Справа № 291/522/20
2-а/291/16/20
Ружинський районний суд Житомирської області
04 грудня 2020 року
Ружинський районний суд смт.Ружин Житомирської області у складі:
головуючого-судді Митюк О.В.
при секретарі Підгорної А.М.
розглянувши за правилами спрощеного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції батальйону №2 роти №7 Управління ПП в м.Києві Пархоменко Дениса Вікторовича, Управління патрульної поліції у м.Києві, Головного управління національної поліції в м.Києві
про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора лейтенанта поліції батальйону №2 роти №7 Управління ПП в м.Києві Пархоменка Дениса Вікторовича серії ЕАК № 2231808 від 12.03.2020, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 12.03.2020 інспектором поліції Пархоменком Д.В. було винесено постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2231808, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.
Позивач вважає, що зазначена постанова є незаконною, винесеною з порушенням норм чинного законодавства щодо процедури розгляду справи та такою, що порушує права позивача, оскільки остання суперечить правилам дорожнього руху, не відображає дійсні обставини справи та відповідно підлягає скасуванню у судовому порядку. На підставі вищевикладеного, просив позов задовольнити.
Відповідач - інспектор лейтенант поліції батальйону №2 роти №7 Управління ПП в м.Києві Пархоменко Денис Вікторович в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями. Подав до суду відзив на адміністративний позов. В якому вимоги позивача вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню пославшись в обґрунтування заперечень на наступні обставини:
- поліцейський патрульної поліції під час розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та винесенні постанови серії ЕАК №2231808 діяв відповідно до вимог діючого законодавства, врахував всі обставини та абсолютно правомірно виніс постанову, в якості доказу до відзиву було надано оптичний носій з відеозаписами, який був закріплений на форменому одязі інспектора поліції та відео-реєстратору з якого вбачається, що позивача порушив правила дорожнього руху (ас.30-31);
- постанова про адміністративне правопорушення, передбачена ч.1 ст.126 КУпАП винесено на місці вчинення правопорушення. Оскільки законодавством у визначених випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію про адміністративні правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Відповідачі - Управління патрульної поліції у м.Києві, Головне управління національної поліції в м.Києві в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, належним чином повідомлені, відзив на позов суду не подали.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши письмові докази по справі, оглянувши відео доказ, приходить до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2231808 від 12.03.2020 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП і піддано штрафу в розмірі 425 грн., за те, що він 12.03.2020 о 01 год. 52 хв., у м.Києві по вул.Студентській,2 керуючи ТЗ Москвич НОМЕР_1 здійснив зупинку авто ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території та при цьому не пред'явив чинного страхового поліса, чим порушив п. 2.1.ґ ПДР передбачених ч. 1 ст. 126 КпАП України, а саме відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.У графі підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності запис про відмову від підпису або отримання копії постанови зазначено «Відмовився».
Однак позивач у своїй позовній заяві зазначає, що про дану постанову він дізнався в кінці березня від працівників поліції у м. Козятині Вінницької області, коли його зупинили при перевірці його персональних даних, однак він не знав про існування постанови від 12.03.2020 року, при позивачеві ніхто не складав, не ознайомлював та не вручав. Про це свідчить відсутність його підпису, а також відсутність підписів свідків, які б підтвердили відмову про отримання та підписання постанови.
Відповідно ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність
16.06.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву разом із оптичним носієм з відеозаписами. При дослідженні відео доказу було встановлено, що на відео від 12.03.2020 року о 02:18 була інша машина з транзитними номерами, а не транспортний засіб позивача Москвич АМ7996АІ. Тому даний доказ не може бути належним доказом по справі(а.с22-31)
Відповідач при обранні своєї позиції зазначає , що відповідно до с.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Однак із постанови вбачається, що позивач керуючи ТЗ здійснив зупинку авто ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території та при цьому не пред'явив чинного страхового поліса ,чим порушив п. 2.1.ґ ПДР передбачених ч. 1 ст. 126 КпАП України, а саме відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, а порушення щодо правил зупинки не має.
Разом з тим, у Законі «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко вказано, що контроль за наявністю договорів автострахування здійснюється підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів ДТП. Інших підстав складення протоколу про відсутність даного страхового полісу у поліції немає.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, інспектором Прахоменком Д.В. при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КпАП України.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами:письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с)статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовноКримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення(Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine).
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, які притягаються до відповідальності. Таким чином, за такого правового врегулювання, беручи до уваги доводи позивача, відсутність будь-яких доказів з боку відповідачів, враховуючи обставини справи та досліджені письмові докази, суд приходить до висновку про протиправність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2231808 від 12.03.2020, у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, та про наявність правових підстав для задоволення позову.
Щодо строку звернення позивача до суду за захистом свого права при оскарженні постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого зазначеним Кодексом або іншими законами. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду. Оскільки позивач копію оскаржуваної постанови отримав не в день її винесення, то суд вважає, що для захисту його порушеного права на справедливий розгляд справи слід поновити строк звернення до суду.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.4 ст. 288 КУпАП. Керуючись ст. 293 КУпАП, ст.ст. 6-9, 20, 77, 78, 243-246, 286 КАС України, суд,
Керуючись ст.ст. 126 ч.1, 247, 251, 280, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції батальйону №2 роти №7 Управління ПП в м.Києві Пархоменко Дениса Вікторовича про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк, встановлений для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2231808 від 12.03.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О. В. Митюк.