правова позиція ВСУ висловлена у постанові від 21 жовтня 2015 року в справі №6-2003цс15.
Обираючи вид відповідальності колегія відносить відповідача (споживача банківських послуг) як до слабкішої сторони у кредитних правовідносинах та обирає найменш вразливий для нього спосіб.
Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості по штрафу відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1929,32 грн - штраф (процентна складова), що не вважається подвійною відповідальністю одного виду за одне й те саме порушення та узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові ВС від 28.10.2020 року по справі 686/1025/16-ц .
За правилами ч.1 ст.376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч.2 ст.376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких підстав, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості по штрафам та ухвалення в цій частині нового про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за подання апеляційної скарги, що складає (24 886,97 грн х 100 : 41 015,76 грн = 60,67%; 3153 грн : 100 х 60,67%) 1912,93 грн.
Керуючись ст.367, ст.368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та пені змінити з підстав, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.
Заочне рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 серпня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів скасувати та ухвалити нове.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» штраф 500 (п'ятсот) грн (фіксованої частини) і 1929 (тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять) грн 32 коп. (процентної складової).
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 1912 (тисячу дев'ятсот дванадцять) грн 93 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку визначеному ст.389 ЦПК України
Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/
Судді - підписи /Н.К. Височанська, І.Б. Перепелюк/