Справа № 161/19192/19 Провадження №11-кп/802/855/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.296 КК УкраїниДоповідач: ОСОБА_2
02 грудня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
законного представника - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
представника служби у справах дітей - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12019030130000841 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч.2 ст.186 КК України та ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України
Даним вироком неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гаразджа Луцького району Волинської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.296 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 105 КК України звільнено неповнолітнього ОСОБА_7 від призначеного покарання, застосувавши відносно нього примусові заходи виховного характеру, передбачені ст.105 ч.2 п.3 КК України у виді передачі неповнолітнього ОСОБА_7 під нагляд матері ОСОБА_8 до досягнення ним повноліття строком на 1 (один) рік, але не пізніше 26 травня 2021 року.
неповнолітнього ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Гаразджа Луцького району Волинської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.296 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 105 КК України звільнено неповнолітнього ОСОБА_13 від призначеного покарання, застосувавши відносно нього примусові заходи виховного характеру, передбачені ст.105 ч.2 п.3 КК України у виді передачі неповнолітнього ОСОБА_13 під нагляд матері ОСОБА_14 строком на 1 (один) рік.
неповнолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Гаразджа Луцького району Волинської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, засуджено:
- за ст.185 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
-за ст.186 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
-за ст.296 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців;
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим, остаточно призначено покарання неповнолітньому ОСОБА_11 до відбуття у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
неповнолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Небіжка Ківерцівського району Волинської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_3 , раніше не судимого, засуджено:
- за ст.186 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
- за ст.296 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців;
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворо покарання більш суворим, остаточно призначено покарання неповнолітньому ОСОБА_12 до відбуття у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст.ст.75,76, 104 КК України звільнено неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від відбуття призначеного ним покарання, якщо вони протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
Цивільний позов неповнолітнього потерпілого ОСОБА_15 до неповнолітніх ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з законного представника неповнолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_8 в корить неповнолітнього потерпілого ОСОБА_15 матеріальну шкоду в сумі 1707,47 (одна тисяча сімсот сім гривень сорок сім) копійок.
Стягнуто з законного представника неповнолітнього ОСОБА_11 - ОСОБА_16 в корить неповнолітнього потерпілого ОСОБА_15 матеріальну шкоду в сумі 1707,47 (одна тисяча сімсот сім гривень сорок сім) копійок.
Стягнуто з законного представника неповнолітнього ОСОБА_12 - ОСОБА_16 в корить неповнолітнього потерпілого ОСОБА_15 матеріальну шкоду в сумі 1707,47 (одна тисяча сімсот сім гривень сорок сім) копійок.
Вироком вирішено питання про судові витрати, речові докази та арештоване майно.
Згідно вироку суду неповнолітні обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , 28.07.2019 р., близько 23:30 год., діючи в групі між собою, перебуваючи на території рекреаційної зони «Діброва», що розташована за адресою: с. Гаразджа, вул. Лісова Луцького району Волинської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства та існуючих в суспільстві загальновизнаних правил поведінки і норм моралі, демонструючи зневажливе ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокій та відпочинок громадян, що супроводжувалось особливою зухвалістю, з метою самоутвердження за рахунок приниження іншої особи, безпричинно розпочали конфлікт із раніше не знайомими неповнолітнім ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , під час якого неповнолітній обвинувачений ОСОБА_12 наніс два удари кулаком правої руки в обличчя неповнолітньому ОСОБА_15 , який відразу, після цього, втік із місця події. В цей же час, неповнолітні обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , підтримуючи хуліганські дії неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_12 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до громадського порядку та існуючих в суспільстві загальновизнаних правил поведінки і норм моралі, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокій та відпочинок громадян, що супроводжувалось особливою зухвалістю, з метою самоутвердження за рахунок приниження інших осіб, безпричинно нанесли неповнолітньому ОСОБА_17 числені удари кулаками рук та ногами по різних частинах тіла потерпілого. Після цього, неповнолітній потерпілий ОСОБА_15 , з метою захисту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_17 , якому неповнолітні обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 заподіювали удари, повернувся до місця події та став здійснювати активний спротив нападникам. В цей час неповнолітній обвинувачений ОСОБА_13 , продовжуючи свої хуліганські дії, діючи з особливою зухвалістю, кинув дерев'яну палицю, яку виламав з паркану, в сторону неповнолітнього потерпілого ОСОБА_17 , який спільно з неповнолітнім потерпілим ОСОБА_15 намагався за допомогою велосипеду втекти з місця події, та влучив у велосипед, завдавши механічні пошкодження, які перешкодили подальшому руху, в результаті чого неповнолітній потерпілий ОСОБА_17 залишився на місці, а неповнолітній потерпілий ОСОБА_15 втік з місця події. Після цього, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_13 , продовжуючи свої злочинні дії, дерев'яною палицею, яку підняв на місці події, наніс один удар по голові та один удар по спині неповнолітнього потерпілого ОСОБА_17 ..
Внаслідок вищевказаних протиправних дій неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , неповнолітньому потерпілому ОСОБА_17 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, обширної гематоми та саден в ділянці правої вушної раковини, підшкірної гематоми на волосистій частині голови, саден та підшкірної гематоми в ділянці грудної клітки справа, підшкірних гематом в ділянці верхніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичного експерта № 519 від 13.08.2019 р., за ступенем тяжкості струс головного мозку відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, оскільки для його лікування необхідний час більше шести діб, підшкірні гематоми та садна за ступенем тяжкості вілносяться до легких тілесних ушкоджень.
Крім того, неповнолітні обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , 28.07.2019 р., близько 23:40 год., за попередньою змовою між собою, діючи умисно, з корисливих мотивів, керуючись метою викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, відкрито викрали, належний неповнолітньому потерпілому ОСОБА_17 мобільний телефон марки «Xiaomi Mi A2», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , чорного кольору, вартість якого згідно висновку експерта № 519 від 30.08.2019 р. становить 1706,67 грн., в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, на балансу якої знаходились грошові кошти в сумі 3 грн. та сім-картка мобільного оператора ПрАТ «Київстар», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, на балансовому рахунку грошових коштів не було та портативний зарядний пристрій «Xiaomi», білого кольору, ємністю 20 000 mAh з наклейками, вартість якого становить 333,33 грн.,а також USB кабель micro USB, довжиною 1 м., вартість якого становить 50 грн., які із рук та відповідно кишень неповнолітнього потерпілого ОСОБА_17 , вирвав неповнолітній обвинувачений ОСОБА_11 , чим заподіяли неповнолітньому потерпілому ОСОБА_17 матеріальну шкоду на загальну суму 2093 грн..
Також, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_11 , 28.07.2019 р., близько 23:45 год., перебуваючи на території рекреаційної зони «Діброва», що по вул. Лісовій в с. Гаразджа Луцького району Волинської області, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи при цьому протиправність своїх дій, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що неповнолітній потерпілий ОСОБА_15 загубив свій мобільний телефон втікаючи від злочинців та достовірно знаючи про його власника, умисно, повторно, таємно викрав чуже майно, а саме мобільний телефон марки «Apple Iphone 6», ІМЕІ: НОМЕР_3 , сірого кольору, вартість якого згідно висновку експерта № 519 від 30.08.2019 р. становить 3467 грн., в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора ПрАТ «ВФ України», яка матеріальної цінності для потерпілого не становить, на балансовому рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 4 грн., чим спричинив неповнолітньому потерпілому ОСОБА_15 матеріальну шкоду на загальну суму 3471 грн.
В поданій апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинувачених, вказує, що апеляційна скарга подається у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, неправильно витлумачивши ст.105 КК України, що суперечить її точному змісту. Вказує, що при звільненні неповнолітнього від покарання із застосуванням заходів виховного характеру відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України, суд постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та, керуючись ст. 105 КК України звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру, застосовуючи примусові заходи виховного характеру. Просить вирок змінити, виключивши з вироку рішення про призначення неповнолітнім ОСОБА_7 , ОСОБА_13 за ч.2 ст.296 КК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги, прокурора, яка апеляційну скаргу підтримала, обвинуваченого, їх законного представника та захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги, представника служби у справах дітей, яка апеляційну скаргу прокурора підтримала, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 та ОСОБА_13 у вчиненні за вказаних у вироку обставин кримінального правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних і розглянутих доказів, яким дана правильна юридична оцінка, що ніким з учасників судового провадження не оспорюється.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що внаслідок неправильного тлумачення кримінального закону місцевий суд безпідставно призначив обвинуваченим покарання, оскільки заходи примусу до неповнолітніх, які звільняються від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру на підставі положень ст. 105 КК України не застосовуються, є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 105 КК України, неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
Системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання (ч. ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), «звільнення від відбування покарання» ( ст. ст. 75, 79, 104 КК України), «звільнення від призначеного покарання» (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання із застосуванням інших заходів примусу слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому.
Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням заходів виховного характеру, відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України, постановляє вирок, яким визначає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині, керуючись ст. 105 КК України, звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру та застосовує примусові заходи виховного характеру.
Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру на підставі ч. 1 ст. 105 КК України є безумовним, тобто неповнолітній звільняється остаточно, безповоротно; його звільнення не залежить від подальшої поведінки особи після ухвалення рішення про звільнення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про неправильність призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 296 КК України у виді одного року позбавлення волі та ОСОБА_13 покарання за ч. 2 ст. 296 КК України у виді одного року шести місяців, і з врахуванням положень п. 4 ст. 409 КПК України, згідно яких неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, до яких, віднесено і застосування закону, який не підлягає застосуванню, є підставою для зміни судового рішення. А тому вирок стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_13 в частині призначення покарання підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 409 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2020 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_13 в частині призначення покарання змінити.
Виключити з вироку рішення про призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 296 КК України у виді одного року позбавлення волі та ОСОБА_13 покарання за ч. 2 ст. 296 КК України у виді одного року шести місяців позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: