вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.11.2020м. ДніпроСправа № 904/3668/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарта 2015", м. Долинська Кіровоградської області
до Фізичної особи-підприємця Аністратенко Євгена Олександровича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 755 265 грн. 00 коп. за договором поставки від 13.03.2017 № 1303/17/1
Представники:
від позивач: Скочко О.А., ордер №1025788 від 10.06.2020, адвокат;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарта 2015" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 10.06.2020 № б/н, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Аністратенко Євгена Олександровича заборгованість в сумі 755 265 грн. 00 коп., з яких: 202 206 грн. 52 коп. - основний борг, 25 грн. 07 коп. - пеня, 553 033 грн. 41 коп. - штраф, відповідно до умов договору поставки від 13.03.2017 № 1303/17/1.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою господарського суду від 27.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 13.08.2020.
Ухвалою господарського суду від 13.08.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження за клопотанням позивача, підготовче засідання відкладене на 08.10.2020 для надання сторонами витребуваних судом документів.
Ухвалою господарського суду від 08.10.2020 закрито підготовче провадження; справу призначено до розгляду пор суті у судовому засіданні 27.10.2020; ухвалено повідомити відповідача про дату та час наступного засідання шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Ухвалою господарського суду від 27.10.2020 судове засідання відкладене на 24.11.2020 заклопотанням позивача; ухвалено повідомити відповідача про дату та час наступного засідання шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
У призначені засідання відповідача явку повноважного представника не забезпечив та не надав витребувані судом документи.
На адресу суду повернулися конверт з ухвалою від 13.08.2020, що направлялася на місцем реєстрації відповідача, з відміткою відділення поштового зв'язку: «Повернуто за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Господарський суд зазначає, що ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Господарський суд зазначає, що за заявою позивача від 13.08.2020, ухвали суду від 13.08.2020, 08.10.2020 направлялися також за фактичним місцезнаходженням відповідача за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, буд. 70. Проте, вказані ухвали також поверталися на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою», «Повернуто для уточнення адреси» відповідно.
Крім того, за приписами ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
З урахуванням того, що за місцем реєстрації відповідач не отримував поштову кореспонденцію, господарський суд повідомляв відповідача про дату та час засідань, призначених на 27.10.2020 та 24.11.2020 шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Разом з тим, господарський суд констатує, що ухвала суду від 08.10.2020 отримана відповідачем за місцем реєстрації 26.10.2020, про що свідчить поштове повідомлення № 4930012919184 (а.с. 125).
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки за вказаних вище обставин, він вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином, проте не скористався своїм правом на участь у призначених засіданнях та надання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 24.11.2020 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -
13.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спарта 2015" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Аністратенко Євгеном Олександровичем (постачальник) укладено договір поставки № 1303/17/1 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товари - молокопродукти в асортименті, які є в наявності у постачальника, а покупець зобов'язався прийняти ці товари та оплатити їх на умовах даного договору.
Згідно із п. 2.1. договору поставка товарів здійснюється постачальником в межах наявного асортименту, за попередньою заявкою, яка надається йому покупцем не пізніше 17 години того дня, який передує моменту здійснення поставки.
Поставка товарів покупцеві здійснюється засобами і за рахунок постачальника з 08:00 до 14:00 (п.2.2. договору).
За умовами п.2.3. договору моментом здійснення поставки товарів постачальником є прийняття їх покупцем з відповідною відміткою в супровідній первинній обліково-видатковій документації (товарній накладній, товарно-транспортній накладній тощо).
Перехід права власності на товар і ризиків втрати його кількості або якості, а також ризику пошкодження його упаковки, походить від постачальника до продавця в момент здійснення поставки (п.2.4. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору покупець оплачує товари, що поставляються за цінами, вказаними в супровідній обліково-розрахунковій документації, в кожному окремому випадку здійснення поставки.
У п. 3.3. договору сторони узгодили, що покупець зобов'язаний розрахуватися з постачальником за передоплатою, по факту поставки або через 14 календарних днів на умовах, в порядках і формах, що не суперечать чинним законодавчим та нормативним актам.
За умовами п.6.1. договору договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017.
У випадку відсутності у сторін взаємних претензій до виконання даного договору на момент припинення його дії, дія договору продовжується н наступний календарний рік (п. 6.2. договору).
На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 217 162 грн. 44 коп., що підтверджується видатковими накладними:
- №РНк-010892 від 19.03.2018 на суму 19 151 грн. 76 коп.;
- №РНк-011317 від 21.03.2018 на суму 7 999 грн. 80 коп.;
- №РНк-012174 від 26.03.2018 на суму 27 891 грн. 81 коп.;
- №РНк-018321 від 25.04.2018 на суму 23 460 грн. 00 коп.;
- №РНк-019367 від 02.05.2018 на суму 32 778 грн. 72 коп.;
- №РНк-021182 від 10.05.2018 на суму 43 037 грн. 28 коп.;
- №РНк-023762 від 23.05.2018 на суму 62 843 грн. 04 коп.
та відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 13-26).
Покупець зобов'язання по оплаті виконав частково у сумі 14 955 грн. 92 коп.,у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем з оплати поставного товару у сумі 202 206 грн. 52 коп.
Відповідно до умов п. 5.3. договору за порушення строків і порядку розрахунків за товари, що поставляються, встановлених п. 3.3 цього договору, покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку у вигляді штрафу в розмір 0,5% від суми вартості прийнятих, але не оплачених вчасно, товарів, а також - пені в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки розрахунків.
На підставі п. 5.3 договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 25 грн. 07 коп. за період з 12.12.2018 по 09.06.2020 та штраф в сумі 553 033 грн. 41 коп.
Доказів оплати спірної вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору поставки, факт поставки продукції, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати вартості поставленої продукції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлену позивачем продукцію становить 202 206 грн. 52 коп.
Як зазначає позивач, з урахуванням умов п. 3.3 договору, за спірними поставками сторонами узгоджена відстрочка платежу на 14 календарних днів.
Отже, строк оплати поставленої продукції є таким, що настав:
- за видатковою накладною №РНк-010892 від 19.03.2018 - 02.04.2018;
- за видатковою накладною №РНк-011317 від 21.03.2018- 04.04.2018;
- за видатковою накладною №РНк-012174 від 26.03.2018 - 09.04.2018;
- за видатковою накладною №РНк-018321 від 25.04.2018 - 09.05.2018;
- за видатковою накладною №РНк-019367 від 02.05.2018 - 16.05.2018;
- за видатковою накладною №РНк-021182 від 10.05.2018 - 24.05.2018;
- за видатковою накладною №РНк-023762 від 23.05.2018 - 06.06.2018.
Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість поставленої позивачем продукції за спірними видатковими накладними, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 202 206 грн. 52 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіркою наданого розрахунку пені встановлено, що при його виконанні позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та невірно визначено період нарахування пені, з урахуванням строку оплати поставленого товару за спірними поставками.
Разом з тим, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, здійснивши власний розрахунок пені за вказаними періодами, судом визначено розмір пені, який є більшим, ніж нарахований позивачем у позовній заяві. Проте, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред'явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги про стягнення пені в заявленому позивачем розмірі.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що позивачем не враховані приписи ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України. Після здійсненого судом розрахунку штрафу до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 1 011 грн. 03 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 202 206 грн. 52 коп. основного боргу, 25 грн. 07 коп. пені, 1 011 грн. 03 коп. штрафу є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката, які за попереднім розрахунком складаю 10 000 грн. 00 коп.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у зазначеному розмірі позивачем до матеріалів справи долучено копії договору про надання правової допомоги від 08.06.2018 № б/н, укладеного між адвокатом Адвокатського об'єднання «Дніпропетровська центрально-міська юридична консультація» Скочко О.А. та ТОВ «Спарта 2015», додаткової угоди від 05.06.2020 № 2 до вказаного договору, акт прийому-передачі правничої допомоги від 18.06.2020 на суму 10 000 грн. 00 коп., довідку про перелік та вартість правничої допомоги від 10.06.2020; копії рахунку на оплату від 11.06.2020 № 1106/01; ордеру від 10.06.2020 АЕ №1025788; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16.02.2009; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 18.06.2020 № 18062020 на суму 10 000 грн. 00 коп. тощо.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. є справедливою та співрозмірною.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. 00 коп. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Аністратенко Євгена Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарта 2015" (28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Центральна, буд. 5, код ЄДРПОУ 39625877) 202 206 грн. 52 коп. (двісті дві тисячі двісті шість грн. 52 коп.) основного боргу, 25 грн. 07 коп. (двадцять п'ять грн. 07 коп.) пені, 1 011 грн. 03 коп. (одну тисячу одинадцять грн. 03 коп.) штрафу, 3 048 грн. 64 коп. (три тисячі сорок вісім грн. 64 коп.) витрат по сплаті судового збору, 2 691 грн. 01 коп. (дві тисячі шістсот дев'яносто одну грн. 01 коп.) витрат на правничу допомогу.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 07.12.2020
Суддя І.А. Рудь