ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
08 грудня 2020 року справа №640/14245/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін) (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС)
доПриватного акціонерного товариства "Компанія Райз" (далі по тексту - відповідач, ПрАТ "Компанія Райз")
простягнення на користь держави податкового боргу в сумі 2 849 872,04 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що за ПрАТ "Компанія Райз" обліковується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно на загальну суму 2 849 872,04 грн., який виник внаслідок несплати самостійно узгоджених грошових зобов'язань та нарахованих штрафних санкцій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/14245/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надав.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Згідно з наявним у справі розрахунком податкового боргу та витягом з інтегрованої картки платника податків вбачається, що за ПрАТ "Компанія Райз" обліковується заборгованість по орендній платі з юридичних осіб на суму 2 447 217,35 грн., згідно податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 30 січня 2018 року №9008818865, від 18 лютого 2019 року №9024582909, від 20 лютого 2018 року №9026103268, від 18 лютого 2019 року №9024582980, від 09 квітня 2019 року №9067246373, від 31 січня 2017 року №9008047799, від 19 лютого 2018 року №9024872111, від 10 лютого 2017 року №9015912064, від 30 січня 2018 року №9008818865, від 14 лютого 2017 року №9019189522, податкових декларацій від 31 січня 2017 року №9007832905, від 23 січня 2018 року №9004171173, податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2018 року №0000811242 та №0000801242 та штрафних санкцій.
Крім того, заборгованість у сумі 373 865,73 грн. з податку на нерухоме майно у відповідача виникла внаслідок несплати самостійно нарахованих податкових зобов'язань згідно податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 01 лютого 2018 року №9010610955, від 19 лютого 2019 року №902544225, від 02 лютого 2018 року №9010881164, від 18 лютого 2019 року №9024725284, від 20 лютого 2017 року №9023936766, від 02 лютого 2018 року №9010891596, від 16 лютого 2017 року №9021521914, від 07 лютого 2017 року №9012163019, податкових декларацій від 09 лютого 2017 року №9014698255, від 01 лютого 2018 року №9010189302.
Таким чином, станом на час звернення позивача, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів загальна сума недоїмки (заборгованості) ПрАТ "Компанія Райз" по орендній платі з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно становить 2 849 872,04 грн.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпунктами 54.3.1-54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення згідно положень пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Наявні у справі докази підтверджують, що заборгованість по орендній платі з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно на загальну суму 2 849 872,04 виникла внаслідок несплати відповідачем суми податкового зобов'язання, самостійно визначеного у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або оренда плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 30 січня 2018 року №9008818865, від 18 лютого 2019 року №9024582909, від 20 лютого 2018 року №9026103268, від 18 лютого 2019 року №9024582980, від 09 квітня 2019 року №9067246373, від 31 січня 2017 року №9008047799, від 19 лютого 2018 року №9024872111, від 10 лютого 2017 року №9015912064, від 30 січня 2018 року №9008818865, від 14 лютого 2017 року №9019189522, податкових декларацій від 31 січня 2017 року №9007832905, від 23 січня 2018 року №9004171173, від 01 лютого 2018 року №9010610955, від 19 лютого 2019 року №902544225, від 02 лютого 2018 року №9010881164, від 18 лютого 2019 року №9024725284, від 20 лютого 2017 року №9023936766, від 02 лютого 2018 року №9010891596, від 16 лютого 2017 року №9021521914, від 07 лютого 2017 року №9012163019, податкових декларацій від 09 лютого 2017 року №9014698255, від 01 лютого 2018 року №9010189302, а також податкового зобов'язання, визначеного згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 23 квітня 2018 року №0000811242 та №0000801242.
При цьому суд встановив, що податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2018 року №0000811242 та №0000801242 направлялись відповідачу поштою та були отримані його представником, що підтверджується відповідними відмітками на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Доказів сплати суми податкових зобов'язань у строк, встановлений пунктами 57.1 та 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, відповідачем до суду не надано, а тому спірна сума заборгованості вважається податковим боргом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Суд встановив, що позивач надсилав відповідачу податкову вимогу податкові вимоги від 11 грудня 2017 року №50354-17/482, від 07 лютого 2018 року №398-04/18, від 04 грудня 2017 року №46447-17, які, згідно з відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення, отримані представником відповідача.
Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Докази, які б підтверджували сплату спірної суми податкового боргу на момент вирішення спору, в справі відсутні, що є підставою для його стягнення у судового порядку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ГУ ДФС щодо стягнення податкового боргу з рахунків відповідача у банку є доведеними, підтверджуються необхідними доказами, та про необхідність їх задоволення.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень стягнення судового збору з відповідача не передбачено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити повністю.
2. Стягнути з рахунків Приватного акціонерного товариства "Компанія Райз" на користь держави податковий борг у сумі 2 849 872,04 грн. (два мільйони вісімсот сорок дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні чотири копійки), з яких: орендна плата з юридичних осіб - 2 447 217,35 грн.; податок на нерухоме майно - 373 865,73 грн.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, ідентифікаційний код 39394856);
Приватне акціонерне товариство "Компанія Райз" (03155, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 5/17; ідентифікаційний код 13980201).
Суддя В.А. Кузьменко