Справа №: 636/4607/16-к Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №:11-кп/818/1143/20 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст.286 КК України
26 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , без участі всіх потерпілих по справі та їхнього представника, належним чином повідомлених про розгляд справи і від яких надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 17 05 2017 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вищевказаним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зольне Жигулевського району Куйбишевської області РФ, громадянина України, росіянина, маючого вищу освіту, одруженого, працюючого провідним спеціалістом ТОВ «Карпатигаз», зареєстрованого у якості мешканця у АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України з призначенням йому покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено засудженого ОСОБА_9 від відбування основного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку у 3 (три) роки, при цьому зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу пробації, повідомляти його про зміну проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в цей орган.
Запобіжний захід стосовно засудженого ОСОБА_9 до вступу вироку у законну силу не застосовано.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати в загальній сумі 703 (сімсот три) гривні 68 копійок.
Судом встановлено, що 26 серпня 2016 року близько 09 години 30 хвилин ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по автошляху «Чугуїв-Мілове» з боку міста Чугуєва у бік міста Мілове зі швидкістю приблизно 90 км/год, в районі 17 км + 600 м грубо порушуючи вимоги п.п.10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, за якими він: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; а також, при виборі в установлених межах безпечної швидкості руху, повинен був ураховувати дорожню обстановку, особливості перевезеного вантажу і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху з подальшим виїздом на ліве узбіччя по ходу свого руху, де допустив наїзд на пішоходів, працівників філії «Нововодолазький райавтодор» ДП «Харківський облавтодор» ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які на той час проводили ремонтні роботи на вищевказаній ділянці дороги.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходи ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місті пригоди. Згідно висновків судово-медичних експертиз, причиною смерті ОСОБА_10 явилися ушкодження тіла несумісні з життям, переломи кісток, ребер, розриви внутрішніх органів, тупа травма тіла внаслідок ДТП. Причиною смерті ОСОБА_11 явилася тупа травма голови в умовах ДТП, з переломом кісток основи черепу і субарахноідальним крововиливом в праву темено-скроневу ділянку та мозочок, що потягло за собою порушення мозкового кровообігу. Причиною смерті ОСОБА_12 , також явилася тупа травма голови в умовах ДТП, з переломом кісток основи черепу і субарахноідальним крововиливом в праву скроневу область, що потягло за собою порушення мозкового кровообігу.
Потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вказані дії ОСОБА_16 судом першої інстанції кваліфіковані за ч.3 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 та середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_9 за ч.3 ст.286 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції, всупереч вимогами передбаченим ст.65 КПК України, при обранні міри покарання обвинуваченому недостатньо враховано, що оскаржуваним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, недостатньо враховано, що внаслідок скоєного правопорушення загинуло 3 особи, а ще три особи отримали середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.
На підставі викладеного вважає, що звільнення ОСОБА_9 від відбування основного покарання з іспитовим строком у 3 роки, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, які містять прохання про залишення без задоволення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду стосовно ОСОБА_9 .
Сторона захисту при цьому зазначає, що вимоги прокурора є безпідставними, оскільки при призначенні покарання ОСОБА_9 та звільняючи останнього від відбування покарання з випробуванням, судом першої інстанції було враховано: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який хоча і є тяжким злочином, але має необережну форму вини; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений і має родину, вкрай добре характеризується за місцем роботи, вперше притягується до кримінальної відповідальності, його вік та стан здоров'я; пом'якшуючі обставини, відсутність обставин, які б обтяжували покарання та той факт, що виключно всі потерпілі саме і просили не застосовувати до ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі.
Позиції учасників апеляційного провадження.
У судовому засіданні прокурор просив про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 вважали апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Потерпілі ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 про дату та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з'явилися. Будь-яких клопотань або заяв, які б перешкоджали розгляду справи, до апеляційного суду не надавали, окрім заяв про відсутність претензій до обвинуваченого та прохання розглядати справу без їх участі.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, фактичні обставини його вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, то відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Суд першої інстанції навів належне мотивування своїх висновків щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину, за який його засуджено, з якими погоджується колегія суддів.
