Ухвала
07 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 214/4358/19
провадження № 61-17944ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ), ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).
Позовна заява мотивована тим, що 08 листопада 2018 року на перехресті Дніпропетровського шосе та вулиці Телевізійній в місті Кривому Розі Дніпропетровської області сталася ДТП за участю автомобілів марки Volkswagen Transporter, державний номерний знак НОМЕР_1 ,
під керуванням ОСОБА_2 , «ВАЗ 21114», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , та Honda, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_3
та ОСОБА_2 - тілесні ушкодження.
Постановою слідчого Криворізького Відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - Криворізький
ВП ГУНП в Дніпропетровській області) від 28 березня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) від 13 березня 2019 року закрито, а матеріали справи направлено начальнику Управління патрульної поліції у місті Кривому Розі Дніпропетровської області для вирішення питання щодо притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення вимог пунктів 1.5, 2.9 (а), 12.3 Правил дорожнього руху України
(далі - ПДР України).
Постановою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєному 08 листопада 2018 року ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
06 грудня 2018 року МТСБУ проведено оцінку шкоди, заподіяної в результаті ДТП, за висновком якого визначено суму збитків у розмірі 75 265 грн, що становить ринкову вартість транспортного засобу марки «ВАЗ 21114» до ДТП, оскільки відновлювальний ремонт значно її перевищує та становить 208 746 грн, тому проведення ремонту є недоцільним.
ОСОБА_2 на момент ДТП не мав діючого полісу, оскільки є учасником бойових дій та звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності шляхом укладення договору страхування.
10 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із повідомленням про настання страхового випадку.
07 грудня 2018 року на адресу МТСБУ позивачем направлено заяву про виплату страхового відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП.
Згідно зі звітом про оцінку майна від 07 липня 2019 року ринкова вартість транспортного засобу позивача після ДТП становить 30 010 грн.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з:
- МТСБУ у відшкодування матеріальних збитків 6 003,34 грн, з яких: сума недоплаченої страхової виплати - 5 003,34 грн; витрати на евакуацію транспортного засобу - 1 000 грн; компенсацію моральної
шкоди - 9 500 грн;
- ОСОБА_2 матеріальні збитки - 27 298 грн; компенсацію моральної шкоди - 4 000 грн;
- МТСБУ та ОСОБА_2 у рівних частинах судові витрати: витрати на надання правової допомоги - 5 000 грн; збитки на проведення автотоварознавчої експертизи - 1 150 грн.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року (у складі судді
Попова В. В.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 1 000 грн, витрати на правничу
допомогу - 2 500 грн. витрати зі сплати судового збору - 49,56 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 000 грн; витрати на правничу
допомогу - 2 500 грн; витрати зі сплати судового збору у розмірі 98,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року (у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.) рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 липня 2020 року в частині стягнення з МТСБУ на користь позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу змінено, зменшено розмір з 2 500 грн до 425 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152,60 грн.
30 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду
з касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду
від 24 вересня 2020 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та
у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій даній справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, при цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі. Тобто ціна позову у загальному розмірі становить 46 801,34 грн (6 003,34 грн + 9 500 грн + 27 298 грн + 4 000 грн), яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).
Як вбачається з резолютивної частини постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином
(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,
у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 24 вересня
2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко