8 грудня 2020 року м. Чернівці
справа № 727/2742/19
провадження 22-ц/822/943/20
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.
секретар Герман Я.І.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 25 лютого 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В березня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтував слідуючими обставинами. 26.09.2011 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір без номеру, згідно умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позивач свої зобов'язання перед відповідачем, відповідно до договору виконав у повному обсязі, надавши кредит у встановленому розмірі. Відповідач своєчасно кошти на погашення заборгованості не повернув у зв'язку з чим, станом на 31.01.2019року виникла заборгованість у розмірі 169270,76 грн. з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 2942,71грн, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 161132,60 грн, заборгованість за пенею та комісією в розмірі 5195,45грн. Проте кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.
Позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.09.2011 року в розмірі 122409,20грн., яка складається з : заборгованості за кредитом 2942,71грн., заборгованості по процентам за користування кредитом з 26.09.2011 по 28.09.2018 року в розмірі 119466,49 грн. та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 25 лютого 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2942,71грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 46,18 грн.
В частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам, пені та штрафів - відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати заочне рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 25 лютого 2020 року в частині відмовлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в цій частині в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
АТ КБ «Приватбанк» у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції при ухвалені рішення належним чином не перевірив доводів, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема не встановив дійсних прав та обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета -заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача в угоді. Підписанням угоди позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що разом становить самостійний кредитний договір.
З моменту підписання фізичною особою анкети -заяви, між Кредитом і Позичальником було укладено кредитний договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання позичальника до запропонованого Кредитором договору (умов кредитування.)
Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, є підстави для стягнення відсотків по кредиту, враховуючи, що при укладанні договору відсоткова ставка була визначена, про що зазначено у довідці про умови кредитування.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що підставою для звернення з даним позовом до суду стало невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором без номеру від 26.09.2011 року.
На підтвердження позовних вимог представником позивача надано такі докази:
копію анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 26.09.2011 року, з якої вбачається, що останній своїм підписом погодився, що підписана ним заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг;
розрахунок заборгованості за договором без номеру від 26.09.2011 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 з якого вбачається, що станом на 31.10.2019 року заборгованість за кредитним договором становила 122409 грн. 20 коп, з яких: 2942 грн. 71 коп. - заборгованість за кредитом; 119466 грн.49 коп - заборгованість за процентами за користування кредитом з 26.092011 по 28.09.2018 року;
копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»;
копію примірника Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, який розміщений на сайті: www.privatbank.ua, без підпису ОСОБА_1 , де зазначені умови та привила виконання взятих на себе клієнтом зобов'язань, а також права та обов'язки банку, права та обов'язки клієнта, відповідальність сторін та інші умови кредитування;
копію паспорта відповідача ОСОБА_1 , з якої вбачається, що на копії проставлено його підпис.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національно банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено, що в заяві позичальника від 26.09.2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.09.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. З цих підстав позов не заявлений.
Враховуючи зазначене, безпідставними є доводи апеляційної скарги про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом.
Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про порушення судом першої інстанції принципу платності кредитного договору, оскільки позивачем не доведено розміру процентів, які підлягають до сплати за користування кредитними коштами, анкета-заява не вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача процентів, про стягнення процентів на рівні облікової ставки Національного банку України позов не пред'являвся.
Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 25 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий І.Б. Перепелюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Н. Лисак