Справа № 686/5575/20
Провадження № 22-ц/4820/1884/20
04 грудня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2020 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що 28 листопада 2012 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 25 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У свою чергу, відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а в разі прострочення платежів - зобов'язався сплатити неустойку. ОСОБА_1 прострочив виконання зобов'язання за договором, у зв'язку з чим, станом на 9 січня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 67 612 грн 19 коп., яка складається з 40 906 грн 85 коп. тіла кредиту, 9 505 грн 80 коп. процентів на прострочену суму згідно ст. 625 ЦК України, 13 503 грн 72 коп. пені, 500 грн штрафу (фіксована частина), 3 195 грн 82 коп. штрафу (процентна складова).
За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 67 612 грн 19 коп. заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 25 205 грн 61 коп. заборгованості за договором і 783 грн 63 коп. судового збору.
Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, а тому з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню тіло кредиту у розмірі 25 205 грн 61 коп. Оскільки умовами договору не встановлено право банку на прострочені проценти та неустойку, то у цій частині позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні частини тіла кредиту, процентів і неустойки й ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тобто відповідач приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Сторони визначили, що вказана заява, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку та Пам'ятка клієнта становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Названі документи містять усі істотні умови кредитного договору, при цьому відповідач своїм підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими позивачем умовами кредитування. АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір. На виконання зобов'язання за кредитним договором банк надав відповідачу кредит, однак, останній не виконав обов'язку з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим банк нарахував проценти на прострочену суму та неустойку. Суд першої інстанції не з'ясував усі обставини, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та правові позиції Верховного Суду в аналогічних справах, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог про стягнення частини тіла кредиту, процентів і неустойки.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
28 листопада 2012 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Цей договір укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 і представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з умовами цього договору до його укладення та зобов'язується виконувати їх.
Всього ОСОБА_1 отримав і не повернув позивачеві 25 205 грн 61 коп. кредитних коштів.
Застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Пунктом 6 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ) визначено, що надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
АТ КБ «Приватбанк» обґрунтувало свої вимоги письмовими доказами: анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 28 листопада 2012 року (а.с. 11); витягом із Умов та правил надання банківських послуг, що затверджені наказом від 6 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с. 13-27, 75-76, 93-94, 150-158); витягом із Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 12); розрахунком заборгованості за договором від 28 листопада 2012 року (а.с. 4-10); виписками по рахунку (а.с. 65-73, 83-91, 132-144); довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 145); довідками про отримання ОСОБА_1 кредитних карток і термін їх дії (а.с. 64, 82, 146).
Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 28 листопада 2012 року (а.с. 11) не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів і неустойки.
Надані позивачем витяг із Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 13-27, 75-76, 93-94, 150-158) та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 12) визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Разом із тим, названі документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутності у заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, підстави та порядок нарахування процентів і неустойки, надані банком витяг із Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 13-27, 75-76, 93-94, 150-158) і витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 12) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки ці документи достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Твердження АТ КБ «Приватбанк» про неправомірність застосування судом першої інстанції указаного правового висновку касаційного суду є безпідставними.
Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 145); довідки про отримання ОСОБА_1 кредитних карток і термін їх дії (а.с. 64, 82, 146); виписки по рахунку (а.с. 65-73, 83-91, 132-144) також не містять об'єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору.
Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору банківських послуг на умовах, які зазначені у позові.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості (а.с. 4-10) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
Посилання АТ КБ «Приватбанк» на обґрунтованість позову в цілому та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають фактичним обставинам справи.
Обґрунтовуючи позов, АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що ОСОБА_1 отримав кредит у межах ліміту кредитування - 25 000 грн. Разом із тим, банк пред'явив до відповідача вимоги про стягнення тіла кредиту у розмірі 40 906 грн 85 коп. Названа сума була сформована відповідно до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку шляхом збільшення розміру кредиту за рахунок процентів, нарахованих згідно цих Умов та правил.
Суд першої інстанції визнав, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що затверджені наказом від 6 березня 2010 року №СП-2010-256 (13-27, 75-76, 93-94, 150-158), не є складовою частиною укладеного 28 листопада 2012 року між АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг, у зв'язку з чим, його висновок про неправильність нарахування банком заборгованості за тілом кредиту відповідає фактичним обставинам справи.
Висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 25 205 грн 61 коп. кредитних коштів не спростовний.
Суд першої інстанції врахував усі зібрані докази та дійшов правильного висновку, що факт невиконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором у частині сплати решти тіла кредиту та неустойки не доведений.
Як уже зазначалося вище, ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов'язання, разом із тим матеріали справи не містять достатньої інформації щодо прострочених сум і тривалості невнесення відповідачем платежів за договором, а також даних про термін закінчення строку кредитування в цілому.
У зв'язку з цим суд першої інстанції був позбавлений можливості визначити розмір простроченого грошового зобов'язання станом на 9 січня 2020 року, а відтак обчислити розмір процентів від простроченої суми.
За відсутності платіжних і фінансових документів, які підтверджують конкретні дати та суми платежів за кредитним договором, наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості в частині визначення розміру процентів від простроченої суми є неналежним доказом.
У цій частині позов АТ КБ «Приватбанк» також є необґрунтованим.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норми чинного законодавства щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є помилковими.
Посилання АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі на правові висновки, висловлені Верховним Судом в інших справах, щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є безпідставними, оскільки в цих справах і справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, встановлені різні обставини.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду ґрунтується на фактичних обставинах справи та ухвалено з додержанням вимог закону, внаслідок чого підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 вересня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.В. Купельський
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Бондарчук В.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27