Ухвала
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 296/589/19
провадження № 61-9026ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду містаЖитомира від 11 лютого 2020 рокута постанову Житомирського апеляційного суду від 13 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди,
встановив:
15 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 11 лютого 2020 рокута постанову Житомирського апеляційного суду від 13 травня 2020 року у вищевказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишено касаційну скаргу без руху з наданням заявнику строку для усунення її недоліків, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції, оформленої з дотриманням вимог частини другої статті 392 ЦПК України,копій такої касаційної скарги та доданих до неї матеріалів у відповідності до кількості учасників справи, надання документів, що підтверджують звільнення від сплати судового збору або документа про його сплату.
На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 25 березня 2014 року на підтвердження того, що вона є особою з інвалідністю І групи.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю І групи.
Отже, заявник звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги в силу вимог Закону України «Про судовий збір».
Однак, ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали Верховного Суду від 30 червня 2020 року в частині подання касаційної скарги у новій редакції, в якій, зокрема, зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні)пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав).
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначила імена усіх учасників справи та їх місце проживання чи перебування, зокрема, відповідача у справі - ОСОБА_5 .
Отже, особі, яка подала касаційну скаргунеобхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали.
Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 127, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 11 лютого 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 13 травня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов