Справа № 386/733/20
Провадження № 1-кп/386/126/20
07 грудня 2020 року смт. Голованівськ
Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в смт. Голованівськ обвинувальний акт у кримінальному провадженні №1-кп/386/126/20, дані про які внесені до ЄРДР №12020120130000266 від 15.08.2020, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Побузьке Голованівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, працюючого водієм ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат», військовозобов'язаного, стан здоровя задовільний, розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2008 та 2012 року народження, пільг не має, не депутата, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_1 , раніш не судимого:
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.186 КК України
ОСОБА_4 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з проникненням у житло, при таких обставинах:
15.08.2020 року близько першої години ночі ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в смт. Побузьке Голованівського району Кіровоградської області зустрів ОСОБА_7 - подругу своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , від якої дізнався, що вона разом з його колишньою дружиною відпочивали на дискотеці. В цей час у нього виник умисел, направлений на відкрите викрадення мобільного телефону, який належить на праві власності ОСОБА_8 . Знаючи про те, що ОСОБА_6 не відчинить вхідні двері квартири за його проханням, попросив ОСОБА_7 про дану послугу, не повідомивши їй про свої наміри та пояснивши останній, що хоче перевірити ОСОБА_6 на предмет випадкових зав'язків з чоловіками. Отримавши згоду ОСОБА_7 , ОСОБА_4 прийшов за адресою квартири АДРЕСА_2 .
Діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, та передбачаючи їх наслідки ОСОБА_4 , попросив ОСОБА_7 постукати у вхідні двері квартири, що та і зробила. Коли ОСОБА_6 відчинила вхідні двері у квартиру, ОСОБА_4 , всупереч волі ОСОБА_6 проник всередину квартири, де в одній з кімнат відкрито для потерпілої ОСОБА_8 , її матері ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , не реагуючи на зауваження та прохання останніх, викрав мобільний телефон марки «Хіаоmі Rеdmі 8», в корпусі блакитного кольору вартістю відповідно висновку експерта від 18.08.2020 року 3 628 грн. 05 коп., чохол резиновий «Бампер» червоного кольору вартістю відповідно висновку експерта від 18.08.2020 року 109 грн., 25 коп., дві сім-карки мобільного оператору КиївСтар № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 вартістю відповідно висновку експерта від 18.08.2020 року 71 грн. за одну сім-карту на суму 142 грн., а всього відкрито викрав майна на загальну суму 3 879 грн. 30 коп..
Заволодівши вказаним мобільним телефоном, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, внаслідок чого заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 3 879 грн. 30 коп..
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 3 ст.186 КК України визнав повністю. Вказав що кримінальне правопорушення ним було вчинено за обставин викладених в обвинувальному акті.
У вчиненому щиро розкаюється, просить не позбавляти його волі.
Потерпіла ОСОБА_6 в в судовому засіданні вказала, дійсно віднесно неї обвинуваченим було скоєно протиправне діяння, одна вона його пробачила, претензій матеріального та морального характеру до нього не має, просила суворо того не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового слідства кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.186 КК України, та беручи до уваги думку прокурора, за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд роз'яснив обвинуваченому та потерпілій що при таких обставинах вони позбавляється права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку.
При цьому суд з'ясував, чи правильно обвинувачений та потерпіла розуміють зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає.
Переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого та потерпілої а також у тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини справи в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про судовий розгляд кримінального провадження за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України повністю доведена, вважав за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі строком на 4 роки та звільнити його від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку на 1 рік, та покласти на нього обов'язки передбачені ст.76 КК України.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог КПК України.
Захисник в судовому засіданні вказала, що враховуючи те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, просив призначити обвинуваченому покарання не пов'язаного з позбавленням волі.
Суд заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах пред'явленого обвинувачення в порядку дослідження доказів згідно ст.349 ч. 3 КПК України, дійшов до висновку, що вина ОСОБА_4 доведена у повному обсязі, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному з проникненням у житло.
За місцем проживання обвинувачений характеризується посередньо, а/п. 53, стан здоров'я задовільний на «Д» обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра на обліку не перебуває, а/п.56-57, військовозобов'язаний а/п.55, раніше судимий, а/п.52.
У відповідності до наданої досудової доповіді Голованівського районним сектором філії державної установи «Центр пробації», вбачається, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 , оцінюється, як середній а/п.49.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями, що містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину.
Обставиною, що пом?якшує покарання обвинуваченого, суд згідно ст. 66 КК України враховує щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого суд згідно ст.67 КК України, рахує вчинення злочину особою в стані алкогольного сп'яніння.
При цьому суд приймає до уваги заяву ОСОБА_4 про надання оцінки його діям, та його щирому каяттю.
Такі виводи суду базуються на рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року,ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст.8 ч.1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Так, в Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року зазначено, що виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання.
Кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв?язку з відстрочкою.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Враховуючи національні та Європейські закони, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що йому слід обрати міру покарання в межах санкції передбаченої ч. 3 ст. 186 КК України.
Підстав, для застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 суд не вбачає.
Однак на глибоке переконання суду виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без впливу, спричиненого відбуванням покарання реально, тобто без ізоляції від суспільства, що служитиме засудженому попередженням і він не здійснюватиме нових злочинів.
У кримінальному провадженні процесуальні витрати на залучення експерта відсутні, цивільний позов не заявлено.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст. 131 КПК України, обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст.ст. 100, 366-368,369, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України та призначити ОСОБА_4 покарання, по ч.3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на 4 (чотири) роки.
Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
Встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_4 обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.
Речові докази у кримінальному провадженні:
1. мобільний телефон марки «Хіаоmі Rеdmі 8», в корпусі блакитного кольору дві сім-картки мобільного оперератора КиївСтар № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , чохол резиновий «Бампер» червоного кольору, який переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_6 - повернути власнику.
2. футболку чоловічу з матерії чорного кольору з написом WORK SMART PLAY HARD, ремінь до сумки, яка передана до кімнати зберігання речових доказів Голованівського ВП ГУНП в Кіровоградської області - знищити
3. Компакт-диск (DVD+R) «TITANUM 120 min ч.7 GB16X»із записом звернення ОСОБА_6 до поліції, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах справи.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду через Голованівський районний суд на протязі 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутній в залі судового засідання, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1