ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 грудня 2020 року Справа № 902/984/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В.
при секретарі судового засідання Кужель Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВПАТ-АГРО" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.08.2020р. (повний текст - 14.08.2020р.) у справі №902/984/19 (суддя Міліціанов Р.В.)
за позовом Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН", вул.Воздвиженська, буд.46, с.Княжичі, Києво-Святошинський район, Київська область, 08143, код - 19420704
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВПАТ-АГРО", вул.Лесі Українки, буд.54, с.Гуменне, Вінницький район, Вінницька область, 23203, код - 41115146
про стягнення 2 611 691,67 грн.
за участі представників:
позивача - Боровик Б.М., свідоцтво №5925 від 09.02.2020р.;
відповідача - не з'явився;
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.08.2020р. у справі №902/984/19 задоволено частково позов Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВПАТ-АГРО". Стягнуто з відповідача на користь позивача 1825761,80 грн - заборгованості за поставлений товар за Договором поставки №1205/19/151 від 30.01.2019р.; 111071,29 грн - процентів за користування товарним кредитом; 74047,52 грн - 48% річних; 100158,59 грн - пені; 32775,39 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 14303,06 грн - інфляційних втрат та 74 047,53 грн - 48% річних. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 215,46 грн залишено за позивачем.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВПАТ-АГРО" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 2-5).
В скарзі зазначає, що пунктом 6.7 Договору поставки №1205/19/151 від 30.01.2019р. встановлено, що Покупець сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% річних. В такому разі, наявна конкуренція норм щодо природи даного виду відповідальності - відсотки річних відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України чи компенсаційний платіж. Таким чином, стягнення 48% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України є неможливим.
Зважаючи на ту обставину, що Цивільний кодекс України дозволяє сторонам встановлювати санкції у вигляді, що передбачені ним - неустойка (пеня та штраф), стягнення компенсаційного платежу у вигляді відсотків річних є незаконним. При цьому позивач поставив перед судом вимогу про стягнення 48% річних, в той час, коли договором не встановлювались розміри відсотків річних, що підлягають сплаті. Відтак, суд мав відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 148 095,05 грн - 48% річних.
Зазначає, що судом при вирішенні спору не було враховано, що стягнення процентів за користування безпідставно набутими коштами за ст.536 Цивільного кодексу України унеможливлює застосування ст.625 Цивільного кодексу України (Постанова ВСУ №6-2491цс15 від 02.03.2016р.). В жодному пункті Договору поставки №1205/19/151 від 30.01.2019р. та додатків до нього не зазначено положення, що товар за ними передається на умовах кредиту чи з відстроченням або розстроченням платежу. Більше того, п.3 кожного з додатків визначає, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотримання пунктів 3.2-3.3 Договору поставки, які не містять умов відстрочення чи розстрочення або кредитування. Таким чином, суд мав відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення 111071,29 грн - процентів за користування товарним кредитом.
На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 04.08.2020р. у справі №902/984/19 та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВПАТ-АГРО" на користь Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" 1825761,80 грн - заборгованості за поставлений товар за Договором поставки №1205/19/151 від 30.01.2019р.; в задоволенні інших вимог - відмовити.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.10.2020р., зокрема, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІВПАТ-АГРО" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 04.08.2020р. у справі №902/984/19, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 11.11.2020р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.
22.10.2020р. (вх.№6843/20) від позивача - Малого приватного підприємства фірми «ЕРІДОН» на електронну адресу суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (т.2, арк.справи 35, 36).
У відзиві позивач зазначає, що відповідно до п.6.7 Договору поставки Сторони встановили, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов'язань передбачених пунктами 3.2 та 3.3 цього Договору, покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника відсоток річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Проценти, визначені ст.536 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилається на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 10.09.2018р. у справі №908/24/18 та від 18.12.2018р. у справі №908/639/18.
Звертає увагу, що судом першої інстанції зменшено розмір 48% річних на суму 74047,53грн, та відмовив у стягненні інфляційних втрат на суму 14303,06грн.
На підставі викладеного позивач просить суд апеляційну скаргу ТОВ «ІВПАТ-АГРО» на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.08.2020р. у справі №902/984/19 залишити без задоволення.
У судове засідання суду апеляційної інстанції 02.12.2020р. представник відповідача не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні - в Гайсинському районному суді Вінницької області у справі №129/656/20.
Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів вважає за необхідне його відхилити враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.
Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (частина 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а наявні в матеріалах справи докази достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
30.01.2019р. між Малим приватним підприємством фірмою "ЕРІДОН" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІВПАТ-АГРО" (Покупець) укладено Договір поставки №1205/19/151 (т.1, арк.справи 20-25) згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.
Як погоджено п.1.2 Договору найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за договором, зазначаються в Додатках, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.2.1 Договору ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього договору.
Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору (п.2.2 Договору).
Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що загальна вартість Товару, що постачається за договором (ціна договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2 Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.
Вартість тари та упаковки, в якій постачається Товар, входить до ціни Товару (п.2.4 Договору).
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Згідно п.3.2 Договору визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі - “курс Міжбанку”). Для визначення “курсу Міжбанку” Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currencу/mb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі “Джерело курсу іноземних валют”.
Оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі Рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 Договору. Термін дії Рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено Сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється Постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
У пункті 3.3 Договору сторони погодили, що оплата Товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється Покупцем, з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього Договору.
Оформлення видаткових накладних на Товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в Рахунку на оплату. У разі недотримання Покупцем строків оплати Товару, встановлених Рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійсняється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2. цього Договору, на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п.3.4. Договору).
Відповідно п.3.6 Договору товар, що був отриманий Покупцем, в межах цього договору тільки за видатковими накладними (підписання Додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.1, 3.3. Договору, не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту його отримання.
Згідно п.3.7 Договору здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов'язаний зазначати у платіжному дорученні за яким саме Додатком до цього договору та/або Рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також, у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов'язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд.
Умови та строки поставки Товару зазначаються у Додатках до цього Договору або у Рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки (п.5.1 Договору).
Відповідно п.5.2 Договору поставка Товару здійснюється за умови дотримання Покупцем строків та порядку оплати Товару передбачених договором. В разі порушення Покупцем строків чи порядку оплати Товару, Постачальник має право притримати поставку Товару по Договору в цілому до моменту усунення таких порушень. При порушенні Покупцем порядку здійснення попередньої оплати на строк більше 14 календарних днів Постачальник залишай за собою право відмовити Покупцю в поставці Товару умови попередньої (часткової) оплати якого були порушені Покупцем.
Як погоджено сторонами у п.5.3 Договору перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця, а також приймання Товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі Товару за видатковою накладною. Датою передачі Товару є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником Покупця. Підпис представника Покупця у видатковій накладній може бути завірений відтиском печатки Покупця та свідчить про отримання Товару Покупцем: по кількості - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до показників та характеристик, зазначених у документах про якість та походження Товару.
Згідно п.6.1 Договору за порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього договору.
Крім відповідальності, встановленої п.6.1 цього Договору Покупець, зокрема: за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення (п.6.2 Договору.
Згідно п.6.7. Договору в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару, Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Дія уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Пунктом 9.2 Договору встановлено, що останній вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020р., а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
На виконання умов Договору №1205/19/151 від 30.01.2019р. між сторонами підписано ряд додатків, які є його невід'ємними частинами, а саме:
Додаток №21205/19/151/1-Н від 04.02.2019р., згідно п.2 якого загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ становить 142 068,24 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки в наступному порядку:
- 50,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.08.2019р.;
- 50,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 25.10.2019р.
Сторони також погодили сплату товарного кредиту у розмірі 36% річних на вартість отриманого, але не оплаченого товару понад 15 календарних днів (т.1, арк.справи 26, 27).
Додаток №21205/19/151/2-Н від 18.02.2019р., згідно п.2 якого загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ становить 725 723,86 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 Договору поставки в наступному порядку: 50,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 01.08.2019р.; 50,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 01.11.2019 року (т.1, арк.справи 31, 32).
Додаток №21205/19/151/4-Н від 18.02.2019р., згідно п.2 якого загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ становить 35708,40 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки в наступному порядку: 50,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.08.2019р.; 50,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.10.2019р. (т.1, арк.справи 35, 36).
Додаток №21205/19/151/4-Н від 08.04.2019р., згідно п.2 якого загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ становить 157 500,00 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки в наступному порядку: 100,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.10.2019 року (т.1, арк.справи 38, 39).
Додаток №21205/19/151/1-ЗЗР від 30.01.2019р., згідно п.2 якого загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ становить 559519,14 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 Договору поставки в наступному порядку: 50,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.08.2019р.; 50,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2019р. (т.1, арк.справи 41, 42).
Додаток №21205/19/151/2-МД/О від 08.04.2019р., згідно п.2 якого загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ становить 93961,44 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 Договору поставки в наступному порядку: 100,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 10.09.2019р. (т.1, арк.справи 57, 58).
