Справа № 559/2498/20
Номер провадження 3/559/1200/2020
08 грудня 2020 року місто Дубно Рівненська область
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ралець Р.В. розглянувши матеріали, які надійшли від Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , жит. АДРЕСА_1 , за ст.44-3 КУпАП, -
До Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП.
01.12.2020 згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, матеріали на розгляд передано судді Ралець Р.В.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №288401 від 12.10.2020, 12.10.2020 близько 11 год. 30 хв. в с.Малі Сади по вул..Дубенська, 9а, Дубенського району ОСОБА_1 , яка є продавцем магазину, перебувала без захисної маски та без рукавичок, здійснювала прийом відвідувачів, чим порушила вимоги постанови КМУ №641. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 44-3 КУпАП.
Перевіривши матеріали про адміністративне правопорушення, вважаю, що вони підлягають поверненню до правоохоронного органу, яким складений даний протокол, з наступних підстав.
21 листопада 2020 року набрав чинності Закон України від 06 листопада 2020 року № 1000-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі Закон № 1000-ІХ), відповідно яким статтю 44-3 доповнено частиною другою такого змісту:
«Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Даним Законом внесені зміни і до ст. ст. 219, 222 КУпАП, за змістом яких до компетенції органів Національної поліції та Виконавчих комітетів (виконавчі органи) сільських, селищних, міських рад віднесено розгляд справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
У відповідності до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушила вимоги постанови КМУ №641 від 22.07.2020, однак, який пункт даної постанови порушено - не зазначено.
Разом з тим, згідно пп. 1 п. 10 постанови КМУ №641 від 22.07.2020 на території України на період дії карантину забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно
Отже, цій справі фабула адміністративного протоколу відноситься (відповідає) до диспозиції ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, оскільки за протоколом ОСОБА_1 інкримінуються дії з перебування у кафе без захисної маски та захисних рукавичок, відповідно диспозиція ч. 2 ст. 44-3 КУпАП охоплює правовідносини щодо також перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту.
За таких обставин необхідно дійти висновку, що Законом № 1000-ІХ пом'якшена відповідальність за адміністративне правопорушення, зокрема, за перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, цей Закон має зворотну силу, тому поширюється і на правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_1 .
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст. 125 Конституції України).
У статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) передбачено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.
У статті 3 цього Закону вказано, що суди України утворюють єдину систему. А у статті 5 правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Відповідно до ст. 8 Закону № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Також у статті 18 цього Закону вказано, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення у редакції, що діє на час розгляду цієї справи, визначає підвідомчість та повноваження загальних судів щодо розгляду адміністративних справ (ст. 221 КУпАП) та інших визначених цим Кодексом органів, зокрема, до компетенції органів Національної поліції та Виконавчих комітетів (виконавчі органи) сільських, селищних, міських рад (ст. ст. 219, 222) віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Отже, однією із юрисдикцій, є юрисдикція з розгляду справ про адміністративні правопорушення, процедура у якій урегульована у Кодексі України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням внесених змін до наведених положень КУпАП щодо компетенції розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.44-3 КУпАП,приймаючи до уваги, що у цьому випадку суд не наділений повноваженнями на розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.44-3КУпАП,тобто їх розгляд не відноситься до підвідомчості суду, Законом №1000-ІХ пом'якшено відповідальність,у тому числі за дії, які інкримінуються у цій справі ОСОБА_1 , а тому матеріали, які надійшли з Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягають поверненню до цього органу для приведення їх у відповідність до вимог КУпАП, з урахуванням Закону №1000-ІХ.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997року (далі - Конвенція), а також статтею 6 Конвенції, якою закріплено принцип доступу до правосуддя, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
В рішеннях ЄСПЛ від 20 травня 2010 у справі «Пелевін проти України», від 30травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (пункт 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, при цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії).
У цій справі, з урахуванням законодавчого обмеження на розгляд судом справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, необхідно дійти висновку, що суд, при розгляді таких категорій справ не буде незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку з цим, розгляд судом протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, незалежно від їх викладення та змісту, дня складення, предметом яких по суті є заборона перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, нормами КУпАП до компетенції суду не віднесено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44-3, 252, 256, 284 КУпАП,
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №288401 від 12 жовтня 2020 року, складений відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , повернути для належного оформлення та розгляду за підвідомчістю до Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області.
Постанова оскарженню не підлягає.
Постанова набрала законної сили 08.12.2020.
Суддя Р.В.Ралець