26 листопада 2020 року Справа № 0440/4964/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Дніпрі адміністративну справу №0440/4964/18 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” Паламарчука Віталія Віталійовича (01032, м.Київ, б-р Тараса Шевченка, 35, ЄДРПОУ 38619024), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб із позовними вимогами, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський”, щодо не включення даних позивача, до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- скасувати наказ від 01.06.2016 р. №42/2 відповідача на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” про визнання нікчемним зарахування грошових коштів з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” ЄДРПОУ 39140702 на суму 21 000 грн. з призначенням платежу “Повернення коштів згідно з договором №980-027-000216993 від 06.04.2016 року” та на суму 193, 94 грн. призначенням платежу “оплата процентів по договору №980-027-000216993 від 06.04.2016р.” на рахунок № НОМЕР_2 , який належить позивачу - ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача внести дані позивача, до переліку (реєстру) як вкладника Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на поточному рахунку № НОМЕР_2 на суму 21 193, 94 грн. для внесення даних про позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський”, які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Позовна заява обґрунтована протиправною бездіяльністю відповідача стосовно не включення даних позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Так, позивач посилається на те, що 06 квітня 2016 року між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір банківського вкладу № 980-027-000003519 "Поточний рахунок "Ощадний", відповідно до якого були зараховані кошти, згідно платіжних доручень та на момент введення тимчасової адміністрації на поточному рахунку позивача № НОМЕР_2 знаходилися грошові кошти в сумі 21 000 грн. та 193,94 грн., що підтверджується випискою (довідкою) про рух коштів по поточному рахунку № НОМЕР_2 відкритому на підставі договору 980-027-000003519 "Поточний рахунок «Ощадний»". Водночас, Уповноважена особа Фонду відмовилась здійснити необхідні дії для відшкодування гарантованої державою суми вкладу мотивуючи свою відмову нібито незаконною фінансовою діяльністю банківської установи до якої позивач не має відношення та не є учасником цієї діяльності. Позивач вказує, що посилання відповідача на те, що 27.04.2015 року прийнято постанову Правління Національного банку України №295/БТ є безпідставним, оскільки взагалі не стосується операцій, здійснюваних позивачем в банку. Постанова не містить і не може містити обмежень прав позивача, щодо користування власними рахунками позивача. За твердженням позивача, Постанова НБ України від 27.04.2015 року № 295/БТ, на яку посилається відповідач, стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банку, а не його клієнтів - фізичних осіб, а також не містить прямих заборон щодо договірних операцій на рахунках.
Справа неодноразово розглядалася судами різних рівнів у зв'язку з оскарженням позивачем ухвал суду першої інстанції стосовно вирішення питання щодо прийняття позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року клопотання позивачки про звільнення від сплати судового збору задоволено частково, судом відстрочено сплату судового збору за подання до суду позову, до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою суду від 10.03.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено у підготовче засідання на 09.04.2020 року.
09 квітня 2020 року ухвалою суду провадження по справі зупинено до скасування карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 р. скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 р. та справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 р. по справі №0440/4964/18 заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі №0440/4964/18 - задоволено, справу передано для подальшого автоматизованого розподілу в загальному порядку, відповідно до ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2020 р. справу №0440/4964/18 перерозподілено судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 р. по справі №0440/4964/18 вищезазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року задоволено клопотання позивача та замінено первісного відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, на належного відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Паламарчука Віталія Віталійовича.
09 квітня 2020 року та 22 жовтня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зокрема, вказано, що згідно наказу № 27/1 від 24.05.2016 року було створено комісію по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Наказом № 2 від 13.07.2016 року Уповноваженою особою строк проведення перевірки було продовжено. Результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, фіксувались у відповідних актах комісії та затверджувалися наказами Уповноваженої особи (у відповідності до вимог ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), по мірі проведення перевірки. Висновки Комісії, викладені в акті № 2 від 01.06.2016 року, було затверджено Уповноваженою особою Фонду наказом №42/2 від 01.06.2016 року. За даними відповідача, комісією встановлено, що з 22.12.2015 року відносно Банку діяла постанова № 917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку”, затверджена Правлінням Національного банку України 22.12.2015 року, якою встановлено факт здійснення ПАТ "Михайлівський" ризикової діяльності, та ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії проблемних і встановлені обмеження в діяльності Банку, в тому числі встановлено обмеження в частині здійснення кредитних операцій з юридичними особами. Постановою Правління Національного банку України від 27.04.2016 року № 295/БТ були внесені зміни до Постанови № 917 та встановлені для Банку обмеження в діяльності, в тому числі заборонено здійснювати кредитні операції з юридичними особа в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам. Як зазначає відповідач, постановою № 917 зі змінами, внесеними постановою № 295, були встановленні обмеження на сукупність всіх кредитних операції з юридичними особами по системі банку в цілому. Обмежуючи визначеними критеріями право Банку на здійснення кредитних операцій юридичними особами, Національний банк установив максимальний ліміт обсягу операцій з юридичними особами, що мав дотримуватись Банком у будь-який момент набрання чинності постановою № 917, тому Банк мав право на проведення нових операцій виключно в межах суми, що становила різницю між визначеним обсягом операцій з юридичними особами на дату прийняття постанови № 917, та величиною показника на поточну дату проведення кредитної операції - вільного ліміту кредитних юридичними особами. Між тим, під час перевірки Уповноваженою особою Фонду було виявлено, що Банк уклав з ТОВ «ІРЦ» Договір відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 року та Договір відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016 року на суму 1431957997,25 грн. Вказані договори стосуються переходу прав грошової вимоги, тобто є договорами факторингу. У зв'язку з викладеним, відповідач вказує, що Банком порушено обмеження, встановлені Постановою № 917 зі внесеними Постановою № 295, в частині проведення кредитних операцій на суму 1431957997,25 гривень на підставі укладених з ТОВ «ІРЦ» договорів відступлення прав вимоги, при відступленні права на укладення таких правочинів. Таким чином, рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про віднесення переказу коштів (транзакцій) до категорії нікчемних, в т.ч. і на користь позивача, є правомірним та таким, яке винесено з дотриманням вимог законодавства, тому не може бути скасованим.
09 квітня 2020 року та 29 жовтня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач посилається на те, що нею здійснювалися всі банківські операції у відповідності до діючого законодавства України до введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» та на момент введення тимчасової адміністрації на поточному рахунку позивача, відкритому в ПАТ «Банк «Михайлівський» обліковувалися кошти, не відшкодовані Фондом гарантування вкладів в сумі 21000 грн. та 193,94 грн. Крім того, зазначає, що припущення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що договір позивача нікчемний, не ґрунтується на нормах законодавства та права.
Третя особа правом на подання письмових пояснень не скористалася.
18 вересня 2020 року, 08 жовтня 2020 року, 21 жовтня 2020 року до суду від позивача надійшли заяви про розгляд справи без присутності представника позивача у судовому засіданні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року позовну заяву в частині позовних вимог позивача щодо скасування наказу від 01.06.2016 р. №42/2 відповідача на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” про визнання нікчемним зарахування грошових коштів з рахунку ТОВ “Інвестиційно-розрахунковий центр” ЄДРПОУ 39140702 на суму 21 000 грн. з призначенням платежу “Повернення коштів згідно з договором №980-027-000216993 від 06.04.2016 року” та на суму 193, 94 грн. призначенням платежу “оплата процентів по договору №980-027-000216993 від 06.04.2016р.” на рахунок № НОМЕР_2 , який належить позивачу - ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 квітня 2016 року між ОСОБА_1 (вкладником) та ПАТ «Банк Михайлівський» (банком) укладено договір банківського вкладу № 980-027-000003519 "Поточний рахунок «Ощадний»", відповідно до умов якого були зараховані кошти згідно платіжних доручень в сумі 21000,00 грн. та 193,94 грн. на поточний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 .
Згідно з п.1 цього договору Банк по ініціативі Клієнта відкриває Клієнту на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_2 в Гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.
06 квітня 2016 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-Розрахунковий центр" (надалі - ТОВ "ІРЦ") укладено договір позики №980-027-000216993, відповідно до умов якого позивач передає ТОВ "ІРЦ" у власність грошові кошти, а ТОВ "ІРЦ" зобов'язується повернути вказані кошти та виплатити проценти позивачу в порядку та на умовах, встановлених цим договором.
Перерахування коштів з рахунку позивача на рахунок ТОВ «ІРЦ» в сумі 21000,00грн. підтверджується квитанцією №QS911301 від 06.04.2016 р.
Як вбачається з виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з рахунку ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивача достроково перераховано:
- 21000,00 грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором №980-027-000003519 від 06.04.2016»;
- 193,00 грн. з призначенням платежу «оплата процентів по договору №980-027-000003519 від 06.04.2016р».
На підставі рішення Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно якого розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".
Наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" від 01 червня 2016 року № 42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, викладені в Акті № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб в сумі 1 298 015 973, 74 грн., у відповідності до положень пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Згідно із витягом з Додатку 2 до Акту № 2 від 01.06.2016 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" включено позивача.
13 червня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України № 124-рш від 12 липня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.
Позивач звернулася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду із заявою, в якій просила включити до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом.
Листом від 26.09.2017р. № 3Г/22355 Представник ПАТ «Банк Михайлівський» повідомив позивача про те, що договір №980-027-000216993 від 06.04.2016р. укладено ОСОБА_1 безпосередньо з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, у зв'язку з чим вказаний договір не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм суб'єктивним складом. Тому відсутні правові підстави для включення інформації про ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №311 від 11 лютого 2020 року уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Паламарчуку Віталію Віталійовичу делеговані повноваження ліквідатора, передбачені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Невключення відповідачем позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченою Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25 Закону № 4452-VI).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI, не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
При цьому, правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону № 4452-VI).
Закон № 4452-VI визначає порядок складання Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком правочинів протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
В даному випадку, наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" від 01 червня 2016 року №42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, викладені в Акті № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб в сумі 1 298 015 973, 74 грн., у відповідності до положень пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Згідно із витягом з Додатку 2 до Акту № 2 від 01.06.2016 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) щодо виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" включено позивача.
Між тим, у частині третій статті 38 Закону № 4452-IV, якою врегульовано заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку, визначено підстави, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За правилами частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Законом України від 16.07.2015 № 629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" (далі - Закон № 629-VIII), який набрав чинності 12.08.2015 частину третю статті 38 Закону № 4452-IV доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Так, у зв'язку із зарахуванням коштів на поточний рахунок позивача у Фонду з'явились відповідні зобов'язання, що зумовило збільшення витрат держави в особі Фонду, пов'язаних з виведенням банку з ринку.
Водночас, збільшення витрат Фонду, пов'язаних з виведенням банку з ринку може мати негативні наслідки для вкладника у вигляді невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, у разі якщо таке зарахування відбулось після віднесення банку до категорії проблемних, а операції, укладення (переоформлення договорів), що передували збільшенню таких витрат - вчинені (укладені) саме з порушенням закону.
Таким чином, вчинення (укладення) банком, віднесеним до проблемних, правочинів (у тому числі договорів) з порушенням норм законодавства, зокрема Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про Національний банк України", може бути підставою для невключення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку із віднесенням таких правочинів (у тому числі договорів) до числа нікчемних відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.
Разом з цим, суд враховує, що дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України).
За загальним правилом, особа не може бути позбавлена права власності і права на вклад внаслідок внесення змін до закону. Разом з тим гарантії цього права, у тому числі обов'язок держави нести додаткову відповідальність через систему гарантування вкладів фізичних осіб, можуть зазнавати змін шляхом прийняття відповідних законів, у тому числі задля забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків.
Так, 19.11.2016 набрали чинності положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону №4452-VІ, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» №1736-VІІІ від 15.11.2016 (далі - Закон № 1736-VІІІ), яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом № 1736-VІІІ розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Тобто, з метою поширення гарантій Закону № 4452-VI до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинним законодавством, а саме: до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом № 1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №826/5065/18.
Матеріалами справи підтверджується, що правочин по наданню позивачем позики ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та операції по перерахуванню коштів позичальнику та повернення коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок позивача були вчинені після віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних.
Водночас, під час розгляду справ судами різних юрисдикцій, у рішеннях, які набрали законної сили та, зокрема, у справі № 826/20089/16, суди встановили, що 11.11.2014 між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено Договір доручення № 1, згідно з умовами якого ПАТ "Банк Михайлівський", в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (далі - клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", як Довірителя, на умовах строковості та платності.
У відповідності до предмету Договору доручення ПАТ "Банк Михайлівський" мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення.
На виконання вищезазначеного Договору доручення ПАТ "Банк Михайлівський" від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - Договір позики).
Зміст вказаних фактичних обставин свідчить про те, що у межах спірних правовідносин ПАТ "Банк Михайлівський" виступав повіреним, хоча про це й не було зазначено у договорі №980-027-000216993 від 06 квітня 2016 року, укладеному між ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та позивачем.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був повідомлений банком під підпис про непоширення гарантій, передбачених Законом № 4452-VI, на кошти, які станом на 19.05.2016 повернуті на рахунок позивача за вказаним вище договором з небанківською фінансовою установою.
Отже, у справі, яка розглядається, кошти позивача відповідають чітко визначеним критеріям, визначеним змінами, внесеними до Закону № 4452-VI Законом № 1736-VІІІ, а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивач, відповідно - до вкладника.
Позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2019 року у справі №823/1674/18, постанові по справі 808/182/18 від 19.11.2020 року і такі висновки враховуються судом під час вирішення даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтями 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення даних позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів та зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» внести дані позивача до переліку (реєстру) як вкладника Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на поточному рахунку № НОМЕР_2 на суму 21 193, 94 грн. для внесення даних про позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський”, які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року судом відстрочено сплату судового збору за подання до суду позову, до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки відповідачем у цій справі є уповноважена особа, яка в силу приписів Закону № 4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то понесені позивачем судові витрати належить стягнути саме з Фонду як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Згідно із частиною першою статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.
Проте Фонд не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року № 1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 січня 2012 року за № 33/20346), тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.
Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1581/12/21893), оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.
Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №826/5065/18.
Таким чином, суд вважає за необхідне, з урахуванням статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Дніпропетровського окружного адміністративного суду судовий збір у розмірі 704,80 гривень.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 133, 139, 143, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” Паламарчука Віталія Віталійовича (01032, м.Київ, б-р Тараса Шевченка, 35, ЄДРПОУ 38619024), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити .
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Банк Михайлівський”, щодо не включення даних ОСОБА_1 , до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” Паламарчука Віталія Віталійовича внести дані ОСОБА_1 , до переліку (реєстру) як вкладника Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський” та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на поточному рахунку № НОМЕР_2 на суму 21 193, 94 гривень для внесення даних про ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський”, які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016) до Державного бюджету України (реквізити: отримувач: УК у Чечелівському районі міста Дніпра/Чечел.р./22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989253; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008; за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101) судовий збір у розмірі 704,80 гривень (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складено 26 листопада 2020 року.
Суддя Н.В. Боженко