08 грудня 2020 року
м. Харків
справа № 611/294/20
провадження №22-ц/818/4120/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Барвінківська центральна районна лікарня»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області, ухвалене 04 червня 2020 року у складі судді Коптєва Ю.А.,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна районна лікарня» (далі - КНП «Барвінківська ЦРЛ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 22 листопада 1982 року її було прийнято на посаду палатної медичної сестри гінекологічного відділення Барвінківської ЦРЛ. 20 квітня 1984 року вона була переведена на посаду палатної медичної сестри акушерсько-гінекологічного відділення Барвінківської ЦРЛ. Після ознайомлення з наказом №33 від 10 січня 2020 року про скорочення штату працівників (в тому числі її посади) головному лікарю КНП «Барвінківська ЦРЛ» нею було подано листа про переважне право залишення на роботі: тривалий безперервний стаж роботи на даному підприємстві - майже 38 років, проте при звільненні це не було враховано. Наказом головного лікаря КНП «Барвінківська ЦРЛ» №19-к від 06 березня 2020 року її було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, з 10 березня 2020 року. Трудову книжку було видано 25 березня 2020 року, а копію наказу про звільнення - 03 квітня 2020 року. Також позивач вказала, що їй присвоєно вищу категорію за спеціальністю сестринська справа, яку було підтверджено 17 грудня 2012 року атестаційною комісією КЗОЗ «Областна клінічна лікарня - центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф», яку 23 листопада 2017 року подовжено до 23 листопада 2022 року. Її чоловік не працює, не досяг пенсійного віку, не має заробітку, а тому вона є єдиним членом сім'ї, яка мала постійний дохід. Позивач вважає, що мала переважне право залишення на посаді з підстав, передбачених ч. 1, пунктами 2, 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, в зв'язку з чим своє звільнення вважає незаконним.
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 04 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що наданими сторонами та дослідженими в судовому засіданні доказами доведено що КНП «Барвінківська ЦРЛ» при звільненні ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України дотрималася всіх вимог трудового законодавства, оскільки скорочення чисельності та штату працівників справді відбулося і роботодавець дотримав норм законодавства щодо вивільнення працівника, відповідні дії належно задокументовано. Позивач попереджувалася за два місяці про наступне вивільнення, під час звільненні вільних посад, які могли бути їй запропоновані у лікарні не було, але згодом їй було запропоновано іншу роботу в КНП «Барвінківська ЦРЛ», на що остання згоди не надала. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимоги поновлення на роботі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Барвінківського районного суду від 04 червня 2020 року скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що в КНП «Барвінківська ЦРЛ» дійсно відбулося скорочення чисельності штату працівників. Акушерсько-гінекологічне відділення згідно нового штатного розпису залишилося в розмірі 10 штатних одиниць. В відділенні працюють медичними сестрами люди, які мають нижчий кваліфікаційний рівень і менший стаж роботи ніж позивачка, безперервний стаж роботи якої в КНП «Барвінківська ЦРЛ» становить майже 38 років; їй присвоєно вищу категорію за спеціальністю сестринська справа. Апелянт зазначила, що суд не звернув уваги на наявне у неї переважне право на залишення на роботі, оскільки вона має більш високою кваліфікацію і продуктивність праці (вона має вищу категорію за спеціальністю сестринська справа, відсутні будь-які порушення трудового законодавства, неодноразово нагороджувалася грамотами за багаторічну сумлінну працю на підприємстві), тривалий безперервний стаже роботи на даному підприємстві, в установі, організації (її безперервний стаж роботи в КНП «Барвінківська ЦРЛ» становить 37 років 3 місяці 20 днів). Проте, відділенні залишилися працювати медичні сестри, які мають значно менший стаж роботи і нижчу кваліфікацію. Але при ухвалені рішення суд зазначені обставини не врахував і постановив незаконне і не обґрунтоване рішення.
Представник КНП «Барвінківська ЦРЛ» надав відзив на апеляційну скаргу. Зазначив, що рішення суду ухвалене з дотриманням всіх норм діючого законодавства, з урахуванням всіх обставин по справі, з всебічним дослідженням всіх матеріалів та доказів, а тому є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга є такою що не підлягає задоволенню. Апелянтка не обґрунтувала, в чому саме полягає неправильне тлумачення закону або який закон не повинен був застосовуватись при ухвалені рішення, не зазначила, який саме пункт, частина, стаття закону або інший нормативно-правовий акт неправильно застосовані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. Посилання позивача на те, що судом не враховано обставини, що «в відділенні залишилися працювати медичні сестри, які мають значно менший стаж роботи і нижчу кваліфікацію», не заслуговує на увагу, оскільки судом першої інстанції під час розгляду даної справи повно і всебічно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням тих доказів, які були надані і досліджені в судовому засіданні.
Вислухавши доповідь головуючого судді, встановивши обставини справи, перевіривши зібрані по справі докази, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів та доводів відзиву на неї, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судовим розглядом установлено, що відповідно до наказу №120-к від 22.11.1982 ОСОБА_1 була прийнята на посаду палатної медичної сестри гінекологічного відділення «Барвінківської ЦРЛ». 20 квітня 1984 вона була переведена на посаду палатної медичної сестри акушерсько-гінекологічного відділення Барвінківської ЦРЛ, що підтверджується даними фотокопії трудової книжки (а.с.4).
Рішенням Барвінківської міської ради Харківської області XXXII сесії VII скликання від 24 липня 2019 року №818-VII припинено Комунальний заклад охорони здоров'я Барвінківська центральна районна лікарня в результаті реорганізації шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство «Барвінківська центральна районна лікарня» Барвінківської районної ради Харківської області (а.с.68).
Рішенням Барвінківської районної ради Харківської області XXXIII сесії VII скликання від 23 жовтня 2019 року №845-VII затверджено статут Комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна районна лікарня» Барвінківської районної ради Харківської області (а.с.67).
Згідно п. 8.3 статуту КНП «Барвінківська ЦРЛ» Барвінківської районної ради Харківської області штатну чисельність підприємства визначає керівник на власний розсуд на підставі фінансового плану підприємства, погодженого в установленому порядку з урахуванням необхідності створення відповідних умов для забезпечення належної доступності та якості медичної допомоги (а.с.64).
Відповідно наказу головного лікаря КНП «Барвінківська ЦРЛ» №23 від 02.01.2020 «Про внесення змін до штатного розпису» у зв'язку з реорганізацією з 11.03.2020 року внесені зміни до штатного розпису КНП «Барвінківська ЦРЛ», в тому числі: скорочений штатний розпис з 269,50 штатних одиниць до 218 штатних одиниць; зменшено кількість ліжок в акушерсько-гінекологічному відділенні на 8 ліжок (з 18 - до 10) (а.с.56).
Відповідно до п. 1 наказу головного лікаря КНП «Барвінківська ЦРЛ» № 33 від 10.01.2020 з 10 березня 2020 року виведено із штатного розпису 2,5 ставки посади сестри медичної палатної акушерсько-гінекологічного відділення. Згідно п. 3.10 зазначеного наказу з 10 березня 2020 року ОСОБА_1 , сестру медичну палатну акушерсько-гінекологічного відділення, скорочено (а.с.50-52).
Згідно акту №1 від 10 січня 2020 року, складеного та підписаного працівниками КНП «Барвінківська ЦРЛ», ОСОБА_1 ознайомлена з текстом наказу №33 від 10.01.2020 «Про зміни штатного розпису», від підпису про ознайомлення відмовилась (а.с.49).
У штатному розписі КНП «Барвінківська ЦРЛ» з 11.03. 2020 року посада «сестра медична палатна акушерсько-гінекологічного відділення» відсутня (а.с.47 - 58).
Згідно наказу головного лікаря КНП «Барвінківська ЦРЛ» №19-к від 06 березня 2020 року, ОСОБА_1 , сестру медичну палатну акушерсько-гінекологічного відділення, звільнено у зв'язку зі скороченням штату, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.45).
При ухваленні судового рішення судом першої інстанції враховано, що згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства (ч. 1 ст. 43 КЗпП України).
Згідно протоколу №1/1 засідання профспілкового комітету КНП «Барвінківська ЦРЛ» від 08 січня 2020 року, профспілковий комітет при розгляді наказу головного лікаря КНП «Барвінківська ЦРЛ» «Про зміни штатного розкладу» порушень діючого законодавства не виявив (а.с. 53).
Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Листом від 28.01.2020 № 67 адміністрація КНП «Барвінківська ЦРЛ» повідомила ОСОБА_1 про відсутність у лікарні станом на 10.01.2020 року будь - яких вакансій, А отже і відсутності можливості запропонувати їй іншу роботу відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України ( а.с. 8).
Вже після звільнення листами № 163 від 07.04.2020 та №175 від 14.04.2020 ОСОБА_1 та було запропоновано зайняти вакантну посаду «сестри медичної палатної педіатричного відділення» в зв'язку з переважним правом на прийняття на роботу. Позивача запрошено 13.04.2020 та 17.04.2020 на протязі дня з'явитись до відділу кадрів підприємства для працевлаштування (а.с. 35 - 40).
Як вбачається з письмового відзиву на позовну заяву, а ні 13, а ні 17 квітня 2020 року ОСОБА_1 до відділу кадрів КНП «Барвінківська ЦРЛ» для працевлаштування не з'явилась (а.с. 28). Доказів протилежного позивачем надано не було.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 та ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Висновок суду першої інстанції, що коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду, відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі №519/161/16-ц.
Доводи позивача про її переважне право на продовження роботи при звільненні спростовуються матеріалами справи.
Встановивши, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату працівників, позивача було попереджено про наступне вивільнення за два місяці, відсутність вакантних посад відповідних кваліфікації позивача, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд правомірно відхилив доводи ОСОБА_1 щодо порушення її переважного права залишення на роботі при звільненні зі скороченням штату, передбаченого ст. 42 КЗпП України, оскільки цим правом наділені працівники, які займають однакові посади, посада ж сестри медичної палатної акушерсько-гінекологічного відділення була виведена із штатного розпису КНП «Барвінківська ЦРЛ» в зв'язку з реорганізацією підприємства. Вільних посад, які б відповідали кваліфікації позивача, на момент її звільнення не було. Доказів, які б свідчили про зворотнє, апелянтом не наведено.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку.
Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про поновлення на роботі та похідних від неї вимог про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам закону. Судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 своєчасно була повідомлена про наступне вивільнення, у неї було відсутнє переважне право на залишення на роботі з огляду на відсутність в установі вакантних посад відповідних її кваліфікації, скорочення посади позивача входило до виключної компетенції медичної установи та є його правом, профспілковою організацією при розгляді наказу головного лікаря КНП «Барвінківська ЦРЛ» «Про зміни штатного розкладу» порушень діючого законодавства не виявлено. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують, тому підстави для її задоволення вістуні. а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Рішення суду належить залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 04 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку визначеному ст. 389 ЦПК України.
Повний текст рішення складений 08 грудня 2020 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук