07 грудня 2020 року м.Чернігів Справа № 620/4309/20
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Клопота С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області, в якому просить :
1. Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо не проведення нарахування та невиплат з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області поновити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 30% (зона посиленого радіоекологічного контролю) від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 1986 року і по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить до зони посиленого радіоекологічного контролю.
І, як особа яка має статус «громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю».
Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, Додаток №1 до Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, м. Семенівка, Семенівського району, Чернігівської області належить до зони посиленого радіоекологічного контролю.
До 01 січня 2015 року отримував грошову допомогу згідно ст. 37 Закону № 796-ХІІ.
3 07 липня 2018 року відновлено дію статті 37 закону України №796-XII, яка підлягає застосуванню без будь-яких обмежень.
Однак Управлінням соціального захисту населення, Семенівської районної державної адміністрації, Чернігівської області не відновлено нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» що дорівнює 30% (зона посиленого радіоекологічного контролю) від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено на 01 січня календарного року щомісячно.
За таких підстав відповідь від заступника начальника управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 4 вересня 2020 року про відмову позивачу у відновленні нарахування та виплати позивачу щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є протиправним та порушує його права і соціальні гарантії.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Представник відповідача надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Питання призначення та виплати компенсацій, пільг та допомог потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні врегульовано Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) та Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.
Відповідно до п.3 Порядку призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги». Форма заяви затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 року №441 (зі змінами та доповненнями).
Виплата компенсацій, допомог певних видів та надання пільг проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.
Судом встановлено, що до серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 за призначенням щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону, до Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі Управління) не звертався, а до 31.12.2014 отримував зазначену компенсацію відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка втратила чинність на підставі Постанови КМ № 285 від 14.05.2015.
28.08.2020 до управління надійшла заява ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати йому з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства згідно ст.37 Закону як особі, віднесеній до 4 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Заява була викладена в довільній формі тобто не за встановленою формою.
Про відсутність правових підстав для призначення та виплати щомісячної грошової допомоги за заявою ОСОБА_1 управлінням надано особисто заявнику лист від 04.09.2020 за № Є1-6/2558.
Суд зазначає, що категорії зон радіоактивного забруднення було визначено ст.2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до норм Закону України від 28.12.2014 № 76 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 01.01.2015) у ст.2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» абз. 5 ч.2, у якому надається визначення зони посиленого радіоекологічного контролю, виключено. Також виключено ст. 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначала категорію зон радіоактивного забруднення.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р питання щодо визнання неконституційним підпункту 1 пункту 2 та підпункту 1 пункту 4 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 76 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», якими було виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, не розглядалося.
Тобто, починаючи з 01.01.2015 і на даний час зони посиленого радіоекологічного контролю законодавчо не існує, а отже позивач об'єктивно не може там постійно проживати.
Посилання позивача на висновок Верховного Суду, викладений у рішенні від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18 є не обгрунтованими з наступних причин. Дана справа стосується виплати щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає в населеному пункті, що відноситься, згідно чинного законодавства, до зони гарантованого добровільного відселення, а не до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно довідки Семенівської міської ради від 17.06.2020 № 12-07/2295, позивач дійсно зареєстрований і проживає в м. Семенівка, територія якого до 31.12.2014 відносилася до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).
Відповідно до ст. 37 Закону виплата щомісячної грошової допомоги проводиться громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, а оскільки, як зазначалося вище, позивач не проживає на такій території, так як її не існує, то у даному випадку застосовувати висновок Верховного Суду, викладений у рішенні від 21.01.2019 по справі №240/4946/1 не має правових підстав.
Також у позовній заяві позивач посилається на Перелік населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, в тому числі і до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Вказана постанова є підзаконним нормативно - правовим актом.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Оскільки відсутній законодавчо визначений факт проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю на даний час, тому немає законодавчих підстав для призначення та виплати ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, про що і було управлінням повідомлено заявнику.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2020 року.
Суддя С.Л. Клопот