Справа № 635/6030/20
Провадження по справі № 2/635/2743/2020
03 грудня 2020 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.,
секретар судового засідання Кондратенко Л.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача- ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Зелінський Павло Любомирович, який діє на підставі ордеру виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пред'явила до суду позов шляхом подання позовної заяви до ОСОБА_3 в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони перебували у шлюбі, який було зареєстровано 09 листопада 2013 року, однак, сімейні відносини між сторонами не склались, у зв'язку з чим 22 квітня 2019 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Сторони проживають окремо, фактичне ведення спільного господарства між сторонами припинено. Також позивач зазначає, що на початку відповідач намагався надавати матеріальну допомогу дитині, але потім життєві обставини змінились, внаслідок чого зараз позивач не отримує матеріальної допомоги від відповідача на утримання спільної дитини. Кошти позивач витрачає на придбання продуктів харчування, одягу, взуття, іграшок, предметів гігієни, ліків, у разі хвороби дитини, а також на оплату відвідування дитячого гуртка. Відповідач на даний час офіційно працює та є особою працездатного віку. При підготовці позову до суду позивачем були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2020 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 19 червня 2014 року Виконавчим комітетом Комунарської сільської ради Харківського району Харківської області.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №303 від 18 вересня 2020 року, виданої Котлярівською сільською радою Харківського району Харківської області за підписом секретаря сільської ради Світличного Ю.С. та Інспектора з місця реєстрації ОСОБА_5 .
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.
У ст. 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач визначила способом стягнення аліментів - їх присудження саме в частці від доходу.
Частинами 1, 2 ст.182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом зі своєю матір'ю та знаходяться на її утриманні. Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем.
Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду доказів щодо наявності на його утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків. Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи всі вищевикладені обставини, а також рівний обов'язок батьків щодо утримання дітей, стан здоров'я дитини, прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» для дітей віком від 6 до 18 років, який станом на 03 грудня 2020 року становить 2395 гривень, у зв'язку з визнанням відповідачем позову, суд вважає необхідним встановити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до суду, а саме з 22 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, що на думку суду є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому суд враховує, що такий розмір аліментів в ході судового розгляду повністю визнаний відповідачем.
За змістом ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
За змістом ч.2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень, суд зазначає наступне.
Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Положеннями частини 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 у справі № 814/698/16.
Судом встановлено, що представництво позивача у суді здійснював адвокат Зелінський Павло Любомирович на підставі ордеру на надання правової допомоги серії АТ № 1004571 від 21 вересня 2020 року.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача наданий розрахунок витрат на професійну правничу допомогу по договору про надання правової допомоги за №20/20 від 21.09.2020 укладеного між адвокатом Зелінським А.Л. та ОСОБА_1 в загальному розмірі 3000 гривень за надання правової допомог у зв'язку з підготовкою та поданням позовної заяви про поділ майна подружжя, яка жодним чином не стосується правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі - з приводу аліментних зобов'язань. Позивачем та її представником не долучено до матеріалів позовної заяви ані Договору про надання правової допомоги, який мав би містив перелік робіт, ані акту виконання таких робіт, ані документів на підтвердження оплати послуг з надання правничої допомоги адвокатом.
Отже, стороною позивача жодним чином не доведений розмір витрат на професійну правничу допомогу, документально не обґрунтований, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог щодо їх відшкодування.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору з у розмірі 840,80 гривень.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 вересня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Відмовити ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на правничу допомогу адвоката.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач- ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 виданий Харківським РВ ГУДМСУ в Харківській області 14.12.2013 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складений 07 грудня 2020 року.
Суддя Т.В. Бобко