Справа № 677/1251/20
Провадження № 22-ц/4820/1786/20
03 грудня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Журбіцького В.О.,
учасники справи: ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 ,
представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 вересня 2020 року про забезпечення позову (суддя Вознюк Р.В.) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Красилівського районного нотаріального округу Грибчик Анатолій Мусійович, ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, застосування наслідків недійсності договору,
У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про забезпечення її позову до ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Красилівського районного нотаріального округу Грибчик А.М., ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, застосування наслідків недійсності договору.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 подано до Красилівського районного суду позов до ОСОБА_1 , предметом якого є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_1 20 березня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Грибчиком А.М. та зареєстрованого в реєстрі за номером 223, та застосування наслідків недійсності вказаного договору шляхом зобов'язання кожну із сторін договору повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання даного правочину.
Невжиття заходів для забезпечення позову надасть можливість власнику ОСОБА_1 здійснити відчуження вказаного об'єкта нерухомого майна на користь третіх осіб в будь-який час, навіть після ухвалення судом першої інстанції рішення на користь позивача, і як наслідок призведе до неможливості здійснити повернення у власність позивача вказаної земельної ділянки.
Посилаючись на зазначене, просила вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0258 га, кадастровий номер 6822710100:02:004:1322, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 600161668227.
Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 вересня 2020 року заяву ОСОБА_3 задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0258 га, кадастровий номер 6822710100:02:004:1322, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 600161668227, до набрання чинності рішенням по суті спору за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Красилівського районного нотаріального округу Грибчик А.М., ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, застосування наслідків недійсності договору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку.
В обґрунтування скарги зазначив, що доводи позивача про те, що в майбутньому невжиття заходів забезпечення позову може привести до відчуження спірної земельної ділянки на користь третіх осіб, є його суб'єктивними судженнями та не підтверджені жодними доказами, всупереч п.3, 5, 6, ч.1 ст. 151 ЦПК України заява не містить обґрунтування необхідності забезпечення та ціни позову, про забезпечення якого просить заявник. На думку апелянта право позивача порушено внаслідок невірного внесення до Державного земельного кадастру координат про спірну земельну ділянку, а не внаслідок укладення оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, а отже між ним та позивачкою фактично відсутній спір щодо дійсності оспорюваного договору. Також зазначає, що в порушення вимог ч.7 ст.153, ч.1,6 ст.154 ЦПК України, при винесенні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не вирішив питання зустрічного забезпечення.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити.
Треті особи приватний нотаріус Красилівського районного нотаріального округу Грибчик Анатолій Мусійович, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.3, 4 ч. 1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 21 вересня 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , треті особи приватний нотаріус Красилівського районного нотаріального округу Грибчик А.М., ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, який укладено між ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_7 , та ОСОБА_1 , 20 березня 2015 року, посвідчено приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Хмельницької області Грибчиком А.М. та зареєстровано в реєстрі за номером 223, та застосувати наслідки недійсності вказаного договору шляхом зобов'язання кожні зі сторін договору повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання даного правочину.
Одночасно із позовом ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про забезпечення вказаного позову.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
За змістом п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в пунктах 4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Дійшовши висновку про задоволення позову, суд першої інстанції не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на можливість відчуження ОСОБА_1 земельної ділянки на користь третіх осіб без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За таких обставин, оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню.
Ураховуючи, що при вирішенні заяви про забезпечення позову судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскаржуване рішення відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про залишення заяви про забезпечення позову без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 21 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 07 грудня 2020 року.
Судді Т.О. Янчук
А.В. Купельський
О.І. Ярмолюк