Справа № 202/6559/20
Провадження № 1-кс/202/7759/2020
03 грудня 2020 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області ОСОБА_3 ,
слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 ,
представника скаржника - адвоката ОСОБА_5 ,
скаржника ОСОБА_6 ,
розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12020040000000641 від 30.08.2020 року, -
02 листопада 2020 року адвокат ОСОБА_5 , діюча в інтересах ОСОБА_6 , звернулася до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська зі скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 30.08.2020 року у кримінальному провадженні № 12020040000000641 від 30.08.2020 року.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12020040000000641, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2020 року, в якому 30.08.2020 року народному депутату України VІІІ скликання ОСОБА_6 з порушенням вимог ст.ст.36, 216, 276-278 та глави 37 КПК України, повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
Повідомлення про підозру в даному кримінальному провадженні погоджено в.о. прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Станом на 30.08.2020 року прокурор ОСОБА_3 займав посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області, яку обіймає на сьогоднішній день.
Скаржник зазначає, що вищевказаний прокурор є неналежним прокурором у вказаному кримінальному провадженні, оскільки його включення до складу групи прокурорів здійснено без дотримання вимог КПК України, ЗУ "Про прокуратуру", а тому у зв'язку з цим існують обставини, які вказують, що повідомлення про підозру було погоджено не повноважною особою, отже відповідно до вимог ст.277 КПК України воно є таким, що підлягає скасуванню.
Також у своїй скарзі адвокат зазначає, що слідчий поліції та прокурор не повноважні особи на притягнення народного депутата України VІІІ скликання до кримінальної відповідальності, окрім того, за результатами виборів депутатів Дніпропетровської обласної ради від 25.10.2020 року ОСОБА_6 є обраним депутатом Дніпропетровської обласної ради.
Вказує, що повідомлення про підозру підлягає скасуванню через істотні порушення КПК України, а саме: повідомлення про підозру не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення, вказана в ньому інформація безпідставна та необґрунтована. На підставі викладеного просить суд скасувати повідомлення про підозру від 30.08.2020 року за вказаним вище кримінальним провадженням.
У судовому засіданні скаржник та представник скаржника - адвокат ОСОБА_5 доводи скарги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в скарзі та пояснили, що на час повідомлення про підозру не було здобуто достатньо доказів, які б беззаперечно свідчили про винуватість ОСОБА_6 , були допущені істотні порушення КПК, повідомлення про підозру не містило суттєвих обставин події, докази вини були відсутні, не було проведено всіх необхідних слідчих дій на встановлення умислу скоєного злочину, тому зібраних доказів було недостатньо для повідомлення про підозру.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги, просили відмовити в її задоволенні.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, матеріали кримінального провадження № 12020040000000641, доходить наступного висновку.
Встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12020040000000641, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.08.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
В даному кримінальному провадженні слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 за погодженням з в.о. прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 . 30.08.2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, що виразилося в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Як вбачається зі змісту скарги, представник скаржника вказує на порушення процесуального порядку вручення підозри, зокрема, на порушення вимог, передбачених ст.ст.276-278 КПК України, які регулюють зазначене питання.
Так, представником скаржника - адвокатом ОСОБА_5 фактично ставиться питання щодо не обґрунтованості підозри, її неналежного оформлення та вручення з порушенням належного порядку.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено положенням ст.278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276 КПК України, зміст повідомлення про підозру ст. 277 КПК України.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вищевказаних процесуальних норм.
Відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно зі ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Відповідно до ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України).
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду (ст. 89 КПК України).
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «обґрунтованість підозри, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 року, § 57).
Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (заява N42310/04, рішення від 21.04.2011 року, остаточне 21.07.2011 року), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
За своїм змістом повідомлена 30.08.2020 року ОСОБА_6 підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру було здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконання в тому, що ОСОБА_6 причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України.
Щодо посилання сторони захисту на те, що повідомлення про підозру погоджене неповноважним прокурором, слідчий суддя дійшов наступного.
Згідно ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами 4 та 5 статті 36, частиною 3 статті 313, частиною 2 статті 341 КПК України та частиною 3 ст. 37 КПК України. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу через неефективність здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про прокуратуру» прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов'язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.
Перші заступники та заступники керівників органів прокуратури відповідно до розподілу обов'язків мають право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов'язковими до виконання підлеглими прокурорами відповідного органу прокуратури.
Під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов'язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.
Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор має право давати вказівки будь-якому прокурору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого в самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, керівник обласної прокуратури це особа, яка обіймає посаду, передбачену ст. 15 Закону України "Про прокуратуру" та діє у межах своїх повноважень, а тому має відповідні правові підстави щодо вирішення питання про визначення (зміну) групи прокурорів у кримінальному провадженні.
Відповідно до наказу виконувача обов'язків прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_8 №933 к від 06.08.2020 року на прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області ОСОБА_3 покладено виконання обов'язків прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правової діяльності прокуратури Дніпропетровської області.
Відповідно до постанови прокурора області ОСОБА_8 про визначення (зміну) групи прокурорів (процесуальних керівників) у кримінальному провадженні від 26.08.2020 року визначено групу прокурорів, які здійснюватимуть нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12020040000000641, зокрема визначено: виконувача обов'язків прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури області ОСОБА_3 , де останнього призначено старшим групи.
З урахуванням викладеного наведена позиція представника скаржника - адвоката ОСОБА_5 відносно того, що прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 Дніпропетровської області ОСОБА_3 є неналежним прокурором у кримінальному провадженні № 12020040000000641, є необґрунтованою.
Відносно посилання скаржника та його адвоката на порушення з боку органу досудового розслідування порядку повідомлення про підозру, слідчий суддя зазначає наступне.
Особливості юридичної відповідальності народного депутата України передбачені ст. 27 ЗУ «Про статус народного депутата України». Так, особливості початку досудового розслідування щодо народного депутата України, повідомлення про підозру, затримання, обрання щодо нього запобіжного заходу, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Вказані особливості зазначені, зокрема, в ст. 482-2 КПК України.
Разом з тим, незважаючи на те, що звання народного депутата зберігається за ним довічно, із системного аналізу положень ст. 27 ЗУ «Про статус народного депутата України», яка знаходиться в розділі IV даного закону, який передбачає основні гарантії діяльності народних депутатів України, а також розділу IV Конституції України, вбачається що гарантії особливого порядку проведення досудового розслідування гарантуються державою особам, які виконують повноваження народного депутата України.
Аналогічна позиція відображена в рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частин першої, третьої статті 80 Конституції України, частини першої статті 26, частин першої, другої, третьої статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" та за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 80 Конституції України стосовно затримання народного депутата України (справа про гарантії депутатської недоторканності).
Згідно частини 5 вказаного рішення, положення частини першої статті 80 Конституції України ( 254к/96-ВР ), та відповідне положення частини першої статті 27 Закону про статус ( 2790-12 ) треба розуміти так, що депутатська недоторканність як елемент статусу народного депутата України є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх повноважень і передбачає особливий порядок притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов'язаних з обмеженням його особистих прав і свобод.
Крім того, посилання адвоката ОСОБА_5 на те, що підозрюваний ОСОБА_6 за результатами виборів депутатів Дніпропетровської обласної ради від 25.10.2020 року є обраним депутатом Дніпропетровської обласної ради, у зв'язку з чим, відповідно до вимог глави 37 КПК України до нього, як до депутата місцевої ради, повинен бути застосований особливий порядок кримінального провадження, слідчим суддею не приймається до уваги, оскільки відповідно до ч.1, 2 ст.4 ЗУ "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів". Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.
З урахуванням наведеного, позиція сторони захисту про порушення порядку складання повідомлення про підозру ОСОБА_6 є необґрунтованою.
За таких обставин, аналіз вищевказаних норм закону дає підстави стверджувати те, що у ході розгляду цієї скарги підлягає з'ясуванню дотримання у ході повідомлення про підозру ОСОБА_6 вимог глави 22 КПК України, в тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст.ст. 276, 277, 278 КПК України, з чого вбачається, що при здійсненні повідомлення про підозру ОСОБА_6 органом досудового розслідування було дотримано вимог положень ст. 276-278 КПК України, а тому подана скарга задоволенню не підлягає.
Доводи сторони захисту про відсутність доказів причетності ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не є предметом розгляду слідчого судді, оскільки повинні перевірятись при розгляді обвинувального акту в суді.
На підставі викладеного, прихожу до висновку про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 306, 309 КПК України, -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12020040000000641 від 30.08.2020 року, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1