Справа №477/873/19
Провадження №2/477/13/20
20 листопада 2020 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої у справі - судді Саукової А.А.,
з секретарем - Тристан В.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Коби В.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Семенюк О.Г.,
представника відповідача ПАТ «СК «Арсенал страхування» - Мамедової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину,
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 березня 2019 року вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01.10.2018 року, яким ОСОБА_2 визнано винним за ч.2 ст. 286 КК України, у частині вирішення цивільних позовів скасований і в цій частині кримінальне провадження направлене на новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
У своїй позовній заяві позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на його користь майнову шкоду у сумі 32026,76 грн. та моральну шкоду у сумі 1601,33грн., а також з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі - 998398,67грн. ( т.2 а.с. 98-103).
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 22 червня 2017 року в денний час на автодорозі М-14, біля с. Грейгове Вітовського району Миколаївської області внаслідок дій водія ОСОБА_3 , при експлуатації належного йому на праві приватної власності транспортного засобу «Subaru Outback», державний номерний знак НОМЕР_1 , було створено дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості він, як водій, та пасажири транспортного засобу «ВАЗ-2107», державний знак НОМЕР_2 , серед яких була і його донька ОСОБА_4 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він перебував на стаціонарному лікуванні з 22.06.2017 року по 10.07.2017 року, під час якого не мав можливості пересуватись та потребував стороннього догляду.
Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року у справі № 477/1981/17 відповідача ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років. На підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання.
Зазначеним вироком суду заявлений ним цивільний позов був задоволений частково та стягнуто з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у сумі 30 000грн. та моральну шкоду у сумі 80 000,00 грн.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 березня 2019 року вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року в частині вирішення цивільних позовів скасовано, та в цій частині кримінальне провадження направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В інший частині вирок залишено без змін.
Вважає, що оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб відповідача ОСОБА_2 був застрахований в ПрАТ СК «Арсенал Страхування», то страхова компанія має відшкодувати йому матеріальну шкоду, яка складається з витрат на лікування в сумі 30000грн. та відшкодування доходу, втраченого ним внаслідок тимчасової втрати працездатності в сумі 2026,67 грн. за період лікування, а також розмір компенсації моральної шкоди, визначену як 5 % від суми страхового відшкодування, що складає 1601,33грн.
Крім цього, внаслідок злочину, вчиненого відповідачем ОСОБА_2 , йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 1 000 000 грн.
Посилається на психологічне напруження, хвилювання за своє життя та життя своєї доньки, яка також постраждала під час аварії, зміну звичайного укладу життя, моральні страждання через власну неповноцінність та неможливість надання допомоги власній дитині. А також відчуття приголомшеності від байдужості відповідача, який, будучи винуватцем аварії, не виявив жодним чином будь-яких намірів підтримки та відшкодування завданої шкоди і взагалі уникає будь-якого спілкування. Посилається на отримання тілесних ушкоджень з втратою свідомості та частково пам'яті, що викликали у нього психологічний шок та постійний стресовий стан, панічний страх перед поїздками в автомобілях та взагалі по дорогах на будь-якому транспортному засобі, душевні переживання у зв'язку з усвідомленням того, що він міг загинути, прояви відчуття психологічної напруги, тривоги, пригнічений настрій, втрата спокою та рівноваги, невиправдану агресія до найближчих людей, виникнення безсоння, поява відчуття безнадії та безпомічності, різку зміну звичайного укладу життя, в якому постійно потребує. Крім того, внаслідок отриманих в ДТП травм були порушені нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, на тривалий час порушено стосунки з оточуючими людьми, фактично втрачена можливість реалізації сімейних планів. Продовжує відчувати фізичний біль в зв'язку з перенесеними травмами, від чого моральні страждання тривають постійно. Страх за життя та здоров'я доньки, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження та відсутність гарантії її повного одужання. Байдужість відповідача, який жодного разу не прибув у лікарню, не цікавився здоров'ям потерпілих та навіть не вибачився та найбільш уразливим вважає факт невизнання відповідачем своєї вини.
З урахуванням стягнення зі страхової компанії 1601грн.33коп., з відповідача ОСОБА_2 просить стягнути 998398.67грн.
Представником відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» поданий відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що не всі додані позивачем документи підтверджують витрати на лікування, та заявлена сума включає витрати на купівлю пакетів, вологих серветок та інших товарів, не пов'язаних з лікуванням. Зазначила про обгрунтованість суми витрат у розмірі 2383, 21грн на лікування, та 119,16грн. моральної шкоди. Щодо відшкодування шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності, зазначала, що позивач є пенсіонером за віком та отримує щомісячний фіксований дохід (пенсію), а також на відсутність листка непрацездатності.
Також зазначила, що позивачу сплачено страхове відшкодування в розмірі 37953,45грн. матеріальних збитків у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу.
У своєму відзиві представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Семенюк О.Г. проти позову заперечувала, посилаючись на винуватість самого позивача в отриманні ним тілесних ушкоджень через порушення ним Правил дорожнього руху, а саме: не використання ременів безпеки, та у даному випадку слід застосувати положення ст. 1193 ЦК України. Щодо моральної шкоди, вважає, що сума є завищеною та необгрунтованою.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити. Заперечували проти висновку експерта, наданого представником відповідача, вважаючи його недопустимим доказом. Позивач наполягав, що під час аварії був пристебнутий ременями безпеки. Позицію відповідача вважає намаганням уникнути відповідальності.
Представник відповідача - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в судовому засіданні підтримала позицію, висловлену у відзиві.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Семенюк О.Г. в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві, та посилаючись на висновок експерта № 10.1-10.4/025 від 22.07.2020 року за результатами комплексного дослідження з обставин механізму ДТП та транспортної трасології, проведеного на її замовлення та долученого до матеріалів справи в якості доказу, стверджувала про невинуватість відповідача та, навпаки, винуватість самого позивача не лише у отриманні ним тілесних ушкоджень внаслідок порушення правил користування ременями безпеки, а і його винуватість у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Зазначала про звернення до суду з заявою про перегляд вироку відносно ОСОБА_2 за нововиявленими обставинами, у зв'язку з чим вказувала на неможливість розгляду зазначеної цивільної справи, оскільки позов грунтується на вироку, який на даний час оскаржується. А висновок експерта, наданий нею, підтверджує, що винуватцем аварії є водій ОСОБА_1 , а не ОСОБА_3 .
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та розглянувши справу в межах заявлених вимог та на підставі поданих доказів, судом встановлено наступне.
Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_3 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
Зазначеним вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що 22 червня 2017 року близько 15-00 години на автодорозі М-14 сполученням «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» він, керуючи транспортним засобом «Subaru Outback», державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої водій транспортного засобу ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та пасажири отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.
Цим же вироком частково задоволені цивільні позови потерпілих та з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 стягнута матеріальна шкода у сумі 30 000 грн. та моральна шкода в сумі 80 000 грн. ( т. 1 а.с. 23-34).
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 березня 2019 року вирок суду першої інстанції від 01 жовтня 2018 року в частині вирішення цивільного позову потерпілих скасований, і в цій частині кримінальне провадження направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства. В іншій частині зазначений вирок залишений без змін (т. 1 а.с. 35-43).
Як встановлено в судовому засіданні та не оспорювалося відповідачем та представниками, між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 був укладений Договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6006631, який був чинним на момент ДТП 22 червня 2017р. та яким забезпечений транспортний засіб «SUBARU OUTBACK», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 121).
Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Крім цього, правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Відповідно до п.22 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, в тому числі, шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно з п. 24.1 ст. 24 Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) від 04 липня 2018 року, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик особи, яка завдала шкоди.
За таких обставин суд приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем підлягають відшкодуванню.
Щодо тверджень представника відповідача про відсутність вини відповідача ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується висновком експерта № 10.1-10.4/025 від 22.07.2020 року за результатами комплексного дослідження з обставин механізму ДТП та транспортної трасології, проведеного на її замовлення та долученого до матеріалів справи в якості доказу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В той же час, відповідно до пункту 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За вироком суду винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі автомобіля «Subaru Outback», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ-2107», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , визнаний саме ОСОБА_3 .
Як вбачається зі змісту вироку, відповідач ОСОБА_3 заперечував свою провину, однак винуватість ОСОБА_2 , разом з іншими доказами, в тому числі і низкою проведених у справі експертиз, підтверджена також висновком експерта № 17-825 від 19 серпня 2017 року, відповідно до якого дії водія автомобіля «Subaru Outback», що передували ДТП, з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з настанням ДТП. Разом з тим, дії водія автомобіля «ВАЗ», що передували ДТП, з технічної точки зору не перебувають у причинному зв'язку з ДТП, що сталася.
Таким чином, судом при постановленні вироку перевірялись і доводи ОСОБА_2 щодо його невинуватості.
Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 березня 2019 року скасований в частині вирішення цивільних позовів, в інші частині - залишений без змін та, відповідно до ст. 532 КПК України, набрав законної сили.
Отже, станом на день розгляду цивільної справи, існує вирок суду, яким встановлена винуватість відповідача ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, що, відповідно до ст. 82 ЦПК України, є обов'язковим для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.
Обов'язком суду, з огляду на загальні принципи цивільного процесу, є здійснення провадження відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду та вирішення справи.
Оскільки стаття 82 ЦПК України є імперативною нормою, з точки зору врахування певних доказів та надання їм оцінки, суд, розглядаючи спір в порядку цивільного судочинства, не наділений правом переоцінювати або іншим чином трактувати обставини, встановлені вироком суду, ухваленому в порядку кримінального судочинства, щодо правових наслідків дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.
Враховуючи зазначене, вирок суду, який має приюдиційне значення при визначенні причинно-наслідкових зв'язків між діями відповідача ОСОБА_3 та отриманими позивачем ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, беззаперечно приймається судом до уваги.
Наданий в якості доказу висновок експерта № 10.1-10.4/025 від 22.07.2020 року який, за твердженням представника відповідача, спростовує винуватість останнього у вчиненні злочину, за який його засуджено, є підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами.
Станом на час розгляду цивільної справи питання щодо перегляду вироку Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року відносно ОСОБА_2 за нововиявленими обставинами, не вирішено.
Суд наголошує, що висновок експерта за результатом нової експертизи, проведеної на замовлення представника відповідача, не може бути прийнятий до уваги як доказ невинуватості відповідача ОСОБА_2 у цій справі щодо цивільно- правових наслідків дій відповідача, оскільки цей висновок експерта не був об'єктом дослідження в рамках саме кримінального провадження, під час якого і встановлюється винуватість особи у вчиненні злочину, що в подальшому приймається судом в рамках цивільного провадження щодо цивільної відповідальності винної особи.
Під час розгляду цивільної справи суд обмежений у встановленні саме кримінально-правового аспекту винуватості особи, оскільки керується при доказуванні винуватості остаточним рішенням у кримінальній справі.
Враховуючи позицію представника відповідача про відсутність взагалі вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 22 червня 2017 року, питання ступеню вини потерпілого, яка могла би вплинути на розмір шкоди, судом не розглядається, оскільки це питання має розглядатись у співмірності зі ступенем вини особи, яка завдала шкоди. А висновком експерта, на який посилається представник відповідача, вина відповідача взагалі спростована, що виключає проведення судом будь-якого аналізу співмірності та ступеню вини особи зі шкодою, яка завдана винуватою особою, про що зазначалось у відзиві.
Інших доказів того, що нехтування позивачем правилами безпеки дорожнього руху, зокрема, користуванням ременями безпеки, суду не надано. Сам позивач у судовому засіданні категорично стверджував про користування ним особисто та всіма пасажирами в його автомобілі ременями безпеки. Не зазначено про порушення з боку позивача, як потерпілого, і у вироку Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2018 року. Будь-які інші судові рішення, які б встановлювали винуватість позивача, як потерпілого в ДТП, відсутні.
Вирішуючи питання відшкодування позивачу матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 5240 від 10.07.2017 року, ОСОБА_1 22 червня 2017 року доставлений до лікарні «Швидкою допомогою» та перебував на стаціонарному лікуванні з 22.06.2017 р. по 10.07.2017р. Встановлений діагноз: закрита травма грудної клітини, перелам 6 і 7 ребер справа, перелам поперечних відростків 5 та 7 шийного хребта, струс головного мозку, забита рана голови ( т.1 а.с. 44-45).
Як визначено висновком експерта № 222 від 04.08.2017 року (розпочата 20.07.2017 року) за результатом судово-медичної експертизи медичних документів, проведеної на підставі постанови слідчого СВ Новоодеського ВП ГУНП в Миколаївській області від 26.06.2017 року, наявні у ОСОБА_1 тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітини, переламу 6 і 7 ребер справа, переламу поперечних відростків 5 та 7 шийного хребта, струсу головного мозку та забитої рани голови могли утворитися від дії тупих твердих предметів, за механізмом удару можливо у строк та за обставин, зазначених у постанові слідчого, тобто, в момент ДТП. Отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я (т.1 а.с. 23-33, т.3 а.с. 71,72).
Відповідно до наданих копій товарних чеків під час лікування потерпілим придбавались ліки та вироби медичного призначення відповідно до призначеного лікування, які підтверджують витрати на суму 2 447грн.83коп. ( т.1 а.с. 67-86).
На підставі висновку лікаря-експерта від 26.06.2019 року аварійним комісаром визначено розмір збитків, завданих позивачу у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 22.06.2017 року, які становлять 2383грн.21коп., з виключенням вологих серветок та пакетів ( т.1 а.с. 125, 126-127).
Однак, суд вважає за необхідне стягнути також витрати на придбання серветок та пакетів, оскільки всі закупівлі були проведені в період лікування в стаціонарі ЛШМД м. Миколаєва, вологі серветки є засобом гігієни, а пакети є пакувальним матеріалом лікарських засобів з урахуванням їх кількості та габаритів. Оскільки аптечна мережа не надає пакувальні матеріали безкоштовно, позивач змушений був придбавати вказані пакети, що не свідчить про зловживання правом на майбутнє відшкодування цих витрат.
Інших допустимих та належних доказів, які б обгрунтовували витрати на лікування в розмірі 30 000грн., суду не надано.
Суд не вбачає підстав щодо стягнення витрат на пальне у сумі 1064грн.08коп., оскільки позивачем не надано доказів, що вказані витрати пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я. Крім того, відповідно до наданих чеків, пальне придбавалось у період перебування позивача на лікуванні у стаціонарному відділенні та в цей час він, відповідно до позову, потребував сторонньої допомоги, що виключає можливість користування ним особисто транспортним засобом.
Також суд не вбачає підстав для відшкодування витрат на проведення лабораторного дослідження в сумі 595грн.25 коп., проведеного 25.02.2019 року, оскільки позивачем не доведено необхідність зазначеного дослідження саме у зв'язку з отриманими ним травмами у 2017 році.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, на суму 2 447грн. 83коп. - витрат на лікування.
Щодо позовних вимог в сумі 2026 грн.67коп. як компенсації доходу, втраченого внаслідок втрати працездатності, яку позивач просить стягнути зПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі ст. 1195 ЦК України, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.
У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.
Підставою відшкодування майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, є втрата чи зменшення «професійної або загальної працездатності» та залежить від того, чи перебував працівник у трудових правовідносинах.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-УІ від 05 липня 2012 року (з наступними змінами), особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Як зазначає позивач, та це підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 02.04.2014 року, він є пенсіонером за віком, тобто, непрацездатною особою відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( т. 2 а.с. 110).
В той же час, законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено поняття працюючого пенсіонера, що передбачає можливість особи, яка отримує пенсію, отримувати і інші доходи від трудової діяльності.
Статтею 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності.
Однак, позивачем не надано будь-яких даних щодо здійснення ним трудової діяльності та отримання, окрім пенсійного забезпечення, інших доходів. Отже, позивач, як особа непрацездатного віку, не є працюючим пенсіонером.
Посилання представника позивача на положення ч.2, 3 ст. 1195 ЦК України, на думку суду, є помилковим, оскільки вони передбачають відшкодування втраченого заробітку ( доходу) особі працездатного віку, яка не працювала в момент завдання шкоди, або працюючому пенсіонеру.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Як визначено в статті 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала матеріальної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначені розміру моральної шкоди, яку слід стягнути на користь позивача, суд враховує, що в результаті вчиненого відповідачем ОСОБА_2 злочину позивачу ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, характер спричинених тілесних ушкоджень, термін перебування відповідача на стаціонарному лікуванні, ступінь та тривалість моральних страждань та хвилювання за свій стан здоров'я та стан здоров'я своєї доньки, яка також постраждала внаслідок цієї ж дорожньо-транспортної пригоди, відсутність належних доказів щодо погіршення стану здоров'я позивача порівняно зі станом здоров'я, який був до аварії. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 80 000грн., яку слід розподілити наступним чином: з відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_1 - 122 грн. 39 коп. ( як 5% розміру шкоди, заподіяної здоров'ю); з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 79877 грн. 61 коп.
Щодо посилань представника відповідача про неможливість розгляду цієї цивільної справи до перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами та порушення у такому випадку прав відповідача, суд зазначає, що, як вказано вище, на час розгляду цієї справи питання щодо перегляду вироку відносно ОСОБА_2 за нововиявленими обставинами, не вирішено.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами у разі скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Таким чином, у разі скасування вироку відносно відповідача ОСОБА_2 за нововиявленими обставинами та встановлення його невинуватості у кримінальній справі, він може поновити свої права, шляхом перегляду рішення у цивільній справі за нововиявленими обставинами на підставі п.3 ч.2 ст. 423 ЦПК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що позивач при зверненні до суду із цим позовом звільнений від сплати судового збору відповідно до п.6 ч.1 Закону України «Про судовий збір», з відповідачів підлягає стягненню на користь держави судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Так, за майновою вимогою з ПрТА «СК «Арсенал Страхування» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 58грн.71коп (2447,83грн. х 100/32026,67грн = 7,64%, 768,40 грн. х 7.64%=58.71 грн.).
За немайновою вимогою з ПрТА «СК «Арсенал Страхування» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 58грн.71коп (122,39грн. х 100/1601,33грн = 7,64%, 768,40 грн. х 7.64%=58.71 грн.).
Таким чином, з ПрТА «СК «Арсенал Страхування» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 117,42грн.
З відповідача ОСОБА_2 за немайновою вимогою на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,40грн. (79877,61 грн. х 100/998398,64 грн. = 8%, 9605 грн. х 8 %=768,40 грн.
Витрати на правову допомогу позивач та представник позивача просили під час винесення рішення не стягувати.
Керуючись статями 258, 259, 263, 265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (ЄДРПОУ 33908322, адреса: вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майнову шкоду у сумі 2447 (дві тисячі чотириста сорок сім) грн. 83 коп.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (ЄДРПОУ 33908322, адреса: вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду у сумі 122 (сто двадцять дві) грн. 39 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду у сумі 79877 (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот сімдесят сім ) грн. 61 коп.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (ЄДРПОУ 33908322, адреса: вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056) на користь держави судовий збір у сумі 117 (сто сімнадцять) грн. 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;
відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування», адреса: вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056, ЄДРПОУ 33908322.
Повний текст рішення складений та підписаний 30 листопада 2020 року.
Суддя А.А. Саукова