Справа № 638/4256/18
Провадження № 1-кп/638/363/20
08 грудня 2020 року Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , розглянувши матеріали кримінального провадження № 12015220470005984 від 27 листопада 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, та № 12018220830000043 від 02 лютого 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України,-
встановив:
В моє провадження 07 грудня 2020 року надійшли вказані кримінальні провадження. Вказані кримінальні провадження передані фактично, проте відповідно до розпорядження від 07 грудня 2020 року № 02-06/1269 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями кримінального провадження відносно « ОСОБА_2 у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України».
Під час вивчення вказаних кримінальних проваджень з'ясовано, що 03 квітня 2018 року до Дзержинського районного суду міста Харкова надійшло кримінальне провадження №12018220830000043 від 02 лютого 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України.
31 жовтня 2018 року до суду надійшов обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12015220470005984 від 27 листопада 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України.
В матеріалах кримінального провадження ( т.с.1 а.с.72,73) містяться два аркуші паперу з надрукованим текстом під назвою ухвала, якою вирішено питання об'єднання вказаних кримінальних проваджень. Проте вказана ухвала не підписана суддею ОСОБА_3 . Тому у суду певні сумніви в легітимності вказаної ухвали.
Відповідно до розпорядження від 04 серпня 2020 року № 02-06/784 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями кримінального провадження відносно « ОСОБА_2 у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 КК України». Тобто в провадження судді ОСОБА_4 надійшли частково кримінальні провадження.
Натомість на разі в моє провадження передані матеріали кримінального провадження частково та неналежним чином оформлені.
Протягом всього часу розгляду справа не була у належний спосіб об'єднана та у належний спосіб розподілена між суддями, що є порушенням ст. 35 КПК України. Про що свідчить не підписана ухвала суду та зміст розпоряджень про її розподіл між суддями.
Як регламентує стаття 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанції.
В силу частин 1, 3 статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
При всіх детально вивчених обставинах, а також з метою економії процесуального часу, заявлю самовівід.
Дослідивши матеріали заяви, та враховуючи наявність обставин, передбачених ст. 75 КПК України, суд вважає, що заява про самовідвід судді ОСОБА_1 - є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положення статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», якою визначено дві вимоги щодо безсторонності суду: по-перше бути об'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву в його безсторонності.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Зазначену позицію Європейського суду підтримала і колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у справі №5-15п12.
Також, у рішеннях «Білуха проти України» від 09.11.2006 року, «Ветштайн проти Швейцарії» від 28.10.1998 року ЄСПЛ наголошує, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
За пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Суддя під час здійснення судочинства зобов'язаний бути неупередженим та незалежним, не повинен виявляти будь-якої упередженості та особистих переконань керуватися під час прийняття рішення лише вимогами закону та фактами, які ним встановлені.
Окремо необхідно зазначити про неналежність оформлення переданого матеріалу, він навіть не прошитий, в порушення вимог чинного законодавства, хоча перебував у провадженні суддів тривалий час. Вказаний матеріал у такому вигляді буде переданий для подальшого розгляду іншому складу суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. 35, 75, 80-82, 370-372КПК України, суддя, -
постановив:
Відвести суддю ОСОБА_1 від участі при розгляді кримінального провадження № 12015220470005984 від 27 листопада 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, та № 12018220830000043 від 02 лютого 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.2 ст. 185 КК України.
Передати вказані кримінальні провадження до канцелярії суду для визначення іншого складу суду у порядку, встановленому ст. 35 КПК України
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення. Передбачене ч.1 ст. 392 КПК України.
Головуючий: ОСОБА_1