08 грудня 2020 року
м. Черкаси
справа № 711/5534/18 провадження № 22-ц/821/1882/20 категорія на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.
секретар Винник І.М.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаської області, Державна казначейська служба України
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2020 року (постановлену в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Позарецької С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
06 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Просив стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду в сумі, яка буде визначена за наслідками судового розгляду, враховуючи положення ст. 117 КЗпП України, характер правовідносин, обставини справи та засади розумності і справедливості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його відсутність не перешкоджає розгляду справи. Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що позивач, будучи завчасно, кожного разу судом повідомленим про судові засідання по справі, не є заінтересованим у оперативному судовому вирішенні спору, мали місце повторні неявки його в судові засідання без поважних причин, зокрема 26 лютого 2020 року, 05 травня 2020 року, 23 липня 2020 року, 23 вересня 2020 року), а тому його позовну заяву залишено без розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2020 року як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
В порядку вимог ч. 10 ст. 262 ЦПК України постановити окрему ухвалу суду, так як судом нижчої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: вимоги пунктів 1, 4 частини сьомої статті 56
Закону № 1402-VІІІ від 02 червня 2016 року (не було дотримано засад і правил судочинства внаслідок чого позивач отримав процесуальний документ, що не посвідчений в установленому порядку; здійснено незрозуміле затримання термінів у виготовленні та оприлюдненні рішення суду; представники відповідачів не мали належних повноважень для участі в розгляді справи).
Також, просить Черкаський апеляційний суд після прийняття рішення, звернутися до Конституційного Суду України для вирішення питання стосовного внесення подання щодо конституційності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ в частині внесення змін до пп. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України в порядку приписів ст. 22 Конституції України та вимог ст. 10 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час постановлення ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства не забезпечив позивачу належний доступ до правосуддя та помилково залишив позовну заяву без розгляду, хоча позивач у клопотаннях про відкладення судового розгляду від 22 липня 2020 року та від 23 вересня 2020 року зазначав в прохальній частині про те, що суд не позбавлений права п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України. Постановляючи ухвалу суду про залишення позовної заяви без розгляду, суд не вказав мотивів відхилення правової позиції розгляду справи за відсутності учасника справи незалежно від причин неявки.
Крім того, вважає, що при отриманні процесуальних документів із суду, в них не містилося запису про засвідчення копії «згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Тому, вважає, відсутність на копії напису «Згідно з оригіналом» дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.
Також, зазначив, що в оскаржуваному судовому рішенні суд зазначив, що розгляд справи здійснено за участі представника відповідача ОСОБА_2 однак ніяким чином не відобразив, чи є ОСОБА_2 адвокатом чи прокурором, оскільки з 01 січня 2020 року лише адвокати та прокурори набули виключних прав представляти інтереси органів державної влади та місцевого самоврядування в судах.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області зазначено, що доводи ОСОБА_1 , приведені ним в апеляційній скарзі відносно незаконності ухвали суду про залишення позовної заяви без розгляду є необгрунтованими і не дають підстав для скасування чи зміни ухвали суду.
Зазначено, що розгляд справи триває більше двох років. З моменту закінчення підготовчого засідання у справі ОСОБА_1 жодного разу на судові засідання не з'явився, хоча неодноразово повідомлявся про час дату та місце їх проведення.
Крім того, ОСОБА_1 не скористався своїм правом мати представника, який би представляв його інтереси та брав участь в судових засіданнях та не скористався правом на отримання безоплатної правової допомоги, відповідно до ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».
Зазначено, що згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Під час постановлення ухвали судом першої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права, повно і всебічно досліджено обставини справи та прийнято законне та обгрунтоване рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Просив стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду в сумі, яка буде визначена за наслідками судового розгляду, враховуючи положення ст. 117 КЗпП України, характер правовідносин, обставини справи та засади розумності і справедливості.
Позовна заява ОСОБА_1 була залишена без розгляду в зв'язку з повторною неявкою позивача належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи і від нього не надійшла заява про участь в розгляді справи за його відсутності.
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаській апеляційний дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2018 року (а.с. 74-75 Т.1) прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 27 листопада 2018 року (а.с. 244 Т.1) закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 березня 2019 року (а.с. 24-25 Т.2) призначено по справі судово-психологічну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.
Ухвалою суду від 31 липня 2019 року (а.с. 74 Т.2) поновлено провадження у справі після її повернення з експертної установи.
Після 31 липня 2019 року розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, яке отримано судом 31 березня 2020 року (а.с. 1-7 Т.3), останній просив відкласти розгляд справи, а в разі необхідності застосувати вимоги п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Аналогічного змісту клопотання про відкладення розгляду справи та про зупинення провадження надіслано ОСОБА_1 до суду та отримано останнім 04 травня 2020 року (а.с. 80-85 Т.3), 25 червня 2020 року (а.с. 111-116 Т.3), 22 липня 2020 року (а.с. 117-119 Т.3), 16 вересня 2020 року (а.с. 135-138 Т.3), 23 вересня 2020 року (а.с. 147-152 Т.3). У даних клопотаннях ОСОБА_1 також просив в разі необхідності застосувати приписи вимоги п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.
За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, що перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції дійшов такого висновку в зв'язку з повторною неявкою позивача належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи і від нього не надійшла заява про участь в розгляді справи за його відсутності.
Вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд не звернув належної уваги на прохальні частини клопотань ОСОБА_1 від 31 березня 2020 року (а.с. 1-7 Т.3) від 04 травня 2020 року (а.с. 80-85 Т.3), від 25 червня 2020 року (а.с. 111-116 Т.3), від 22 липня 2020 року (а.с. 117-119 Т.3), від 16 вересня 2020 року (а.с. 135-138 Т.3), від 23 вересня 2020 року (а.с. 147-152 Т.3), в яких він просив в разі необхідності застосувати суд приписи положень п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якими передбачено розгляд справи у відсутності повторної неявки в судове засідання учасника справи, крім відповідача, незалежно від причин неявки.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що прохальні частини клопотань ОСОБА_1 в частині застосувань судом п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України містять в собі не що інше, як право позивача просити в суду здійснювати розгляд справи у його відсутність для забезпечення справедливого, неупередженого та справедливого розгляду його порушеного права. В такий спосіб, у відповідності до ст. 12 ЦПК України позивач реалізував своє право вимоги, передбачене та захищене нормами ЦПК України.
Суд на дану обставину належної уваги не звернув та передчасно прийшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст. 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вимога апеляційної скарги щодо звернення до Конституційного Суду України для вирішення питання стосовного внесення подання щодо конституційності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ в частині внесення змін до пп. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України в порядку приписів ст. 22 Конституції України та вимог ст. 10 ЦПК України в даному випадку не підлягає задоволенню, оскільки при вирішенні питання відносно звільнення осіб від сплати судового збору, суд в кожному конкретному випадку мотивує свій висновок наявними у справі доказами відносно цього питання. Порядок сплати судового збору регламентується спеціальним ЗУ «Про судовий збір», однак, при цьому враховують й ряд інших законодавчих актів, які регулюють правовідносини з даного приводу. Тому, підстав внесення подання щодо конституційності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 № 484-VІІІ в частині внесення змін до пп.. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» колегія суддів не вбачає.
Крім того, інша вимога апеляційної скарги про винесення окремої ухвали відносно судді першої інстанції ОСОБА_3 внаслідок допущення нею порушень під час розгляду справи також не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
З аналізу вказаної статті вбачається, що окрема ухвала суду - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення.
Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.
Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення можуть полягати у неналежному виконанні посадовими особами обов'язків, перевищенні влади чи зловживанні нею, порушенні строків розгляду звернень, невжитті заходів реагування на заяви громадян тощо.
Окрема ухвала (постанова) має бути обґрунтованою і вмотивованою. Вона може бути винесена тільки на підставі матеріалів, досліджених у суді, та має містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли вчиненню злочину або іншого правопорушення. Обставини, які належать до причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, підлягають всебічному, повному та об'єктивному дослідженню в судовому засіданні. За необхідності слід заслухати показання осіб, дії або бездіяльність яких сприяли вчиненню злочину, витребувати додаткові матеріали, призначити експертизу або здійснити інші процесуальні дії.
В окремій ухвалі (постанові) суд повинен указати, в чому конкретно полягають встановлені порушення закону, які саме права громадян порушено, або зазначити причини й умови, що сприяли вчиненню порушення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги з приводу постановлення окремої ухвали відносно судді першої інстанції, суд дійшов висновку, що ні в матеріалах справи, ні в наданих сторонами доказах не вбачається факту доведення умисних протиправних дій особи, відносно якої зазначена вимога про постановлення окремої ухвали.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди скасувати, а матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 08 грудня 2020 року.
Головуючий В.Г. Бородійчук
Судді В.О. Єльцов
Л.В. Нерушак