Рішення від 01.12.2020 по справі 905/1965/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

РІШЕННЯ

іменем України

01.12.2020 Справа № 905/1965/19 (910/3860/20)

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В.,при секретарі судового засідання (помічника судді за дорученням) Кульбакової Л.В. у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" до відповідача 1 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до відповідача 2 Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання договору недійсним,-

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача 1 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"до відповідача 2 Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання недійсним договору №601-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 в частині відступлення права вимоги щодо заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" за спожиту теплову енергію за договорами на постачання теплової енергії у гарячій воді №260059 від 01.03.2015, №260194 від 01.08.2018, №340037 від 01.08.2018, №540113 від /01.03.2015, №540165 від 12.07.2018, №620093 від 14.11.2013, №621122 від 01.06.2013, №621930 від 15.12.2014, №621934 від 01.07.2015, №621937 від 01.07.2015, №621942 від 07.12.2015, №621953 від 02.10.2017, №621954 від 02.10.2017, №621956 від 12.07.2018, №810692 від 01.10.2018, №1110518 від 01.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 матеріали господарської справи №910/3860/20 передано за підсудністю до Господарського суду Донецької області для розгляду в межах справи №905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго".

13.08.2020 матеріали позовної заяви у справі №910/3860/20 надійшли до Господарського суду Донецької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020 для розгляду даної справи визначено суддю Зекунова Е.В.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.08.2020 прийнято до провадження справу №905/1965/19 (910/3860/20) в межах справи про банкрутство за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче судове засідання призначене на 08.09.2020.

31.08.2020 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника відповідача 2 надійшло клопотання про витребування доказів та відкладення підготовчого засідання.

08.09.2020 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.09.2020 задоволено клопотання Акціонерного товариства "К.Енерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" про витребування доказів. Підготовче засідання відкладено на 29.09.2020.

28.09.2020 від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшли витребувані матеріали по справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.09.2020 відкладено підготовче засідання на 13.10.2020 року.

13.10.2020 на електронну пошту Господарського суду Донецької області від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.10.2020 продовжено строк розгляду справи №905/1965/19 (910/3860/20) на стадії підготовчого провадження на тридцять днів до 12.11.2020. Підготовче засідання відкладено на 05.11.2020.

16.10.2020 до Господарського суду Донецької області від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.11.2020 закрито підготовче провадження у справі №905/1965/19 (910/3860/20) та призначити розгляд справи по суті на 01.12.2020 року.

01.12.2020 у судове засідання представник сторін не з'явились, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2018 між АТ «К. ЕНЕРГО» (далі Відповідач 2) та КП КМДА «Київтеплоенерго» (далі Відповідач 1) було укладено договір про відступлення права вимоги №601-18 відповідно до якого до КП «Київтеплоенерго» перейшло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед ПАТ «Київенерго» зі сплати спожитої теплової енергії, і в тому числі заборгованість TOB «Інвестбудгаличина» за договорами №260059 від 01.03.2015, №260194 від 01.08.2018, №340037 від 01.08.2018, №540113 від 01.03.2015, №540165 від 12.07.2018, №620093 від 14.11.2013, №621122 від 01.06.2013, №621930 від 15.12.2014, №621934 від 01.07.2015, №621937 від 01.07.2015, №621942 від 07.12.2015, №621953 від 02.10.2017, №621954 від 02.10.2017, №621956 від 12.07.2018, №810692 від 01.10.2018, №1110518 від 01.01.2018.

Відповідно до вищезазначених договорів, АТ «К..ЕНЕРГО» відступило право вимоги заборгованості за спожиту теплову енергію ТОВ ««Інвестбудгаличина» що виникла до 01.05.2018 на загальну суму 2 231 189,33 грн.

Позивач зазначає, що при укладенні договору про відступлення права вимоги були порушені права та інтереси ТОВ «Інвестбудгаличина» та норми чинного законодавства, а саме ч.1 ст. 203 та ч.3 ст. 512 Цивільного Кодексу України.

На думку позивача, договори на постачання теплової енергії у гарячій воді, які укладені між Відповідачем 2 та Позивачем містять обмеження щодо передачі прав та обов'язків третім особам без згоди будь-якої із сторін за цими договорами.

Відповідно до п.9.4. зазначених Договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним Договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони. При наявності такої необхідності Договір необхідно переоформити на нового суб'єкта Договору.

Отже на думку позивача, КП КМДА «Київтеплоенерго» та АТ «К. ЕНЕРГО» уклали договір про відступлення права вимоги всупереч умовам договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді та без письмового погодження з Позивачем.

Вважаючи порушеним своє право Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» звернулось до Господарського суду з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання недійсним договору №601-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 в частині відступлення права вимоги щодо заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" за спожиту теплову енергію за вищезазначеними договорами.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Акціонерне товариство "К.Енерго" проти задоволення позивних вимог заперечують, з підстав викладених у відзиві.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України, відповідно до частин 1-5 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено вище господарським судом, 11.10.2018 публічне акціонерне товариство «Київенерго» (кредитор) та комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 теплової як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення договору цесії.

На підставі викладеного, новий кредитор набув права вимоги щодо виконання споживачами грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.

Згідно п. 3.4.2 Договору цесії Відповідач 1 має право на отримання замість Відповідача 2 від споживачів, визначених у додатку № 1 сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором цесії.

Листами КП КМДА «Київтеплоенерго» повідомило ТОВ "Інвестбудгаличина" про факт укладення договору про відступлення права вимоги за вищезазначеними договорами.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У судовому засіданні встановлено, що рішеннями Господарського суду міста Києва: від 17.03.2020 справа № 910/1011/20 стягнуто борг за договором № 62195 від 01.02.2018; від 24.03.2020 справа № 910/1515/20 стягнуто борг за договором № 540113 від 01.03.2015; від 30.03.2020 справа № 910/1394/20 стягнуто борг за договором № 621953 від 02.10.2017; від 03.04.2020 справа № 910/1519/20 стягнуто борг за договором № 621122 від 01.06.2013; від 03.04.2020 справа № 910/1475/20 стягнуто борг за договором № 340027 від 18.12.2014; від 03.04.2020 справа № 910/1470/20 стягнуто борг за договором № 621937 від 01.07.2015; від 09.04.2020 справа № 910/1474/20 стягнуто борг за договором № 260059 від 01.03.2015; від 09.04.2020 справа № 910/1517/20 стягнуто борг за договором № 1110518 від 08.06.2015; від 13.04.2020 справа № 910/1395/20 стягнуто борг за договором № 621953 від 02.10.2017; від 09.06.2020 справа № 910/1397/20 стягнуто борг за договором № 620093 від 14.11.2013; від 13.04.2020 справа № 910/1211/20; стягнуто борг за договором № 621954 від 02.10.2017; від 11.06.2020 справа № 910/1009/20; стягнуто борг за договором № 540165 від 01.03.2018 вже стягнуто заборгованість з урахуванням договору про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018.

В рішеннях суду зазначається, що КП «Київтеплоенерго» повідомили ТОВ «Інвестбудгаличина» про зміну кредитора у зобов'язанні.

Отже, факт наявності боргу у Позивача перед Відповідачем 2 в момент відступлення доведений належними доказами, та ТОВ «Інвестбудгаличина» не спростований.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, рішення, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення для справи №905/1965/19 (910/3860/20), а встановлені в них обставини повторного доведення не потребують.

Щодо наявності у Позивача порушеного права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України, відповідно до частин 1-5 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, зі змісту статті 215 ЦК України, з урахуванням пункту 2 частини 2 статті 16 цього кодексу з метою захисту цивільних прав особа, що вважає порушеним своє особисте немайнове або майнове право та інтерес, має право звернутися до суду за захистом цих права та інтересу шляхом заявлення вимоги про визнання правочину недійсним.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Проте, при зверненні до суду з вимогою визнати недійсним договір від 11.10.2018 № 601-18 про відступлення права вимоги в частині відступлення права вимоги щодо заборгованості ТОВ «Інвестбудгаличина» за спожиту теплову енергію за договорами, Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обставин порушення його певних прав та законних інтересів, які могли б бути відновлені із застосуванням обраного способу захисту.

Права ТОВ «Інвестбудгаличина» не зазнавали протиправного впливу з боку АТ «К.Енерго» та КП «Київтеплоенерго». Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і необхідність виконання ТОВ «Інвестбудгаличина» своїх обов'язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, позивач не надав Господарському суду доказів, які обґрунтовують його доводи, отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" до відповідача 1 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до відповідача 2 Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання договору недійсним задоволенню не підлягають.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина".

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" до відповідача 1 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до відповідача 2 Акціонерного товариства "К.Енерго" про визнання договору недійсним - відмовити повністю.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 01 грудня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2020 року.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов