про залишення позовної заяви без руху
07 грудня 2020 року м. Рівне№460/8819/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинення певних дій.
Пунктами 1- 3 та 6 частини 1 статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Так, перевіряючи на виконання положень ч.1 ст.171 КАС України даний позов, суддею встановлено, що подана ОСОБА_1 , позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.160 - 161 КАС України з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз.4 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX з 01 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2102,00 грн.
За змістом позовних вимог позивач оскаржує дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та здійсненні перерахунку і виплати такої грошової допомоги.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 14.03.2017 у справі №21-3944а16, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Тобто, зі змісту позовних вимог слідує, що даний позов містить одну вимогу немайнового характеру, за яку позивачу слід сплатити судовий збір в сумі 840,80 грн (2101,00 х 0,4).
Всупереч викладеному, ОСОБА_2 не додано до позовної заяви документа про сплату судового збору.
Разом з тим, позивачем у позові заявлено клопотання про звільнення чи відстрочення або розстрочення сплати судового збору на підставі п.3, ч.1, ч.2, ст.8 Закону України “Про судовий збір”, оскільки предметом позову є захист його соціальних прав також його середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі - Закон № 3674).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 8 Закону № 3674 суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що лише у виняткових випадках суд може звільнити від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити сплату судового збору, не порушуючи принципу юридичної рівності сторін та враховуючи скрутне матеріальне становище викликане об'єктивними обставинами, що підтверджуються відповідними доказами, та на підставах, встановлених законом.
Тобто, саме матеріальне становище сторони є тим визначальним критерієм, який враховується судом при вирішенні питання про, зокрема, відстрочення сплати судового збору.
Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Отже, для вирішення питання, зокрема, відстрочення сплати судового збору за даною нормою позивачу слід подати суду довідку про доходи за 2019 рік.
Враховуючи викладені позивачем обставини, для з'ясування майнового стану позивача та вирішення питання відстрочення сплати судового збору, суд пропонує подати довідку про розмір пенсії протягом 2019 року та перше півріччя 2020 року та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків щодо отримуваних інших доходів за 2019-2020 роки.
Відтак, клопотання позивача про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем подано заяву про поновлення строків звернення до суду, яку не було вирішено під час відкриття провадження у справі.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.
За правилами ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд зауважує, що Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", строки звернення до суду не встановлені, отже на даний спір поширюються положення ст.122 КАС України.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених правових норм також убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивач зазначає, що про невідповідність розмірів пенсії вимогам Конституції України та інших законодавчих актів він дізнався кілька місяців назад із засобів масової інформації. Позивач не міг передбачити, що органи держави можуть ці права порушувати. Також зазначає про відсутність юридичної освіти та незнання особливостей законодавства.
Оцінивши вказані обґрунтування, суд приходить до висновку про їх безпідставність, з огляду на те, що, зокрема, соціальні виплати, визначені статтею 37 Закону України №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у вигляді грошової допомоги, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).
Твердження позивача про відсутність юридичної освіти та незнання особливостей законодавства також є неприйнятними, оскільки по перше: не позбавляє права та можливості звернутися за правничою допомогою до юриста, в т. ч. в порядку безоплатної правової допомоги, а по друге: суперечать презумпції знання законодавства, суть якої полягає в тому, що кожен вважається таким, що знає закони.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
З огляду на наведене та беручи до уваги те, що позивач не надав жодних доказів на обґрунтування заяви про поновлення строку звернення, у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду у грудні 2020 року з позовом щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги відповідно до ст.37 Закону України №796-ХІІ за період з 17.07.2018.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 ст.123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, позовну заяву слід залишити без руху.
Позивачу слід усунути зазначені вище недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
документа про сплату судового збору в сумі 840,80 грн. (оригінал платіжного документа) (перерахування коштів здійснюється за реквізитами зазначеними на сайті суду: https://adm.rv.court.gov.ua/sud1770/gromadyanam/tax/);
заяви про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням інших підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску
.
Керуючись статтею 169 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинення певних дій залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя У.М. Нор