про залишення позовної заяви без руху
07 грудня 2020 року м. Рівне№460/8879/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області
про зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про зобов'язання вчинення певних дій.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує зі змісту позовної заяви, яка направлена до суду поштовим відправленням 01 грудня 2020 року, позивач просять суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їм щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлену статтею 37 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796), починаючи з 17 липня 2018 року.
Суд зауважує, що Законом № 796 строки звернення до суду не встановлені, отже на даний спір поширюються положення статті 122 КАС України.
Таким чином, позовна заява в частині вимог, що стосуються нарахування та виплати спірної грошової допомоги за період з 17 липня 2018 року по 31 травня 2020 року, подана позивачами поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Так, до позову позивачами додане клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування вказаного клопотання позивачі вказують, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, адміністративні позови з вимогами щодо стягнення індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, може бути подано без обмеження будь-яким строком. На думку позивачів, заробітна плата та спірна грошова допомога відносяться до категорії соціальних виплат, а тому вони вважають, висновки Конституційного Суду України, викладенні в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, є релевантними по відношенню до цього спору. Також позивачі звертають увагу на те, що несвоєчасне звернення до суду з даним позовом було зумовлене обмеженнями, встановленими у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Крім того, покликаючись на постанову Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в зразковій адміністративній справі № 240/4946/18, позивачі вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог саме з 17 липня 2018 року.
Суд наголошує, що строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства необхідно обчислювати з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд звертає увагу на те, що рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, прийняттям якого позивачі обґрунтовують відновлення свого права на отримання спірної допомоги, було офіційно оприлюднене в загальнодоступних джерелах, а тому про прийняття такого рішення позивач 1 (законний представник позивача 2) повинна була дізнатися та, відповідно, з дати його прийняття розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами.
Також суд зауважує, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Тотожні положення були закріпленні в статті 6 КАС України в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року.
Тому, на переконання суду, якщо позивач 1 (законний представник позивача 2) вважала, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні її права чи законні інтереси (права чи законні інтереси позивача 2), то з урахуванням презумпції знання законодавства вона мала знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
При цьому, посилання позивачів на те, що Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 прямо зазначив про неможливість обмеження будь-яким строком звернення особи до суду з позовом про стягнення індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, суд в даному випадку вважає безпідставними, у зв'язку з тим, що вказане рішення було прийняте Конституційним Судом України за наслідками розгляду справи за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР в частині "належної працівнику заробітної плати" і висновок даного рішення не стосується строків звернення до суду із позовом щодо виплати щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка не є заробітною платою та не визначається Кодексом законів про працю України та Законом України "Про оплату праці".
Окремо суд зазначає, що у зразковій справі № 240/4946/18 питання щодо строків звернення до суду не порушувалось, оскільки позивач у вказаній зразковій справі звернувся до суду у межах шестимісячного строку.
Також, суд критично оцінює покликання позивачів на впровадження карантинних обмежень як на причину пропуску строку звернення до суду з даним позовом, оскільки позивачами жодним чином не обґрунтовано та не підтверджено доказами яким чином такі обмеження унеможливили їх своєчасне звернення до суду з даним позовом.
Суд наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Враховуючи викладене, наведені позивачами причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині вимог, що стосується нарахування та виплати спірної грошової допомоги за період з 17 липня 2018 року по 11 травня 2020 року, не можуть вважатися поважними.
Крім того, суд враховує висновки щодо застосування норм права щодо строків звернення до суду, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 227/2015/17.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За наведених обставин слід запропонувати позивачам протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали усунути вказані вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом в частині вимог щодо нарахування спірної грошової допомоги за період з 17 липня 2018 року по 31 травня 2020 року із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, а також доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області про зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя У.М. Нор