07.12.2020 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер справи №522/17410/17
Апеляційне провадження № 22-ц/813/6300/20
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Сороколет Ю.С.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
представник позивача - адвокат Агабалаєва Яна Валеріївна,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Савицький Андрій Якович,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Савицького Андрія Яковича в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 жовтня 2019 року, постановлене під головуванням судді Домусчі Л.В.,
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 09 листопада 2015 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11476743000.
Відповідно до умов кредитного договору позивач надав ОСОБА_1 кредит на загальну суму 538 786,03 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_1 , який зобов'язався повертати кредит та сплачувати проценти ануїтетними платежами у розмірі 9402,03 грн. до 09-го числа кожного місяця, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 09 листопада 2045 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту(п.п.2.1-2.6 кредитного договору).
Сторони домовились про те, що за користування кредитними коштами ОСОБА_1 зобов'язався сплатити проценти 20,90% річних, а за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі, що визначені Правилами споживання кредитування (п.2.7 кредитного договору, п. 1.3. Правил).
Згідно з п.4.1. Правил у випадку порушення термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань ОСОБА_1 сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахункової за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня.
У забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору укладено договір поруки з ОСОБА_2 , а саме: договір поруки №263282 (основний борг) та договір поруки №263282 (проценти та інші платежі) від 09 листопада 2015 року.
Всупереч вимогам кредитного договору ОСОБА_1 не здійснював своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам протягом тривалого часу, чим суттєво порушував взяті на себе договірні зобов'язання.
02 червня 2017 року позивач направив відповідачам письмові вимоги про необхідність усунення порушень кредитного договору та сплату заборгованості за кредитним договором в сумі 568 231,91 грн. станом на 01 червня 2017 року, яка залишена без реагування.
Відповідно наданого розрахунку заборгованості, станом на 12 вересня 2017 року заборгованість за кредитним договором від 09 листопада 2015 року склала у розмірі 617560,28 грн., з яких:
-537 967,17 грн. - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 396,86 грн. за період з 09 грудня 2016 року по 12 вересня 2017 року;
-74 821,10 грн. - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 63650,89 грн. за період з 09 лютого 2017 року по 08 вересня 2017 року;
-34,63 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 11 грудня 2016 року по 12 вересня 2017 року;
-4 737,38 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 11 грудня 2016 року по 12 вересня 2017 року.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь загальну заборгованості за кредитом у розмірі 617 560,28 грн.та витрати пов'язані із судовим розглядом справи (т.1 а.с.2-3).
Відповідачі не скористались правом подачі відзиву на позов.
Справа розглянута у відсутності сторін.
Зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 18 жовтня 2019 року позовну заяву ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №11476743000 від 09 листопада 2015 року у розмірі 617 560,28 грн. на користь ПАТ «УкрСиббанк».
Вирішено питання про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 9263,40 грн., у рівних частках з кожного по 4631,40 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконували, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої визначено відповідно до умов договору та вимог закону та підлягає стягненню з відповідачів на користь банку солідарно (т.1 а.с.234-236).
03 січня 2020 року від адвоката Савицького А.Я. в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд заочного рішення від 18 жовтня 2019 року(т.2 а.с.2-6).
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від24 лютого 2020 року заява про перегляд заочного рішення суду від 18 жовтня 2019 року залишена без задоволення (т.2 а.с.37-38).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі адвокат Савицький А.Я. в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
На обґрунтування скарги зазначив, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Апелянт вважав, що судом не враховано, що:
-банк зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про затримку із значенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені;
-відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування», якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність;
-ПАТ «УкрСиббанк» не мав права вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, оскільки таке право не передбачено в договорі про споживчий кредит, оскільки споживчий кредит забезпечено іпотекою, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , а тому строк повернення споживчого кредиту споживачем, у разі наявності права відповідної вимоги у банку, мав би бути не менше 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу;
-наданий ПАТ «УкрСиббанк» розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним та допустимим доказом, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом, в ньому відображенні лише односторонні арифметичні розрахунки позивача;
- позивачем не надано суду платіжне доручення про зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника для подальшого використання їх за цільовим призначенням відповідно до пункту 2.2 кредитного договору;
- у позивача відсутнє право на пред'явлення вимоги до відповідачів про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі (т.2 а.с.40-43).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ«УкрСиббанк»), просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Зокрема зазначила, що відповідно до п.3.1.2 Правил сторони погодили, що згідно ст.611 ЦК України, банк має право відмовити позичальнику в наданні кредиту (частково або в повному обсязі) таабо вимагати від позичальника надання забезпечення виконання зобов'язання за договором та/або вимагати від позичальника повернення та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку визначеному пунктом 5 Розділу І цих Правил у разі:
- виявлення нецільового використання траншу/кредиту;
- порушення позичальником термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань за договором строком більше ніж на 30 днів...;
- відповідно до п.5.1.2. Правил, у випадку настання будь-якої події, вказаних у пункті 3.1.2. Розділу І Правил, Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та вимагати від позичальника повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення, тому твердження позичальника про відсутність у Банку права вимоги дострокового повернення кредиту та його сплати не відповідають дійсності, оскільки таке право передбачено умовами кредитного договору;
-відповідачами не вчинено жодної процесуальної дії щодо надання заперечень стосовно наданих АТ «УкрСиббанк» доказів, а саме: кредитного договору, договорів поруки, розрахунку заборгованості та інших доказів, які підтверджують наявність заборгованості. Також відповідачі не спростували доводи позивача щодо порушення умов договорів, внаслідок чого виникла заборгованість. Заперечуючи проти визначеного позивачем розміру заборгованості, свого розрахунку заборгованості та доказів на його підтвердження відповідачі не надали;
- договір про надання споживчого кредитування (з Правилами) № 11476743000 був укладений сторонами 09 листопада 2015 року. Закон України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року, враховуючи розділ IV, вступив в силу 20 червня 2017 року (через шість місяців з дня опублікування - 20 грудня 2016 року), тобто після укладання сторонами договору про надання споживчого кредитування;
-згідно ч.2 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень, дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит (т.2 а.с.62-65).
Учасники судового процесу в судове засідання, призначене на 01 грудня 2020 року, не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи у зв'язку з карантином та бажанням прийняти участь у її розгляді особисто не подавали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Встановлені судом фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 09 листопада 2015 року між ПАТ«УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту (з правилами) №11476743000, відповідно якого у порядку та на умовах договору Банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується користуватися наданим кредитом та повернути його та сплатити плату за користування кредитними коштами.
Договір про надання споживчого кредиту власноручно підписаний ОСОБА_1 .
Відповідно п.2.1.,2.2.договору сума кредиту становить 538 786,03 грн. Мета кредиту:споживчі потреби, погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №0011078742000 від 17 листопада 2006 року, укладеного між банком та позичальником (договір про надання валютного кредиту).
Згідно п.2.3. кредит надається строком до 09 листопада 2045 року. Позичальник повинен повернути заборгованість за кредитом у відповідні терміни згідно з цим договором.
Відповідно до п. 2.5. договору позичальник погашає кредитну заборгованість шляхом сплати ануїтетних платежів. Під ануїтетнми платежами розуміється рівні за сумою платежі, що включають в себе частину суми основного боргу та/або проценти. Ануїтетні платежі сплачуються через рівні проміжки часу в рахунок погашення кредитної заборгованості, що розраховані на весь період дії договору. Розмір ануїтетного платежу становить 9402,64 грн. та вказаний з урахуванням розміру процентної ставки за п.2.7. договору для строкової заборгованості.
Так, п.2.6 договору визначена дата сплати ануїтетних платежів - 09 числа кожного місяця.
Згідно п.2.7. кредитного договору, за користування кредитними коштами позичальник зобов'язується сплачувати проценти, що нараховуються за процентною ставкою у розмірі 20,90 процентів річних, якщо не буде встановлено інша процента ставка згідно з умовами Договору.
За п. 2.8. договору позичальник зобов'язується сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами у відповідні дати сплати ануїтетного платежу.
Пунктом 3.1.договору встановлено, що виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором забезпечується іпотекою, а саме: квартирою загальною площею 44,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та порукою ОСОБА_2 (т.1а.с.9-10).
09 листопада 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та позичальником укладено Додаток №2 «Тарифи банку» до договору про надання споживчого кредиту та Додаток №1 - Графік платежів, з визначенням сукупної вартості кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору на період з 09 листопаду 2015 року по 09 листопаду 2045 року, які підписано власноручно ОСОБА_1 (т.1а.с.11,12-23).
Крім того, 09 листопада 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №263282 (основний борг), відповідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язань боржника перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту (з Правилами) №11476743000 від 09 листопада 2015 року, що укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , а саме щодо сплати суми основного боргу в розмірі 538786,03 грн.(т.1 а.с.26-28).
За п.1.3.,1.4. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання, що становить 538 786,03грн., протягом строку дії поруки, визначеного у п.3.1 цього договору, незалежно від суми будь-яких погашених зобов'язань за основним договором. Відповідальність поручителя та боржника щодо виконання основного зобов'язання є солідарною.
Згідно п.3.1 договору поруки сторони домовились, що строк дії договору поруки, а саме строк протягом якого кредитор має право пред'являти вимоги до поручителя становить 40 років з дати укладання цього договору(т.1а.с.26).
Також 09 листопада 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №263282 (проценти та інші платежі), відповідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язань боржника перед кредитором, а саме: щодо сплати процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій.
Пунктом 1.3. договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за основним договором частково, а саме за порушення Основного зобов'язання боржником в межах суми, що становить 269 393,02 грн.
За п.1.4. договору поруки відповідальність поручителя та боржника щодо виконання основного зобов'язання є солідарною.
Згідно п.3.1 договору поруки сторони домовились, що строк дії поруки, а саме: строк протягом якого кредитор має право пред'являти вимоги до поручителя становить 40 років з дати укладання цього договору(т.1а.с.29-31).
02 червня 2017 року позивачем було направлено листи - вимоги відповідачам, відповідно до яких було повідомлено, що позичальник не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Матеріали справи не містять відомостей, що вони були отримані сторонами (т.1а.с.209-214).
Відповідно наданого розрахунку заборгованості, станом на 12 вересня 2017 року заборгованість за кредитним договором від 09 листопада 2015 року становить: 617560,28 грн., з яких:
-537 967,17 грн.- заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 396,86 грн. за період з 09 грудня 2016 року по 12 вересня 2017 року;
-74 821,10 грн.- заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 63 650,89 грн. за період з 09 лютого 2017 року по 08 вересня 2017 року;
-34,63 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 11 грудня 2016 року по 12 вересня 2017 року;
-4 737,38 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 11 грудня 2016 року по 12 вересня 2017 року(т.1 а.с.36-39).
18 вересня 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 617 560,28 грн.(т.1а.с.2-3).
Відповідачами не надано доказів, як до суду першої і апеляційної інстанції, що заборгованість за кредитним договором погашена.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Так, ч.1 ст.553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Як вбачається з матеріалів справи, за пунктом 1.4.,3.1 договору поруки встановлена солідарна відповідальність поручителя і позичальника та сторони домовились, що строк дії поруки протягом якого кредитор має право пред'являти вимоги до поручителя становить 40 років з дати укладання цього договору.
За правилом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Встановлено, що останній платіж за кредитним договором було здійснено позичальником 28 жовтня 2016 року у розмірі 32,48 грн., 17 травня 2017 року за процентами в сумі 10 000 грн.(т.1а.с.36-,37, 37 зворот).
Задовольняючи позов АТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, тому є наявні підстави для стягнення кредитних коштів з поручителя та позичальника у солідарному порядку на користь банку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, наслідком порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Звертаючись до суду з позовом ПАТ «УкрСиббанк» посилався на те, що позичальник виконував свої зобов'язання за договором не належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором станом на 12 вересня 2017 рокуу розмірі 617 560,28 грн.З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав вимогу позичальнику та поручителю про дострокове повернення кредиту, які залишились без реагування. На момент розгляду справи в суді першої інстанції суму заборгованості за кредитним договором не погашено.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановивши, що банк виконав умови договору належним чином, а відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе за договором зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов кредитного договору, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів солідарно на користь банку 617 560,28 грн.кредитної заборгованості.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання зобов'язання про сплату кредиту є підставою для стягнення з відповідачів у солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам та ґрунтується на законі, оскільки боржник ОСОБА_1 ,отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов'язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, позичальник ОСОБА_1 солідарно з поручителем ОСОБА_2 мають нести цивільно-правову відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором у визначеному позивачем розмірі.
Під час судового розгляду даної справи АТ «УкрСиббанк» були надані належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, на підставі яких судом встановлені обставини та факти, що обґрунтовують вказані вимоги.
Разом з тим, відповідачі всупереч вимог ст.ст.12,13,81 ЦПК України не надали суду належні та допустимі докази, не довели їх переконливість, а також не довели наявності обставин, на які посилався ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Доводи позивача, викладені у позові, відповідачем ОСОБА_1 і матеріалами справи не спростовано. Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції взяв до уваги як належний, допустимий і достатній доказ розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий позивачем, який ні відповідачами, ні матеріалами справи не спростовується. Тобто, відповідачами не надано власного розрахунку з обґрунтуванням його правильності та повноти, як того вимагає цивільно-процесуальне законодавство.
Згідно п.2.5. договору про надання споживчого кредиту, ануїтетні платежі розраховуються за весь період дії кредитного договору за спеціальною формулою,яка наведена в договорі. При цьому останній платіж дорівнює суму залишку заборгованості на початок останнього місяця дії договору та процентів, що нараховані за користування кредитом в останньому періоді місяця дії договору. Тобто, розрахунок заборгованості здійснено позивачем за умовами кредитного договору.
Відповідно до ст.ст. 57, 94 Конституції України, враховуючи роз'яснення Міністерства юстиції України від 20 серпня 2010 року № 9872-0-26-10-34 (щодо часткового опублікування законів України), Закон України «Про споживче кредитування» було вперше опубліковано в повному обсязі в бюлетені «Офіційний вісник України» від 20 грудня 2016 року - датою початку перебігу строку набрання чинності цим Законом є дата його опублікування в бюлетені «Офіційний вісник України».
Доводи апелянта про те, що відповідно ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» відсуне права у позивача на пред'явлення вимоги до відповідачів про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі до уваги не приймаються, оскільки договір про надання споживчого кредитування укладений між сторонами 09 листопада 2015 року. Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року, №1734-У111, за п.1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень, набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.
Враховуючи розділ IV Прикінцевих та перехідних положень, вказаний Закон в силу вступив 20 червня 2017 року (через шість місяців з дня опублікування 20 грудня 2016 року в бюлетені «Офіційний вісник України» від 20 грудня 2016 року за № 98, тобто після укладання між сторонами 09 листопада 2015 рокудоговору про надання споживчого кредитування.
При цьому, згідно ч.2 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень, дія цього Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит.
Тобто, даний Закон на правовідносини сторін не розповсюджується.
Посилання апелянта на те, що банк зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про затримку із значенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені є необґрунтованими, оскільки 02 червня 2017 року позивачем було направлено листи - вимоги відповідачам за адресами, які зазначені у кредитному договорі та договорі поруки, що залишено ними без відповіді.
Зокрема, відповідно до цих письмових вимог банк на підставі ст.ст.1048,1050 ЦК України вимагав усунення порушень кредитного договору, що у разі порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх зобов'язань за договором строком більше ніж один місяць та у випадку погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня, з дня одержання цього повідомлення, у розмірі 568231,91 грн. У випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту АТ «УкрСиббанк», банк вимагає виконання позичальником та поручителем зобов'язань за кредитним договором, а саме сплатити заборгованість з повернення суми кредиту в повному обсязі, сплати нарахованих процентов. У випадку не усунення порушень й несплати простроченої заборгованості у встановлений строк, термін повернення всієї суми кредиту та процентів буде вважатися таким, що настав, а кредитна заборгованість - обов'язковою до повернення в повному обсязі, що разом складатиме 568231,91 та підлягає уточненню на дату фактичного повернення коштів. Тобто, дані вимоги пропонують позичальнику та поручителю виконати зобов'язання за кредитним договором, з врахуванням розміру заборгованості, строку повернення кредиту (т.1а.с.209-214).
Письмові вимоги відповідачами у добровільному порядку виконані не було. На час розгляду справи в апеляційному суді відповідачі не надалі відомостей про сплату заборгованості за кредитом.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені.
Враховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до положень ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Відтак, датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи у сенсі положень ч.5 ст.268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Савицького Андрія Яковича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року.
Головуючий :
Судді :