02 грудня 2020 року
м.Суми
Справа №1818/2486/2012
Номер провадження 22-ц/816/2347/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
боржник - ОСОБА_1 ,
стягувач - ОСОБА_2 ,
заявник - державний виконавець Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Глушко Віта Володимирівна,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мальченка Дениса Володимировича
на ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 21 жовтня 2020 року в складі судді Линник О.С., постановленої у м. Тростянець,
Державний виконавець Глушко В.В. звернулася до суду із поданням про тимчасове обмеження громадянина ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання ним своїх зобов'язань, покладених на нього згідно виконавчого листа № 1818/2486/2012 провадження № 1/588/204/2012, виданого Тростянецьким районним судом Сумської області 14 травня 2019 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 400000,00 грн завданої моральної шкоди.
Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 21 жовтня 2020 року подання державного виконавця Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Глушко В.В. задоволено.
Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянину України ОСОБА_1 , до виконання ним зобов'язань, покладених вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 20 грудня 2012 року, за виконавчим листом у кримінальній справі № 1818/2486/2012 провадження №1/588/204/2012 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 400000,00 грн завданої моральної шкоди.
Вказану ухвалу суду представник ОСОБА_1 - адвокат Мальченко Д.В. оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мальченко Д.В., посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання державного виконавця Відділу відмовити.
В апеляційній скарзі зазначається, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання, а апелянт не ухиляється від виконання зобов'язання, покладених на нього згідно листа № 1818/2486/2012 провадження № 1/588/204/2012 про що зазначено самим державним виконавцем, який зазначив, що боржник завжди з'являється, від виконання рішення суду не ухиляється, щомісячно сплачує моральну шкоду частковими платежами по 100,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу від сторін до апеляційного суду не надійшов.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника боржника ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконанні Тростянецького РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) знаходиться виконавче провадження за № 59110136 із приводу виконання вироку суду за виконавчим листом у кримінальній справі № 1818/2486/2012 провадження №1/588/204/2012, виданого Тростянецьким районним судом Сумської області 14 травня 2019 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 400000,00 грн. завданої моральної шкоди (а.с. 133-134).
На сьогоднішній день вирок суду у частині сплати моральної шкоди стягувачу боржником не виконано. Проте боржником надано декларацію, на виклики державного виконавця боржник завжди з'являється, від виконання вироку суду не ухиляється, щомісячно сплачує моральну шкоду частковими платежами по 100,00 грн щомісячно.
Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належить на праві спільної часткової власності три земельні ділянки у розмірі 1/3 частки, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 136-137).
Оскільки боржник отримує пай у ТОВ «Райз Північ», державним виконавцем 13 липня 2020 року була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку надіслано на виконання до ТОВ «Райз Північ» (а.с. 138-139).
На запит державного виконавця листом Державної прикордонної служби України від 13 липня 2020 року повідомлено, що ОСОБА_1 перетинав державний кордон.
За повідомленням Державної міграційної служби України ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, серії НОМЕР_1 .
Задовольняючи подання державного виконавця Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Глушко В.В., суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 має не виконані зобов'язання, покладені на нього вироком суду по сплаті завданої ним моральної шкоди у сумі 400000,00 грн на користь ОСОБА_4 , а тому прийшов до висновку про обмеження його у праві виїзду за межі України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об'єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
У законодавстві України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Положеннями статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, зокрема, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів (пункт 5 частини першої цієї статті).
Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що обов'язковою підставою для задоволення судом подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, в інтересах національної чи громадської безпеки, з метою захисту прав і свобод інших осіб.
При цьому, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Враховуючи вищевикладені норми матеріального права та встановлені обставини справи і той факт, що ОСОБА_1 має не виконані зобов'язання, що покладені на нього вироком суду по сплаті завданої ним моральної шкоди у сумі 400000,00 грн на користь ОСОБА_4 , тому колегія суддів приходить до висновку, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України ґрунтується на законі та є необхідним для захисту прав стягувача.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, а тому не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і як наслідок - скасування ухвали.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мальченка Дениса Володимировичазалишити без задоволення.
Ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 21 жовтня 2020 року у даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В.І. Криворотенко
Судді: О.І. Собина
С.С. Ткачук