08 грудня 2020 року
м. Черкаси
Справа № 711/3002/20
Провадження № 22-ц/821/1854/20
Категорія: 304090300
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Єльцова В.О.
суддів: Бородійчук В.Г., Василенко Л.І.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Позивач - АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 26.06.2008.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві та з якими він був ознайомлений.
Крім того, заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Тож, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України). 26.06.2008р. відповідач підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду, чим підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений.
Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та для користування кредитним картковим рахунком, ОСОБА_1 отримав кредитну картку.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 29000.00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п. 3.2, 3.3 договору, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і він дає право банку у будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме, - надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлено договором.
Проте, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що підтверджується Розрахунком за договором, а також випискою по рахунку, що додається до позовної заяви.
Тож, у порушення п. 6.5 договору, а також ст. ст. 509,526,1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання відповідача (клієнта) вважаються простроченими.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач, станом на 24.03.2020 має заборгованість - 26073,26 грн., яка складається з наступного: 14528,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6045,08грн.- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит (відповідно до ст. 625 ЦК України); 4020,23 грн. - заборгованість за пенею, 250.00 грн. - штраф (фіксована частина); 1229,68грн.- штраф (процентна складова).
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк».
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Враховуючи викладене, позивач просить суд, - стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.06.2008, яка виникла станом на 24.03.2020 в розмірі 26073 грн. 26 коп., яка складається з: 14528,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6045,08грн.- заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит (відповідно до ст. 625 ЦК України); 4020,23 грн. - заборгованість за пенею, 250.00 грн. - штраф (фіксована частина); 1229,68грн. - штраф (процентна складова), а також судові витрати в розмірі 2102 грн. 00 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д,) заборгованість за договором №б/н від 26.06.2008 року: 14528грн. 27 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4020грн. 23коп. - пеня, а також судовий збір в розмірі 1495грн. 36коп., а всього - 20043грн. 86коп.
В іншій частині вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що суд 1 інстанції не вбачає правових підстав для задоволення вимог банку в частині одночасного стягнення з відповідача пені за прострочене зобов'язання у розмірі 4020 грн. 23 коп., штрафу (фіксована частина) в розмірі 250 грн. 00 коп. і штрафу (процентна складова) у розмірі 1229 грн. 68 коп. за кредитним договором № б/н від 26.06.2008. На думку суду, слід стягнути з відповідача на користь позивача лише пеню у розмірі 4020,23 грн. При цьому, судом враховано розмір основного боргу за тілом кредиту, в т.ч. прострочене тіло кредиту та строк, за який нарахована неустойка.
Таким чином, до стягнення з відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 26.06.2008 підлягають заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 14528,27 грн. та нарахована пеня в сумі 4020,23 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» просить скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» мотивована тим, що суд 1 інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справі , відповідно до ст.. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення повністю або частково.
Зазначає, що з рішенням суду 1 інстанції не згоден частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими на підставі ст. 625 ЦК України, вважає, що воно в цій частині є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права.
Вказує, що посилання суду 1 інстанції на Постанову Великої палати Верховного Суду України від 03.07.2019 року у справі №342/180/17-ц (14-131цс19) неможливо, адже позивачем до позову надано Наказ «Про внесення змін в договірну базу за платіжними картами, договірну базу по споживчому кредитуванню і в депозитні договори (в частині погашення заборгованості за рахунок депозитів)» від 23.08.2006р. №С-169, а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджений вищезазначеним наказом.
Вважає, що в даній справі суд 1 інстанції повинен був звернути увагу на ці обставини та відступити від висновків у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17-ц (14-131цс19), яка ґрунтується на можливості Банку надати будь-яку редакцію Умов та Правил надання банківських послуг.
Отже, укладення договору Відповідачем у відповідності до ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, є доведеним.
Стверджує, що у відповідності до Постанови Верховного Суду по справі №755/7704/15-ц, а також постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №159/2146/15-ц, якщо суду не погодився з наданим Банком розрахунком заборгованості за процентами згідно ст. 625 ЦК України та неустойкою, він повинен був встановити дійсний розмір заборгованості, а не відмовляти у відповідних вимогах.
Отже, суд 1 інстанції не звернув уваги на вказані обставини та безпідставно відмовив у стягненні процентів, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
27 жовтня 2020 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 жовтня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Бородійчук В.Г., Василенко Л.І.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 жовтня 2020 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників про її розгляд та без виклику сторін в судове засідання.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
26.06.2008 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписав відповідну заяву №б/н, згідно якої йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому 26.06.2008 було збільшено до 29 000, 00 грн., що підтверджується довідкою, виданою АТ КБ «Приватбанк» та доданою до матеріалів справи (а.с.25).
Кредитний договір складається із анкети - заяви позичальника ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 26.06.2008, Тарифів банку, а також Умов і Правил надання банківських послуг. Крім того, ним підписана Довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до «Умов та Правил надання банківських послуг».
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п.п.3.2, 3.3 договору на підставі яких відповідач, при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативи банку.
Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua) або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком.
Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, АТ КБ «Приватбанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.
Крім того, заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Тож, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, було укладено Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до умов договору, виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання клієнта вважаються простроченими.
Відповідно до п. 5.6 договору клієнт (відповідач) доручив банку списувати з будь-якого рахунку належному клієнту відкритого в банку, в т. ч. і з карткового рахунку, грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, в т.ч. Мінімального обов'язкового платежу, якщо Мінімальний обов'язковий платіж зазначений в заяві клієнта та в Пам'ятці, а також списання помилково перерахованих сум, по яких клієнт не є належним отримувачем. Списання грошових коштів здійснюється у відповідності до встановленого законодавством порядку.
Умовами і Правилами надання банківських послуг передбачена відповідальність сторін. Відповідно до п. 8.6 «Умов і Правил надання банківських послуг» встановлено, що при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням, передбачених даним договором, більше ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Згідно з довідкою про умови з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»:
Пільговий період по карті становить - до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості);
Базова % ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) - 1,9%,
Обов'язковий щомісячний платіж - 7% від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості);
Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - пеня = пеня (1)+ пеня (2), де: пеня (1) = базова процентна ставка за договором)/ 30 нараховується за кожен день прострочення кредиту, пеня (2) - 1 % від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується один раз в місяць за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше;
Штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань - 250 грн. + 5% від суми позову.
З моменту отримання кредиту відповідач допускав порушення умов повернення грошових коштів, оскільки не здійснював платежів, передбачених договором та достатніх для погашення його договірних зобов'язань з оплати кредиту, процентів за його користування та пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до розрахунку позивача, проти якого відповідач не надав будь-яких заперечень, станом на 24.03.2020 внаслідок порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за кредитним договором б/н від 26.06.2008 та несвоєчасною сплатою належних платежів, за відповідачем утворилася заборгованість, яка складається з наступного: 14528,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6045,08 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит (відповідно до ст. 625 ЦК України); 4020,23 грн. - заборгованість за пенею, 250.00 грн. - штраф (фіксована частина); 1229,68 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до п. 5.7 «Умов і Правил надання банківських послуг» банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.
Пунктом 9.12 «Умов та Правил надання банківських послуг» передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на такий же строк.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк».
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу в частині відмовлених позовних вимог за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» не підлягає до задоволення.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у повному обсязі, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відсутності правових підстав для стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, за порушення строків виконання зобов'язань, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Зазначеним вимогам закону в частині оскарження заочне рішення суду 1 інстанції відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, 6.06.2008 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписав відповідну заяву №б/н, згідно якої йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому 26.06.2008 було збільшено до 29 000, 00 грн., що підтверджується довідкою, виданою АТ КБ «Приватбанк» та доданою до матеріалів справи (а.с.25).
Кредитний договір складається із анкети - заяви позичальника ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 26.06.2008, Тарифів банку, а також Умов і Правил надання банківських послуг. Крім того, ним підписана Довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
З довідки, наданої АТ КБ «ПриватБанк», вбачається, що ОСОБА_1 було видано кредитні картки № НОМЕР_2 терміном дії до 12/11 року, № НОМЕР_3 терміном дії до 12/11 року, № НОМЕР_4 терміном дії до 07/17 року та № НОМЕР_5 терміном дії до 01/22 року (а.с. 26).
Із Виписки за Договором вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами шляхом зняття їх з кредитної карти, здійснював платежі, а також поповнював карту (а.с. 17-24).
Відмовляючи у задоволенні стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за ст. 625 ЦК України, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що не вбачає правових підстав для задоволення цих вимог банку, оскільки вони є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не відповідають ст. 625 ЦК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків на прострочений кредит банк посилався на вимоги статті 625ЦПК України, згідно частини другої якої, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по січень 2022 року включно має право на нарахування відсотків за користування кредитом, а з 01 лютого 2022 року таке право у нього припиняється, натомість, виникає право нараховувати відсотки на підставі статті 625 ЦК України, яка застосовується як наслідок прострочення виконання грошового зобов'язання.
Нарахування ж відсотків на підставі статті 625 ЦК України до 01 лютого 2022 року можливе виключно у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, чого в даному випадку встановлено не було.
Що стосується вимоги банку про стягнення штрафів слід зазначити наступне.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
У Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем 26.06.2008 року, передбачено застосування пені та штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та строків повернення кредиту (а.с. 28).
З наданого банком Розрахунку вбачається, що у відповідача станом 24.03.2020 року була наявна заборгованість за пенею у розмірі 4020,23 грн., яка стягнута рішенням суду 1 інстанції.
Враховуючи, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, колегія суддів вважає, що вимоги банку щодо стягнення штрафів у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 682,33 грн. (процентна складова) задоволенню не підлягають.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №359/3292/13-ц, від 27 березня 2019 року у справі №333/4292/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі №130/904/16-ц.
Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог банку в частині одночасного стягнення з відповідача пені за прострочення зобов'язання у розмірі 4020,23грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 250,00грн. і штрафу (процентна складова) у розмірі 1229,68 за кредитним договором №б/н від 26.06.2008. Та на думку суду 1 інстанції з відповідача на користь позивача слід стягнути лише пеню у розмірі 4020,23грн.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до статті 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Головуючий В.О. Єльцов
Судді В.Г. Бородійчук
Л.І. Василенко