Крім того, перевіряючи вирок в частині правильності призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, колегія суддів виходить з положень ст.65 КК України, відповідно до яких - особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Приймаючи рішення про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 при призначенні покарання положень ч.1 ст.75 КК України, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дотримався усіх вищезазначених вимог, врахувавши, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений і має родину, вкрай добре характеризується за місцем роботи та мешкання, офіційно працевлаштований по наступний час в ТОВ «Карпатигаз», обставини, що пом'якшують його покарання, а саме щире каяття у скоєному та повне добровільне відшкодування шкоди завданої абсолютно всім потерпілим, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Не залишено поза увагою суду першої інстанції і думка всіх потерпілих по справі, які просили не застосовувати до ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі.
Як встановлено колегією суддів та не спростовано прокурором, з серпня 2016 року ОСОБА_7 більше до адміністративної, кримінальної чи будь якої іншої відповідальності не притягувався.
Не було надано стороною обвинувачення і офіційних даних про порушення ОСОБА_7 обов'язків, покладених на останнього відповідно положень ст.76 КК України.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що злочин, передбачений ч.3 ст.286 КК України, є хоча і тяжким, але вчинений ОСОБА_7 з необережності, приймає до уваги відсутність претензій до обвинуваченого з боку всіх потерпілих (т.2 а.с.226-232).
Всі потерпілі по даній справі надали свою згоду на застосування до обвинуваченого вимог ст.75 КК України та підтвердили саме це, в поданих на адресу слідчого, суду першої інстанції та апеляційного суду заявах (т.3 а.с.82-86), тобто їхня позиція з цього приводу, є єдиною та послідовною.
Колегія суддів приймає до уваги і ту обставину, що обвинувачений має поважний вік, раніше не судимий, одружений, має родину, виключно позитивні характеристики за місцем роботи та проживання, офіційно працевлаштований в ТОВ «Карпатигаз» (т.3 а.с.101-102), щиро кається у вчиненні злочину, завдана шкода всім потерпілим відшкодована в позасудовому порядку повністю (т.1 а.с. 101-102).
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, на підставі усіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказах та детальному вивченні особистості обвинуваченого та його ставленні до вчиненого, враховуючи дані про відсутність претензій у потерпілих, призначив покарання, яке є необхідним та цілком достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Об'єктивних даних, які дали б можливість суду першої інстанції дійти висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах його реального відбуття покарання, з ізоляцією від суспільства стороною обвинувачення надано не було.
Крім того, згідно з положеннями ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Так, колегією суддів встановлено, що в матеріалах кримінального провадження наявний протокол допиту підозрюваного (додатковий) від 13 12 2016 року, який містить пояснення ОСОБА_7 щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення та його ставлення до події, що відбулася.
Крім того, на досудовому слідстві, в судових засіданнях, як суду першої так і апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнавав свою вину у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до смерті потерпілих та щиро розкаявся у вчиненому.
Отже, у діях обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається бажання надання допомоги органам досудового розслідування і суду та відсутність будь-яких фактів перешкоджання у встановленні істини у справі, у з'ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину.
Встановлені вище факти свідчать про необхідність визнання такої обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також встановлення істини по справі у суді, що разом з рештою позитивних відомостей про обвинуваченого та іншими пом'якшуючими обставинами, встановленими судом першої інстанції додатково мають істотний вплив на спосіб відбуття покарання обвинуваченим.
На підставі викладеного, колегія суддів, діючи в межах, передбачених положеннями ст. 404 КПК України, вважає за необхідне визнати додатковою обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та встановлення істини по справі у суді, в той час, як підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора - не знаходить.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
В порядку ч.2 ст.404 КПК України, на підставі ч.2 ст.66 КК України, визнати обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також встановлення істини по даній справі в суді.
Апеляційну скаргу прокурора, - залишити без задоволення.
Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 17 05 2017 року по справі щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч.3 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді
___________ _______________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4