Додаток №21205/19/151/4-ЗЗР від 15.05.2019р., згідно п.2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ становить 72 074,40 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки в наступному порядку: 100,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2019 року (т.1, арк.справи 46, 47).
Додаток №21205/19/151/7-ЗЗР від 17.05.2019р., згідно п.2 якого загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ становить 112 801,68 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки в наступному порядку: 10,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 25.05.2019р.; 90,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2019р. (т.1, арк.справи 49-50).
Додаток №21205/19/151/8-ЗЗР від 29.05.2019р., згідно п.2 вказаного Додатку загальна вартість товару за цим Додатком включаючи ПДВ становить 93 961,44 грн. В пункті 3 сторони домовилися, що оплата повної вартості Товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється Покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2. 3.3. Договору поставки в наступному порядку: 100,00% від загальної вартості товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 30.10.2019 року (т.1, арк.справи 53, 54).
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 2264635,48грн, що підтверджується видатковими накладними №8855 від 01.03.2019р., №8856 від 01.03.2019р., №8335 від 28.02.2019р., №8336 від 28.02.2019р., №8343 від 28.02.2019р., №34560 від 17.04.2019р., №8852 від 01.03.2019р., №9023 від 01.03.2019р., №26454 від 05.04.2019р., №51331 від 16.05.2019р., №53158 від 21.05.2019р., №57284 від 29.05.2019р., №58201 від 31.05.2019р., №29613 від 09.04.2019р. (т.1, арк.справи 28, 29, 33, 34, 35, 40, 43, 44, 45, 48, 51, 55, 56, 59).
Відповідачем частково погашено заборгованість за поставлений товар в сумі 26571,80 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
В силу статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.
Відповідно до положень ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 Цивільного кодексу України).
Як встановлено частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Згідно положень ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем після відкриття провадження судом першої інстанції у даній справі добровільно сплачено основний борг в розмірі 412301,88 грн (292301,88 грн + 120000,000 грн), що підтверджується угодою про повернення товару від 21.10.2019р. на суму 223 367,52 грн, угодою про повернення товару від 24.03.2020р. на суму 68 934,36 грн, а також квитанцією №1239А419DF від 23.07.2020р. на суму 120 000,00 грн.
На підставі ухвали суду від 04.08.2020р. провадження у справі №902/984/19 за позовом Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВПАТ-АГРО" в частині стягнення 412301,88 грн суми основного боргу за договором поставки №1205/19/151 від 30.01.2019р. закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Отже, на момент прийняття рішення судом першої інстанції, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором поставки №1205/19/151 від 30.01.2019р. становила 1825761,80 грн (2238063,68 грн - 412301,88 грн).
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу є нормативно та документально доведені, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 1825761,80 грн.
Також, слід відмітити, що апелянт не заперечує рішення в цій частині.
Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення 14303,06 грн інфляційних втрат згідно встановленого індексу інфляції за час прострочення.
Згідно п.2.1 Договору ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору.
Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору (п.2.2. Договору).
Відповідно до п.2.3 Договору загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2 Договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.
У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долара США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі "курс Міжбанку").
Як встановлено нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає (Рішення ВСУ від 28.03.2012р. у справі 6-36736/10).
Тому норми ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.
Офіційний індекс інфляції це знецінення - зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти, тому долар США у борговому зобов'язанні індексації не підлягає (Постанова ВСУ від 27.01.2016р. у справі №6-771цс15).
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі №6-284цс17, у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2019р. у справі №638/10417/15-ц.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі №6-284цс17. Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018р. у справі №905/192/18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.07.2018р. у справі №761/1617/15-ц.
Отже, захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару.
Договором та додатками (п.3.2. Договору) до нього передбачено визначення ціни товару у гривнях з урахуванням ціни у доларах США (USD), товар підлягає оплаті виходячи із курсу продажу долару США та Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі "курс Міжбанку").
Тобто ціна на товар у гривнях є еквівалентом ціни у доларах.
При цьому п.3.2. Договору передбачено можливість зміни джерел визначення курсу гривні і не зроблено застережень щодо можливості відступлення сторонами від порядку визначення вартості.
Зміни до даного пункту договору не внесено, тому дані положення підлягають застосуванню незалежно від дублювання у додатках до договору.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що враховуючи зміст договірних відносин та правові позиції Верховного Суду інфляційні втрати у даному випадку стягненню не підлягають, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 14 303,06 грн інфляційних втрат суд.
Позивач в апеляційному провадженні не заперечує прийняте рішення у цій частині.
Крім цього, позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення 148095,05 грн 48% річних, 111071,29 грн відсотків за користування товарним кредитом.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.7. Договору встановлено, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати Товару чи невиконання зобов'язань передбачених Пунктами 3.2. та 3.3. цього Договору, Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
За змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 536 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В силу ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.12.2018р. у справі №908/639/18: «Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання».
Відповідно до п.4,5 Додатків до договору поставки, у разі порушення Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 15 календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.
Отже, проценти, визначені ст.536 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення.
Правомірність вимог позивача в аспекті нарахування та стягнення товарного кредиту підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 10.09.2018р. у справі №908/24/18, у постанові від 18.12.2018р. у справі №908/639/18.
Таким чином, вимоги про стягнення товарного кредиту, які не підлягають зменшенню, правомірно задоволено судом першої інстанції у повному обсязі.
Поряд з цим, за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти за користування грошовими коштами на умовах товарного кредиту та відсотки річні мають різну правову природу, оскільки їх сплата передбачена різними пунктами Договору, ґрунтується на різних нормах законодавства, проценти є компенсацією за користування чужими коштами, а відсотки в розумінні ст. 625 ЦК України - відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 48% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.
Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок 48% річних колегія суддів не виявила помилок.
Позивачем також було заявлено вимогу щодо стягнення 100158,59 грн пені.
Відповідно до п.6.2. Договору за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.
Тобто, сторонами погоджено розмір, підстави та строк нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Згідно положень ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як встановлено ч.ч.4, 6 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Визначений позивачем період нарахування пені відповідає умовам договору та вищевказаним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, розрахунок здійснено вірно, отже, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 100158,59 грн пені.
Щодо позиції відповідача відносно наявності підстав для зменшення стягнення пені та відсотків річних слід врахувати наступне.
Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, існування обставин, які можуть свідчити про необхідність зменшення нарахованої позивачем пені.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про співмірність суми пені з розміром основного боргу, оскільки її розмір погоджено сторонами. Нарахована пеня становить близько 10% від суми заборгованості, та з огляду на тривалий термін невиконання основного зобов'язання, ступінь виконання грошових зобов'язань, які станом на дату ухвалення рішення виконано лише на рівні 18%, а тому відсутні підстави для її зменшення.
З огляду на викладене, вимоги про стягнення пені правомірно задоволено у повному обсязі.
Водночас, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/20 Велика палата Верховного Суду виключила мотиви судів попередніх інстанцій щодо ототожнення понять пені та відсотків річних, тому доводи відповідача у цій частині відхиляються судом.
Дослідивши обгрунтованість нарахування 48% річних, суд першої інстанції врахував, захищеність майнових інтересів позивача внаслідок нарахування пені та сум товарного кредиту (36% річних за умовами Додатків до Договору поставки).
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, одночасне стягнення пені (на рівні від 31% до 34% річних), товарного кредиту (у розмірі 36% річних) та 48% річних відповідальності згідно ч.2 ст.625 ЦК України у повному обсязі створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.
З огляду на викладене, Господарський суд Вінницької області дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування положення ст.551 ЦК України, ст.233 ЦК України та зменшення відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.
Суд першої інстанції, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, правомірно зменшив відсотки річних на 50% та стягненув на користь позивача 74 047,52 грн, та, відповідно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 74 047,53 грн - 48% річних.
Зазначене, компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.
Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).
З огляду на викладене, Господарським судом Вінницької області правомірно задоволено частково позов Малого приватного підприємства фірми "ЕРІДОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВПАТ-АГРО" та стягнуто з відповідача на користь позивача 1825761,80 грн - заборгованості за поставлений товар за Договором поставки №1205/19/151 від 30.01.2019р., 111071,29 грн - процентів за користування товарним кредитом, 74047,52 грн - 48% річних, 100158,59 грн - пені, 32775,39 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору та відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 14303,06 грн - інфляційних втрат та 74 047,53 грн - 48% річних.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи “Серявін та інші проти України”, “Пронін проти України”, “Кузнєцов та інші проти Російської Федерації” одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії”).
Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Вінницької області від 04.08.2020р. у справі №902/984/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВПАТ-АГРО" - без задоволення.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВПАТ-АГРО" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.08.2020р. у справі №902/984/19 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 07.12.2020р.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Дужич С.П.
Суддя Миханюк М.В.