01 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/2365/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.
за участі представників
позивач: Якима В.Ю.
відповідача: Щадей С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 грудня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 07 грудня 2020 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУНП в Закарпатській області), яким просить:
1) Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області № 102 о/с від 07.05.2020 року про призначення ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області звільнивши з посади старшого оперуповноваженого вектору кримінальної поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області на підставі п.3 ч. 1 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" (як виконання дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
2) Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області № 109 о/с від 25.05.2020 року про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області з 28.05.2020 року на підставі поданого рапорту від 14.05.2020 року за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням);
3) Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Мукачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області;
4) Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Ухвалою судді від 06.07.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 01.10.2020 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог повернуто заявнику.
Ухвалою суду від 01.10.2020 року задоволено клопотання представника Якима В.Ю. про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 11.11.2020 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог залишено без розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 07 травня 2020 року № 102 о/с позивача призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області та звільнено з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області на підставі п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону України "Про національну поліцію" (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Позивач зазначає, що переведення його в Тячівський ВП ГУНП в Закарпатській області унеможливило виконання ним службових обов'язків та відповідач створив умови за яких він вимушений був подати рапорт на звільнення. Однак, наміру звільнятися не мав, у зв'язку з чим вважає своє звільнення незаконним.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого не визнає позовні вимоги в повному обсязі зважаючи на те, що оскаржені накази видані у відповідності до вимог Закону України "Про Національну поліцію". Так, вказаним законом визначені повноваження відповідача на переміщення позивача на посаду нижчу ніж та, на якій він перебував як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до дисциплінарного статуту Національної поліції України. Крім того вказав, що оскільки позивач у своєму рапорті вказав дату звільнення, то відповідач, звільняючи позивача наказом від 25.05.2020 року № 109 о/с за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з дати, з якої бажав звільнитися позивач діяв з дотриманням вимог законодавства.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом ГУ НП в Закарпатській області від 07.05.2020 року № 102 о/с відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) призначено капітана поліції ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, звільнивши його з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Мукачівського відділу поліції цього ж ГУНП з 08.05.2020 року.
Як вбачається із вказаного наказу, він виданий на підставі п. 1 наказу ГУНП в Закарпатській області № 1030 від 05.05.2020 року та доповідної записки УКЗ ГУНП від 07.05.2020 року.
14.05.2020 року позивач звернувся до начальника ГУНП в Закарпатській області із рапортом, в якому просив його звільнити зі служби в поліції за власним бажанням з 28.05.2020 року. Вказаний запит зареєстрований в ГУ НП в Закарпатській області 15.05.2020 року.
Наказом ГУ НП в Закарпатській області від 25.05.2020 року № 109 о/с "По особовому складу" відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) капітана поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 28 травня 2020 року.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з п.3 ч. 1 ст. 65 Закону № 580 переміщення поліцейських здійснюється: на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 65 Закону № 580 переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Згідно з ч. 9 ст. 65 Закону № 580 переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Суд зазначає, що з огляду на наведені положення ЗУ "Про національну поліцію" законодавством передбачено можливість переміщення поліцейського на посаду нижчу, ніж та на якій він перебував, як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Як встановлено судом, оскаржений позивачем наказ ГУ НП в Закарпатській області № 102 о/с "По особовому складу", яким його призначено на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Мукачівського відділу поліції цього ж Головного управління Національної поліції виданий на підставі п. 1 наказу ГУНП в Закарпатській області від 05.05.2020 року № 1030 та доповідної записки УКЗ ГУНП від 07.05.2020 року.
Суд зазначає, що пунктом 1 наказу ГУНП в Закарпатській області від 05.05.2020 року № 1030 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Мукачівського ВП ГУНП" старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 , відповідно до підпункту пункту 6 статті 13 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Національної поліції України звільнено з посади.
При цьому суд зазначає, що позивач наказ ГУНП в Закарпатській області від 05.05.2020 року № 1030, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області та на підставі якого винесено оскаржений наказ "По особовому складу" від 07.05.2020 року № 102 о/с не оскаржував, а відтак він є чинним.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Закарпатській області "По особовому складу" від 07.05.2020 року № 102 о/с.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Закарпатській області "По особовому складу" від 25.05.2020 року № 109 о/с, яким позивача звільнено з посади за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" (за власним бажанням), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (ч. 3 ст. 59 Закону № 580).
Відповідно до ст. 60 Закону № 580 проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону № 580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: за власним бажанням.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Закону № 580 днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Закону № 580 день звільнення вважається останнім днем служби.
Згідно із п. 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114).
Згідно з пунктом 68 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Згідно з пунктом 68 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
При цьому, суд зазначає, що норми Положення №114 в частині звільнення за власним бажанням не суперечать вимогам Закону України "Про Національну поліцію", а лише встановлюють певні гарантії осіб, що проходять службу у разі звільнення за власним бажанням.
Вищевказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 817/981/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В той же час, суд зазначає, що в межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення в більш короткий строк. Такою домовленістю необхідно вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін. Видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №819/744/16 та від 20 травня 2020 року у справі №804/868/16.
Як вже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся із рапортом від 14 травня 2020 року на ім'я начальника ГУНП в Закарпатській області, в якому просив звільнити його зі служби з поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону № 580 за власним бажанням з 28.05.2020 року.
З огляду на вищенаведене, та оскільки в своєму рапорті позивач зазначив конкретну дату звільнення - 28.05.2020 року, суд вважає, що позивач погодив з керівництвом дату свого звільнення.
Таким чином, оскільки позивач скористався правом на звільнення за власним бажанням з погодженим строком звільнення, то на переконання суду, відповідачем при винесенні оскарженого наказу від 25.05.2020 року № 109 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, не допущено порушення його прав та вимог чинного законодавства.
Крім того, суд зазначає, що Положення № 114 не містять жодних обмежень щодо звільнення тимчасово непрацездатних осіб, якщо звільнення відбувається з їх ініціативи. Аналогічні вимоги містить і Кодекс Законів про працю України, статтею 40 якого встановлено, що звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності не допускається лише з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
З огляду на вищенаведене, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що його звільнення відбулося у період його тимчасової непрацездатності, оскільки така заборона розповсюджується на звільнення працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, визначених частиною першої статті 40 КЗпП України (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), в той час як позивача було звільнено зі служби в поліції за власним бажанням згідно п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Суд відхиляє твердження позивача, що його рапорт про звільнення від 14.05.2020 року був написаний під диктовку працівників кадрового забезпечення, оскільки на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів.
В той же час, доказів звернення до відповідача із рапортом про відкликання рапорту про звільнення зі служби в поліції позивач також не надав.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що відповідач при прийняті наказу від 25.05.2020 року № 109 о/с "По особовому складу", яким позивача звільнено зі служби в поліції діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Стосовно позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд зазначає, що вони також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Закарпатській області від 25.05.2020 року № 109 о/с "По особовому складу" щодо якої суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Головне управління Національної поліції в Закарпатській області доведено правомірність оскаржених наказів, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами та в задоволенні позову слід відмовити.
Згідно ст. 139 КАС України, судові витрати не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13 код 40108913) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Рейті