Справа №:755/8571/19
Провадження №: 2/755/3676/20
"04" грудня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Міроненко С.П.,
представника позивача - ОСОБА_4
представника відповідача - Ішутко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представників сторін заявлених в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» про визнання майнових прав на об'єкти незавершеного будівництва, -
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «КДС ІНВЕСТ» про визнання майнових прав на об'єкти незавершеного будівництва.
04.12.2020 року до суду надійшли додаткові пояснення сторони позивача, у яких представник позивача просить прийняти додаткові пояснення до розгляду та приєднати їх до матеріалів справи, визнати поважними причини неподання доказів разом із заявами по суті справи та поновити строк на їх подання, а також приєднати до матеріалів справи письмові докази.
Вказані вимоги мотивовано тим, що ухвалою суду від 09.10.2020 року на стадії судового розгляду було задоволено клопотання сторони відповідача та приєднано до матеріалів справи експлікації поповерхових планів 1-го поверху «Офісні приміщення» та 2-го поверху. Оскільки вказані докази було приєднано вже після виступу представника позивача зі вступним словом у позивача виникла необхідність у наданні додаткових пояснень із залученням до матеріалів справи нових доказів щодо спростування тверджень відповідача із залученням з боку сторони відповідача нових доказів. Від ДП «Бюро технічної інвентаризації» було отримано дублікати технічних паспортів на багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 13.04.2017 року (секції 4, 5), копію акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №0000004 та копію довідки щодо показників на житловий, громадський чи виробничий будинок, господарські будівлі, захисні споруди. Вказані докази не перебували у розпорядженні позивача раніше і їх отримання було обумовлено прийняттям судом доказів сторони відповідача на стадії судового розгляду, тож встановлений ст. 83 ЦПК України пропуск строку на подання доказів стороною позивача відбувся з поважної причини і за наведених обставин необхідним є дотримання судом принципів рівності учасників процесу та змагальності сторін.
04.12.2020 року до суду надійшло також клопотання представника відповідача про приєднання доказів, у якому представник просить приєднати до матеріалів справи копію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення за ст. 15, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 357, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України від 20.11.2020 року №20/11/2020/10 та копію талону-повідомлення єдиного обліку №81422 від 02.12.2020 року.
Клопотання мотивовано тим, що у відповідача відсутні примірники Додаткової угоди №1 від 23.11.2018 року та №2 від 29.11.2018 року до Договору від 17.07.2017 року №152/1-2/6, а також примірники договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири від 29.11.2018 року №168/4/2/94 та №169/5/2/145. Про існування цих правочинів відповідач дізнався після отримання їх копій разом з позовною заявою. З огляду на вказане відповідач вважає зазначені правочини такими, що мають ознаки підробки та укладені напередодні подання позовної заяви за попередньою змовою позивача з колишнім учасником відповідача ОСОБА_2 та колишнім директором відповідача ОСОБА_3 , з метою незаконного заволодіння майном відповідача. Враховуючи викладене відповідач 20.11.2020 року звернувся Дніпровського управління поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення і, на думку сторони відповідача, зазначені обставини стосуються безпосередньо предмету спору, тому виникла необхідність у приєднанні вказаних документів до матеріалів справи. Відповідач був позбавлений можливості надати ці документи разом з відзивом на позовну заяву, оскільки таких документів раніше не існувало та вони були створені 20.11.2020 року і 02.12.2020 року відповідно, що унеможливлювало їх подання на стадії підготовчого засідання.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені у його додаткових поясненнях, просить ці вимоги задовольнити і додатково посилається на те, що в минулому судовому засіданні було оголошено перерву саме у зв'язку із залученням до матеріалів справи нових доказів сторони відповідача і на цій підставі судом було оголошено перерву для надання стороні позивача строку на підготовку своєї правової позиції з приводу нових доказів. Стосовно клопотання представника відповідача про приєднання доказів представник позивача заперечує проти його задоволення посилаючись на те, що такі документи не мають відношення до предмету спору і відповідач мав можливість звернутись із відповідною заявою до правоохоронних органів і раніше та подати ці звернення до суду в межах проведення підготовчого засідання у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги свого клопотання про приєднання доказів з підстав викладених у ньому, просить клопотання задовольнити, а стосовно приєднання до матеріалів справи документів наданих стороною позивача представник відповідача не заперечує, у разі якщо цих доказів дійсно раніше не було.
Суд, вивчивши зміст додаткових письмових пояснень сторони позивача та клопотання сторони відповідача, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що вимоги додаткових пояснень та клопотання про приєднання доказів підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 6 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Згідно ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За змістом ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Судом встановлено, що подання стороною позивача додаткових письмових пояснень та разом із ними нових доказів фактично було спричинене попереднім задоволенням судом клопотання сторони відповідача про приєднання нових доказів у зв'язку із чим позивач отримав нові докази та письмово виклав свою позицію з приводу посилань відповідача на те, що на час укладення з позивачем договорів купівлі-продажу, майнових прав на такі об'єкти у відповідача не було.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог викладених у додаткових поясненнях представника позивача для забезпечення справедливого розгляду справи, що включає у себе необхідність встановлення всіх обставин справи та повноту судового розгляду.
Також, задоволення вимог додаткових пояснень сторони позивача в даному випадку необхідне для забезпечення рівності учасників процесу перед законом та судом, забезпечення судом дотримання принципу змагальності сторін, тому також керуючись принципами верховенства права, пропорційності, об'єктивності та неупередженості, суд дійшов висновку про задоволення вимог додаткових письмових пояснень представника позивача.
Крім того, суд вважає за необхідне задовольнити й клопотання представника відповідача про приєднання доказів.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
У відповідності до положень ч. 10 ст. 83 ЦПК України, представник відповідача подав докази, які не були додані до відзиву на позовну заяву, через канцелярію суду з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Вирішуючи клопотання представника відповідача, суд звертає увагу, що положеннями ч. 8 ст. 83 ЦПК України не передбачено надання судом оцінки обґрунтуванню неможливості подання доказів у передбачений строк. Вказаною нормою встановлено лише необхідність наявності обґрунтування неможливість подання особою доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. При цьому, у змісті клопотання наявне обґрунтування неможливості подання доказів у встановлений законом строк із посиланням на те, що такі документи були створені лише 20.11.2020 року та 02.12.2020 року відповідно.
Крім того, за змістом ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішенням ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил'єс проти Іспанії»).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).
Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ураховуючи наведені положення ст. 83 ЦПК України, норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідну практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання представника відповідача, оскільки таке відповідає положенням ст. 83 ЦПК України та сприятиме дотриманню принципів доступу до правосуддя і уникненню надмірного формалізму при здійсненні права на справедливий суд.
Стосовно заперечень представника позивача щодо задоволення клопотання сторони відповідача суд зауважує, що на даній стадії не здійснюється оцінка поданих документів на їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а вирішується лише питання щодо можливості приєднання документів до матеріалів справи, натомість під час дослідження письмових доказів у відповідності до положень ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 10, 11, 12, 83, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника позивача - задовольнити.
Прийняти додаткові пояснення представника до розгляду та приєднати їх до матеріалів справи.
Визнати поважними причини неподання доказів разом із заявами по суті справи, поновити строк на їх подання та приєднати до матеріалів справи документи подані із додатковими поясненнями представника позивача, які зареєстровано судом 04.12.2020 року за №77717.
Клопотання представника відповідача - задовольнити.
Приєднати до матеріалів справи документи подані із клопотанням представника відповідача про приєднання доказів, яке зареєстровано судом 04.12.2020 року за №77716.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 07.12.2020 року.
Суддя -