м. Вінниця
08 грудня 2020 р. Справа № 120/1826/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відвід судді у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХК Вінницька промислова група" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СХК Вінницька промислова група" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду.
Розгляд вказаної справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Наступне судове засідання у справі призначене на 09.12.2020.
Разом із тим, 08.12.2020 представником позивача подано заяву про відвід судді Поліщук І.М. Обґрунтовуючи подану заяву, представник позивача зазначив, що суддя Поліщук І.М. ухиляється від обов'язку забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, що підтверджується тим, що в судовому засіданні 03.12.2020 під час слухання справи позивачем були задані запитання до відповідача, однак суддя Поліщук І.М. відхилила всі запитання мотивуючи тим, що дані обставини є загальновідомими, чим позбавила сторону позивача можливість на з'ясування усіх обставин справи та обмежила доступ до правосуддя. Також зазначив, що при з'ясування обставин справи, суд однобічно та упереджено прийняв позицію відповідача. Крім того, під час надання пояснень, суд відхиляв доводи позивача, підтримуючи позицію сторони відповідача та фактично своєю поведінкою дав зрозуміти на чию користь може бути прийняте рішення. Представник позивача також вказав, що судом порушено процедуру розгляду заяви про зменшення позовних вимог, яка судом не була розглянута та не прийнято процесуальне рішення. З огляду на викладене, представник позивача зазначає, що дана справа не може розглядати під головуванням судді Поліщук І.М., оскільки, вищевказані обставини можуть вплинути на об'єктивність та упереджений розгляд справи, чим будуть порушені його права та інтереси, як сторони у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч. 11 ст. 40 КАС України).
Таким чином, враховуючи те, що дана заява про відвід судді Поліщук І.М. подана представником позивача пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, яке призначене на 09.12.2020, а також беручи до уваги те, що відповідна заява подана поза межами судового засідання, остання підлягає розгляду судом, що розглядає справу та в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши доводи заявника, суд зазначає наступне.
Так, згідно з частиною першою цієї статті суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
В силу положень ч. 1, 2 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Як на підставу для відводу судді Поліщук І.М., представник позивача посилається на наявність "інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді" (п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України).
Водночас для розкриття змісту вказаної правової підстави доцільно звернутись до Кодексу суддівської етики, міжнародних стандартів поведінки судді та практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до ст. 15 зазначеного Кодексу неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Більш повно критерій об'єктивності пояснюється у Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.
Згідно з пунктом 2.5 вказаних Принципів суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення. До числа таких справ належать, серед інших, випадки, коли:
(a) суддя насправді відчуває прихильність або упередженість щодо однієї зі сторін або має особисту інформацію щодо спірних доказових фактів, пов'язаних зі справою;
(b) раніше при розгляді того ж самого спору суддя виступав як юрист або залучався як важливий свідок; або
(c) суддя або хтось із членів сім'ї судді матеріально зацікавлений у певному результаті розгляду справи.
У справі "Газета Україна-Центр проти України", заява № 16695/04, рішення від 15 липня 2010 року, п. 28, 31, 32, Європейський суд з прав людини вказав на те, що:
- існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, п. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42);
- у контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).
Отже, при наданні оцінки об'єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії:
1) об'єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді;
2) суб'єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.
При цьому особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 42).
Також практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
Таким чином, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно встановити наявність відповідних вищезазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом дотримання процесуальних прав, свобод та інтересів сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо). Інакше, особиста безсторонність суду (судді) презюмується.
Водночас, як вбачається зі змісту заяви про відвід, обставини, на які посилається представник позивача як на підставу для відводу судді Поліщук І.М., ґрунтуються винятково на суб'єктивному сприйнятті ним судді як головуючого в судовому засідання, який відповідно до ч. 3 ст. 196 КАС України керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.
Крім того, суть доводів заявника фактично обумовлюються незгодою заявника, як сторони судового процесу, з процесуальними рішеннями та діями судді під час розгляду справи. Аргументи представника позивача засновані на припущеннях та власній оцінці поведінки судді в судовому засіданні, та не можуть визнаватися такими, що підтверджують факт упередженості або необ'єктивності судді при розгляді справи.
Суд зауважує, що за приписами ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 36 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
В даному ж випадку, заява про відвід судді подана із порушенням зазначених вимог закону, адже усі мотиви поданої представником позивача заяви від 08.12.2020 ґрунтуються на подіях, які мали місце в судовому засіданні 03.12.2020.
Окрім того, суд також звертає увагу на ту обставину, що ухвалою від 03.12.2020, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволені заяви представника позивача про зменшення позовних вимог, а тому посилання представника позивача на неприйняття судом жодного процесуального рішення за наслідками розгляду його заяви про зменшення позовних вимог, на переконання суду, є необґрунтованими.
Таким чином, враховуючи усі наведені вище обставини, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про відвід судді.
Керуючись ст.ст. 36, 37, 38, 39, 40, 41, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви представника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про відвід судді, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна