іменем України
07 грудня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/3960/20
Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1354/20
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.
секретар: Позняк О.М.
Позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Європейське туристичне страхування»
Особи, які подали апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про захист прав споживача, (суддя Логвіна Т.В.), постановлену о 12 год. 43 хв. у м. Чернігів, повний текст ухвали складено 09.10.2020 року,
У травні 2020 року позивачі звернулись до суду з позовом до відповідача про зобов'язання відшкодувати суму страхового відшкодування у розмірі 19593,60 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 28.12.2018 року через свого представника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 уклав з ФОП ОСОБА_3 , яка діяла від імені ТОВ « Тревел Профешн Груп», договір про надання туристичних послуг № 1278 і сплатив вартість туру в сумі 24 492 грн. У зв'язку з раптовим захворюванням 31.12.2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 діючи від імені ОСОБА_1 , 1 січня 2019 року електронною поштою повідомила відповідача про відмову від подорожі та просила зафіксувати страховий випадок. 03 січня 2019 року захворіла і ОСОБА_2 , яка хворіла до 08.01.2020 року. 10 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до ПрАТ «Європейське туристичне страхування» про отримання страхового відшкодування ним та його дружиною ОСОБА_2 , проте у її задоволенні було відмовлено , оскільки страхова компанія не вбачала правових підстав для виплати їм страхового відшкодування. Дане рішення було мотивоване, тим що захворювання ОСОБА_1 сталось раніше ніж вступив в дію страховий поліс ( пам'ятка). Не погодившись із такою позицією ПрАТ «Європейське туристичне страхування», ОСОБА_2 звернулась з позовом до суду про відшкодування суми страхового відшкодування, але рішенням суду від 9 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог їй було відмовлено. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся також до суду з позовом до ПрАТ «Європейське туристичне страхування» у якому просив стягнути з останнього на свою користь 24492 грн, які ним були сплачені, як вартість туру за договором про надання туристичних послуг №1278. Рішенням Деснянського районного суду від 24.12.2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, але Постановою Чернігівського апеляційного суду вказане рішення суду першої інстанції скасоване, а позов ОСОБА_1 задоволено частково, на його користь з ПрАТ «Європейське туристичне страхування» було стягнуто 4898,40 грн страхового відшкодування. Частково погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні свого рішення повинен був врахувати укладення договору про надання туристичних послуг №1278 в розмірі 24492 грн на двох осіб, а не лише на нього одного і стягнути всю суму сплачених ОСОБА_1 коштів. Зважаючи на неможливість за нормами чинного цивільного законодавства України ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про стягнення залишку сплачених за оплачений тур грошових коштів у розмірі 19953,60 грн ( 24492 грн -4898,60 грн=19593,60 грн), без врахування франшизи, ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2020 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про захист прав споживача.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовні вимоги позивачів про стягнення страхового відшкодування вже були предметом розгляду в іншій цивільній справі, по якій судом було прийнято рішення, яке набрало законної сили, тобто з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому суд вважав за необхідне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про захист прав споживача закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати зазначену ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до викладення позовних вимог з якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду та незгодою з судовим рішення суду першої інстанції, оскільки вважають що висновок суду про наявність підстав для закриття на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України є помилковим.
У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Європейське туристичне страхування» просить відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги та застосувати до позивачів заходи визначені ст.148 ЦПК України за зловживання процесуальними правами. Відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що в апеляційній скарзі позивачі підтверджують, що предмет та підстави звернення з позовом є ті самі, однак вимоги щодо суми стягнення зменшені. Така позиція позивачів є неприпустимою та такою, що порушує принципи цивільного судочинства, зокрема в частині « неприпустимості зловживання цивільними правами». Крім того, нормами ЦПК України передбачений чіткий порядок оскарження судових рішень, серед яких відсутнє право на подання нового позову у зв'язку з непогодженням з висновками та рішеннями судів попередніх інстанцій.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ФОП ОСОБА_5 також просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивачів та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. ОСОБА_5 звертає увагу суду на те, що відповідно до вимог чинного законодавства турагент не створює туристичний продукт, а лише здійснює функції з його продажу, крім того ФОП ОСОБА_5 , як турагент послуг зі страхування туристів не надає.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується позивачкою лише в частині відмови у задоволенні її вимог про повернення внесених на депозит грошових коштів у розмірі 40 000 грн та відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи і збиранням доказів, то апеляційний суд переглядає рішення лише у вказаній частині.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.
По справі встановлено, що у лютому 2019 року ОСОБА_6 зверталась до суду з позовом до ПрАТ «Європейське туристичне страхування» про захист прав споживачів. Ршенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 липня 2019 року відмовлено в задоволенні позовних вимог позивачки у зв'язку з тим, що вона є неналежним позивачем у справі, оскільки не є стороною Договору про надання туристичних послуг від 28.12.2018 року № 1278. Крім , того укладаючи договір ОСОБА_2 діяла виключно в інтересах ОСОБА_1 , який згідно Додатку 1 до Договору і є застрахованою особою, а не позивач по справі. Рішення суду набрало законної сили.
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про зобов'язання відповідача відшкодувати страхову суму в розмірі 24492 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.12.2019 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про захист прав споживача.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25.03.2020 рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.12.2019 скасовано. Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про захист прав споживача задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» на користь ОСОБА_1 4898 грн. 40 коп. страхового відшкодування.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27.04.2020 у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сергієнка Андрія Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.12.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про захист прав споживача - відмовлено.
Постанова Чернігівського апеляційного суду набрала законної сили 25.03.2020 року.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, абооспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В даному випадку захист прав позивача здійснюється шляхом подання ним позовної заяви у порядку, встановленому ЦПК України.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Згідно п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Отже, встановлена цивільним процесуальним законом неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, грунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили, яке згідно ст.1291 Конституції України та ст.18 ЦПК України є обов'язковим для усіх органів та осіб.
Таке повністю узгоджується із принципом юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права і відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»,від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності(визначеності), який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів, а сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти Росії», заява №52854/99).
Закриття провадження у справі згідно ст.255 ЦПК України - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Ухвалюючи рішення в даній справі, суд вірно звернув уваги на тотожність спору в даній справі та спору по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про зобов'язання відповідача відшкодувати страхову суму в розмірі 24492 грн який вже вирішено.
Зокрема у справах ті ж сторони з тим же статусом, а саме: позивач ОСОБА_1 та відповідач Приватне акціонерне товариство «Європейське туристичне страхування». Зазначення позивачем ОСОБА_7 у справі яка є предметом перегляду, на правильність рішення суду першої інстанції не впливає оскільки є інше судове рішення у справі за позовом ОСОБА_8 з таким же предметом та підставами звернення.
Предметом спору в обох справах є вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про відшкодування вартості оплачених послуг за туристичний тур. Зменшення суми стягнення не може свідчити про не тотожність позовних вимог. Поєднання вимог ОСОБА_1 з вимогами ОСОБА_2 також не свідчить про їх не тотожність з позовними вимогами які вже були предметом судового розгляду.
Тотожними у цих справах є і підстави позову, оскільки як в даній справі, так і у справі № 750/12552/19 , в якій ухвалено рішення, що набрало законної сили, позивач ОСОБА_1 мотивує свої вимоги невиконанням договору страхування, який було укладено в рамках Договору про надання туристичних послуг від 28.12.2018 року № 1278.
Наведені підстави позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказані у тексті описової частини судових рішень у справі № № 750/12552/19 та були предметом дослідження судами, що у свою чергу свідчить про повну тотожність позовів.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 619/38/17, де залишаючи без змін судові рішення про закриття провадження у справі, Верховний Суд зазначив про неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Отже висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження на підставі п. 3 ч.1 ст.255 ЦПК України є вірний. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Під зловживанням процесуальними правами розуміється саме форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав.
Відповідно до статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Пунктом 2 частини першої статті 148 ЦПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що заявлене клопотання Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про застосування до ОСОБА_1 заходів визначених ст.148 ЦПК України не підлягає задоволенню, оскільки під зловживання процесуальними правами слід мати на увазі форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені в постанові суду від 06 вересня 2018 року у справі № 552/2378/17.
У даному випадку позивачі звернулись до суду з позовом вважаючи що суд у справі № № 750/12552/19 не вирішував питання про повернення грошових коштів на з урахуванням сплати за відпочинок двох осіб, а розглядав лише вимоги ОСОБА_1 щодо поверненя коштів сплачених ним за туристичні послуги згідно укладеного договору.
Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст.ст.44,143 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 жовтня 2020 року без змін.
Відмовити у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Європейське туристичне страхування» про застосування до ОСОБА_1 заходів визначених ст.148 ЦПК України.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: