Постанова
Іменем України
07 грудня 2020 року
м. Харків
справа №638/2376/19
провадження №22-ц/818/4165/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Тичкової О.Ю.,
суддів - Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
сторони справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалене 09 червня 2020 року у складі судді Рибальченко Л.М.,
20 лютого 2019 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (надалі КП «ХТМ») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 вартості спожитої теплової енергії у період з 01.03.2017 року по 31.12.2018 рік в сумі 58078,63 грн., суми інфляційних витрат - 302,77 грн., суми трьох відсотків річних - 145,20 грн. та судового збору у розмірі 1921 грн. (а.с. 5).
Позов мотивований тим, що відповідач є власником нежитлового приміщення 1-го поверху №№I, 1, 2, 3 в літ. «Б-1», загальною площею 65,3 кв.м, яке розташоване в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ( надалі Нежитлове приміщення); користується тепловою енергією, яку КП «ХТМ» подає в нежитлове приміщення, що підтверджується актами про підключення та відключення опалення у житловому будинку по АДРЕСА_1 , №173/11573 від 20.10.2016 року, №173/13633 від 03.04.2017 року, №173/16318 від 27.10.2017 року, №173/17914 від 10.04.2018 року, №173/19068 від 14.11.2018 року. У період з 01.03.2017 року по 31.12.2018 року у відповідача утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 58078,63 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь. Також позивач простить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат - 302,77 грн., суму трьох відсотків річних - 145,20 грн. та судовий збір у розмірі 1921 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 червня 2020 року позовні вимоги КП "ХТМ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені.
Рішення суду мотивоване тим, що житловий будинок в якому знаходяться Нежитлове приміщення оснащений централізованою системою теплопостачання. КП "ХТМ" є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання будинку, подає теплову енергію в указаний житловий будинок. Згідно з нормами чинного законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Судом відхилені доводи відповідача про відсутність її обов'язку сплачувати за спожиту теплову енергію через некористування такими послугами, оскільки відповідачем не було надано доказів дотримання процедури відключення мереж центрального опалення, що встановлена Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання. Судом встановлено, що в період з 01.03.2017 року по 31.12.2018 року позивач надавав послуги з постачання теплової енергії на потреби опалення нежитлового приміщення в сумі 58078,63 грн., що відповідачкою не оплачені. Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому на боржників, зокрема, покладено обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку, що на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, в зв'язку з чим визнав правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості із урахуванням 3% річних від простроченої суми та індексу інфляції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та відмовити КП «ХТМ» в задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог і помилково визначив, що відповідач самовільно від'єдналась від теплових мереж ХТМ, оскільки нею не були надані необхідні документи на відокремлення від теплової мережі ХТМ. Згідно ст. 31 ЗУ «Про теплопостачання» №2633-ІУ від 2 червня 2005 року, при виявленні, зокрема, самовільного відключення, інспектором держенергонагляду складається протокол, який разом з поясненнями керівника чи іншої відповідальної особи передається особам, уповноваженим розглядати такі справи. Такий протокол позивачем до суду не поданий. У зв'язку із чим обов'язок доведення обставин, на які посилається позивач, необгрунтовано перекладений судом на відповідача. Суд помилково прийняв в якості доказів по справі надані позивачем акти про підключення та відключення та акти звіряння, оскільки такі документи мають бути підписані обома сторонами. Ніяких розрахунків спожитої енергії, ні інструментальних замірів суду надано не було. Суд безпідставно відхилив клопотання відповідачки про залучення спеціаліста, про проведення виїзного засідання суду у належному їй приміщенні ; про доручення КП «ХТМ» провести обстеження приміщення на предмет споживання послуг ХТМ та помилково виходив з твердження КП «ХТМ» про надання ним теплової енергії до будинку в якому розташоване належне відповідачці приміщення. Оскільки ХТМ не були надані суду ліцензії на генерацію, транспортування, розподіл теплової енергії, а також рішення міськвиконкому на під'єднання цього будинку до теплових мереж. Наявність у КП «ХТМ» персональних даних відповідачки порушує її права на захист цих даних, оскільки вона жодних договорів з позивачем не укладала, згоду на розповсюдження чи обробку її персональних даних не давала. Посилаючись на ст. 24 ЗУ «Про теплопостачання» апелянт вказує, що в якості постачальника вона обрала «Харенерго» і користується електричним опаленням. Законом України «Про захист прав споживачів» забороняється нав'язування товарів чи послуг.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення 1-го поверху №№ I, 1, 2, 3 в літ. «Б-1» загальною площею 65,3 кв.м., яке розташоване в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Викладене підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, на час виникнення спірної заборгованості регулювалися Законом України № 1875-ІV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон №1875-ІV), що діяв на час виникнення спірних правовідносин.
Статтею 3 цього Закону визначені предмет його регулювання і суб'єкти у сфері житлово-комунальних послуг. Так, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Згідно пункта 1 частини 1 статті 13 Закону №1875-ІV, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону №1875-ІV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 1875-ІV передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За визначенням, наданим у пункті першому статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов'язання, зокрема, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.
Матеріали справи свідчать про те, що належні відповідачу нежитлові приміщення, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 обладнані системою опалення, яка є єдиною із системою опалення будинку, що підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об'єкта від 27.03.2017 №173/3172 та актом переддоговірного обстеження від 30.05.2017 (а.с. 11,12).
Як свідчать акти підключення споживача до джерела теплової енергії від 20.10.2016 №173/11573, від 27.10.2017 №173/16318, від 14.11.2018 №173/19068 та акти відключення споживача від джерела теплової енергії від 03.04.2017 №173/13633, від 10.04.2018 №173/17914 житловий будинок АДРЕСА_1 в указані періоди підключався до центрального опалення та відповідно відключався в неопалювальний період, а отже, і нежитлові приміщення відповідача також були підключені до центрального опалення. ОСОБА_1 споживала послуги з опалення, оскільки система опалення відповідача єдина із системою опалення вказаного житлового будинку.
За період з 01.03.2017 по 31.12.2018 ОСОБА_1 має заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 58078,63 грн. Вказана сума розрахована у відповідності з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 України 244-94 з урахуванням теплового навантаження.
Правочином відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину встановлена ст. 204 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися налжним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Посилання ОСОБА_1 на те, що договору між сторонами на отримання послуг від КП «ХТМ» не укладалося, не приймаються до уваги колегією суддів виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо, особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму грошей або інше), що засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Це випливає також з положення ст. 11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов'язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дій громадян.
Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року №6-2951цс15.
Суд відхиляє доводи апелянта щодо відсутності підключення нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого вона є, на момент купівлі до теплової мережі, виходячи з наступного.
Згідно пункту 7 договору купівлі-продажу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харелітбуд» (Продавець) і ОСОБА_1 (Покупець) 20 серпня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за №2762, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною Л.П., Продавець в особі генерального директора засвідчив, що нежитлові приміщення 1-го поверху №65-:-70, загальною площею 46,7 кв.м, що розташовані в житловому будинку літ. «А-9», за адресою: АДРЕСА_1 , самовільних переобладнань не має.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначена Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року №169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 серпня 2019 р. за №982/33953.
Згідно пункту 2 розділу І цього Порядку, його дія поширюється на споживачів, виконавців комунальної послуги з постачання теплової енергії, виконавців комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, операторів зовнішніх інженерних мереж, органи місцевого самоврядування.
Відповідно до Розділу ІІ указаного Порядку рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) (далі - ЦО) та/або системи (мережі) постачання гарячої води (далі - ГВП) приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія).
Власник (співвласники) будівлі, в тому числі житлового будинку, подає (подають) до органу місцевого самоврядування заяву про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП, яка складається в довільній формі, із зазначенням причини відключення, а також інформацію про намір влаштування в будівлі систем індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання). Для багатоквартирного будинку до заяви додатково додається протокол зборів співвласників багатоквартирного будинку (витяг із протоколу) про ухвалене співвласниками рішення про відключення будинку від ЦО та/або ГВП та зазначаються особи, уповноважені представляти інтереси співвласників у вирішенні питань щодо відключення багатоквартирного будинку.
Комісія приймає рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП та надає пропозиції щодо типу системи індивідуального чи автономного теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання), яку можна встановити в будівлі після відключення.
Комісія передає рішення до органу місцевого самоврядування протягом п'яти робочих днів із дня його прийняття. Копія рішення Комісії надається заявникові.
Орган місцевого самоврядування на найближчому засіданні за участі заявника чи його уповноваженого представника приймає відповідно до законодавства рішення щодо відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від ЦО та/або ГВП з урахуванням рекомендацій Комісії. Копія рішення органу місцевого самоврядування надається заявникові.
Для відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, власник (співвласники) забезпечує розроблення проєкту відключення будівлі від ЦО та/або ГВП, який має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил, і проєкту системи індивідуального чи автономного теплопостачання будівлі, який розробляється з урахуванням схеми теплопостачання населеного пункту та має відповідати вимогам чинних державних будівельних норм та правил.
Відключення будівлі від ЦО та/або ГВП здійснюється виконавцем відповідної комунальної послуги, або оператором зовнішніх інженерних мереж, якщо він не є виконавцем комунальної послуги, або залученим власником (співвласниками) суб'єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, з обов'язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, в присутності виконавця відповідної комунальної послуги після отримання рішення органу місцевого самоврядування, що дозволяє відключення такої будівлі.
Після виконання робіт із відключення будівлі від ЦО та/або ГВП складається акт про відключення будівлі, в тому числі житлового будинку, від зовнішніх інженерних систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води - по одному примірнику для власника/представника співвласників та кожного виконавця відповідної комунальної послуги, а також для оператора зовнішніх інженерних мереж або іншого суб'єкта господарювання (у разі їх залучення відповідно до пункту 10 цього розділу). Такий акт підписується усіма присутніми під час відключення сторонами: власником/представником співвласників та кожним виконавцем відповідної комунальної послуги, а також оператором зовнішніх інженерних мереж або іншим суб'єктом господарювання (у разі їх залучення).
Після підписання акта виконавець відповідної комунальної послуги повідомляє власника (співвласників) про перегляд умов або розірвання договору про надання відповідної комунальної послуги.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
ОСОБА_1 не надані докази дотримання встановленої Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води процедури відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Відповідно до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 27 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання позивачем послуг з централізованого опалення відповідачем суду не надано, факт ненадання або неналежного надання цих послуг визначеним законодавством способом не зафіксований.
Cудом обґрунтовано відхилені доводи ОСОБА_1 щодо придбання Нежитлового приміщення у стані не було підключеному до централізованої теплової мережі, осільки згідно договору купівлі-продажу вказаних Нежитлового приміщення, останнє не має самовільних переобладнань (а.с.74). Докази здійснення переобладнання теплової мережі у встановленому законом порядку попереднім власником Нежитлових приміщень суду першої та апеляційної інстанції надані не були.
Оскільки ОСОБА_1 не довела факту не отримання послуг КП «ХТМ» або отримання таких послуг неналежної якості, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність у відповідачки обов'язку сплачувати за надані КП «ХТМ» послуги у визначеному позивачем обсязі.
Згідно з наданим КП «ХТМ» розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за отримані послуги за період з 01.03.2017 по 31.12.2018 складає 58078,63 грн (а.с. 6).
З урахуванням положень частини 2 статті 625 ЦК України вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості із урахуванням 3% річних від простроченої суми в розмірі 145,20 грн. та індексу інфляції в розмірі 302,77 грн. також є правомірними.
З огляду на вищевикладене судова колегія вважає що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, застосував до них норми матеріального права, що їх регулюють та зробив законний та обґрунтований висновок про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку не спростовують, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду належить залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках, встановлених частиною третьою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 07 грудня 2020 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук