Номер провадження: 22-ц/813/3535/20
Номер справи місцевого суду: 1522/18529/12
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
07.12.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Одеська міська рада,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2013 у складі судді Свяченої Ю.Б.,
У липні 2012 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Одеська міська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; витребування у ОСОБА_1 нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв. м., розташоване за вказаною адресою на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; усунення перешкод у користуванні шляхом виселення ОСОБА_1 з нежитлового підвального приміщення, загальною площею 72,5 кв. м. та передання на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 49,8 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є комунальною власністю Одеської міської ради згідно рішення Одеської обласної ради народних депутатів УРСР від 25.11.1991 «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області» та рішення Сталінського виконкому районної ради депутатів трудящих від 07.08.1948 за №1511 та управління яким здійснює Департамент комунальної власності Одеської міської ради на підставі положення «Про департамент комунальної власності Одеської міської ради», яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 №384-VI. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2006 року по справі №2-8877/06 за позовом ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нежитлове підвальне приміщення, позов було задоволено. Згідно з договором купівлі-продажу від 25 грудня 2006 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купив нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв.м. 10 вересня 2007 року був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_4 купила вищезазначене нежитлове підвальне приміщення. 28 листопада 2007 року був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 купив вищевказане нежитлове підвальне приміщення. Відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20 червня 2007 року по справі № 2-8877/06 заочне рішення від 25 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа: КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності на нежитлове підвальне приміщення було скасовано і призначено на новий розгляд у загальному порядку. Згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2007 року по справі №2-8870/07 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нежитлове підвальне приміщення - залишено без розгляду.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2013 позов Департамент комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Одеська міська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23.01.2014 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2013 залишено без змін.
В січні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 17.12.2007 між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1599-ДКФ про надання грошових коштів в сумі 350000,00 грн з оплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,5% річних з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 17.12.2017. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 17.12.2007 між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, згідно умов якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» за №422. Отже, ухвалюючи рішення, судом було вирішено питання про права та інтереси банку, так як приміщення є предметом іпотеки банку, не залучивши його до участі у справі.
07.11.2019 Департамент комунальної власності Одеської міської ради надав суду письмові пояснення, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
В судове засідання 17.11.2020 учасники справи не з'явилися, про час а місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява про відкладення розгляду справи, посилаючись на вжиття карантинних заходів і перешкоди явки до суду, від інших учасників заяв не надходило.
Справу вирішено за відсутності учасників справи, виходячи з того, що предметом перегляду є рішення 2013 року, на апеляційному розгляді справа перебуває з 2019 року, у справі достатньо відомостей про права та обов'язки сторін, а її відкладення в зв'язку з надмірним навантаженням можливе лише на середину 2021 року, що є порушенням права на розумний строк вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 (у цілому) відносився до державного житлового фонду і є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
23.06.2006 року між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради і ОСОБА_3 , суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою, укладено договір оренди нежилого приміщення площею 49,8 м2 по АДРЕСА_1 на строк до 20.06.2007 року.
Рішенням Одеської міської ради №58-Х від 27.06.2006 року визначено, що єдиним уповноваженим органом Одеської міської ради з питань виконання функцій орендодавця нежилих будівель (споруд, приміщень), що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, є Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2006 року за ОСОБА_3 визнано право власності на самочинно реконструйоване нежиле підвальне приміщення площею 72,5м2 по АДРЕСА_1 .
При цьому, внаслідок самочинної реконструкції спірного нежилого підвального приміщення площею 49,8 м2, розмір нежилого підвального приміщення збільшився до 72,5 м2 (матеріали цивільної справи №№ 2-8877/06, 2-8870/07 Приморського районного суду м. Одеси, а.с.39-42,46-48,51,52).
За договором купівлі-продажу від 25.12.2006 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 спірне нежиле підвальне приміщення.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2007 року, за заявою Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, заочне рішення суду від 25.09.2006 року скасовано із призначенням справи до розгляду у загальному порядку, а ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.12.2007 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду (матеріали цивільної справи №№ 2-887706, 2-887007 Приморського районного суду м. Одеси, а.с.53,54,56).
10.09.2007 року, після скасування заочного рішення суду від 25.09.2006 року, на підставі якого за ОСОБА_3 визнано право власності на спірне нежиле підвальне приміщення, зазначене приміщення ОСОБА_2 ,. за договором купівлі-продажу, продав ОСОБА_4 .
У подальшому, 28.11.2007 року, ОСОБА_4 , за договором купівлі-продажу, продала нежиле підвальне приміщення ОСОБА_1 , яке на час вирішення спору знаходилося у власності ОСОБА_1 .
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір купівлі-продажу від 25.12.2006 року є недійсним, оскільки ОСОБА_3 не була власником спірного нежилого підвального приміщення, та оскільки відповідно до ч.1 ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу, належить власникові товару, і остання права власності не набула, то не мала права відчужувати його іншим особам.
Відповідно до ст.388 ЦК України власник майна має право витребувати його у добросовісного набувача у разі, якщо воно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.
Встановлено, що майно вибуло на підставі судового рішення, яке було скасовано, відтак суд правильно встановив фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги ПАТ «Державний ощадний банк України» не можуть бути підставою для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
Як видно з додатків до апеляційної скарги, 17.12.2007 ОСОБА_1 отримав від ВАТ «Державний ощадний банк України» 350000 грн, та на забезпечення виконання зобов'язання уклав договір іпотеки на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 72,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір купівлі - продажу спірного нежилого підвального приміщення між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено 25.12.2006 року, тобто до набуття ОСОБА_1 прав на нього, тому банк не є учасником спірних відносин і рішенням щодо визнання договору недійсним його права не вирішувалися.
Щодо можливості витребування майна на користь позивача з огляду на існування відносин іпотеки та кредитних зобов'язань, то витребування майна, яке перебуває в іпотеці, впливає на права апелянта, разом із тим, станом на час вирішення спору судом першої інстанції, та перегляду рішення апеляційним судом ПАТ «Державний ощадний банк України» не набув права власності на приміщення, у зобов'язальних правовідносинах перебуває з ОСОБА_1 , а не з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради,відтак у справі міг мати статус лише третьої особи.
Відповідно до ч.2ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Приймаючи до уваги, що незалучення третьої особи не впливає на правильний по суті висновок суду, та не позбавляє права апелянта на відновлення прав у спосіб пред'явлення вимог до ОСОБА_1 , то апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2013 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 07.12.2020.
Головуючий:
Судді: